19. Земельні ресурси.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства, основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві. Територія вже стає своєрідним дефіцитом, особливо в невеликих за площею, проте з чисельним населенням, країнах (Японія, Нідерланди, Данія)[1]. Див. також: намивні території, антропогенний ландшафт.

Найбільші площі сільськогосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних земель у Дніпропетровській, найменше в Закарпатській областях.

Під складування промислових та побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводиться 5—6 тисяч га земель, значну частину яких становлять орні землі.

20. Водні ресурси.

Во́дні ресу́рси — це всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водоймищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяні пари атмосфери.

У поняття «водні ресурси» входять і самі водні об'єкти — ріки, озера, моря, оскільки для деяких цілей (судноплавство, гідроенергетика, рибне господарство, відпочинок і туризм) вони використовуються без вилучення з них води.

Водні ресурси України становлять 92,4 км3, з яких для використання доступні 56,6 км3 на рік.

З усього річкового стоку, який формується на Україні, майже 80% використовується в народному господарстві.

21. Функціонування та удосконалення народногосподарського комплексу України.

Функціонування та удосконалення народногосподарського комплексу України пов'язані з раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, забезпеченням відповідних пропорцій у межах галузей, регіонів, всього народного господарства, переведенням економіки на інтенсивний шлях розвитку, підвищенням суспільного виробництва, охороною навколишнього середовища.

З корисних копалин велике значення мають кам'яне вугілля Донецького басейну, залізні й марганцеві руди. На території України добувають природний горючий газ, нафту, сірку, титанові руди, калійну та кухонну сіль, каолінові глини, цементну сировину, флюсові вапняки, доломіти.

Економіка України розвивалася також за міжреспубліканським поділом праці, дво- і багатосторонніми економічними угодами. У процесі розвитку економіки докорінно змінилася її структура. Провідну роль почала відігравати важка промисловість, на яку в 1989 р. припадало 69,5 % продукції промисловості і відповідно 31,5 % на виробництво товарів народного споживання. Це змінило співвідношення між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, між видобувною та обробною промисловістю, а також між різними галузями промисловості і міжгалузевими комплексами.

У галузевій структурі економіки України виділяється машинобудування (див. картосхему на с 79), на яке припадало 38,7 % вартості продукції деяких галузей, з них харчової — 15,3 % і легкої промисловості — 12,0 %.

Науково-технічний прогрес посилює динамічність зрушень у структурі промисловості. Міжгалузеві пропорції в сучасних умовах виявляють залежність від соціальних аспектів, пов'язаних з підвищенням добробуту населення, тому виробництво товарів народного споживання повинно розвиватися як пріоритетне.

У 1995 р. у галузях матеріального виробництва працювало майже 74 % населення України. За 1985—1995 pp. частка працівників галузей матеріального виробництва знизилась лише на 14 %.

Перше місце за кількістю працівників у 1995 р. посідали промисловість і будівництво — 24,3 %, далі сільське і лісове господарство — 22,5 %, освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво, наука і наукове обслуговування — 17,3 % транспорт і зв'язок — 6,1 %, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення, збут, заготівля — 6,9 %, житлово-комунальне господарство, виробничі види побутового обслуговування населення — 3,4 %. В апараті органів державного управління, органах управління кооперативними та громадськими організаціями, кредитуванні і державному страхуванні було зайнято 3,0 %.