44. Інтеграція України у світову економіку.

УЧАСТЬ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ. Ставши учасником міжнародного поділу праці, Україна прагне зайняти в ньому гідне місце, розвивати з іншими країнами взаємовигідні партнерські стосунки, активніше інтегруватися у світове господарство. Одним з основних завдань зовнішньоекономічної діяльності країни є входження у глобальні та регіональні валютно-фінансові й торговельно-економічнІ організації. Україна вже на початку свого незалежного існування стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світової організації торгівлі (СОТ). Входження нашої країни в СОТ було тривалим і складним процесом, який гальмувався нерозвинутістю ринкових механізмів української економіки. Протягом цього часу проводилися переговори з іншими учасниками СОТ і було прийнято низку урядових постанов і законів, спрямованих на приведення українських правил зовнішньої торгівлі до світових. У 2008 р. Україна стала нарешті учасником СОТ. Участь у цій організації дає можливість бути рівноправним партнером на світових ринках товарів і послуг. У даний час членами СОТ є понад 150 країн світу, в її рамках проходить понад 95% усієї світової торгівлі. Серед країн-сусідів України учасниками СОТ є Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія і Молдова. Росія і Білорусь також прагнуть ввійти в цю організацію.

МІЖДЕРЖАВНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО.

Міждержавні торговельно-економічні об'єднання в регіонах створюються для активізації зовнішньоекономічних зв'язків між їх учасниками. Це відбувається в результаті зняття митних перешкод на шляху руху товарів і послуг, формування зон вільної торгівлі тощо.

Перспективними напрямами регіонального економічного співробіт­ництва України є східний (країни колишнього СРСР), південний (країни Причорноморського регіону) і західний (країни Центральної і Західної Європи).

Після розпаду СРСР усі колишні радянські республіки, крім Естонії, Латвії та Литви, сформували Співдружність Незалежних Держав (СНД). У її рамках країни намагалися відновити втрачені і налагодити нові економічні зв'язки, однак на принципово новій, рівноправній, основі. З цією метою у 1993 р. низка держав підписали угоду про Економічний союз країн СНД, відповідно до якої пропонувалося формування єдиного економічного простору, де б міждержавні відносини будувалися на ринкових засадах. Однак через численні протиріччя в економічних інтересах різних країн СНД створення такого простору загальмувалося.

Окремі країни на території колишнього СРСР об'єднуються в менші регіональні угруповання, як, наприклад, Євразійський економічний союз (ЄврАзЕС) – митний союз п'яти країн: Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану). ГУАМ – організація, до якої входять Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова, офіційно створена в 2001 р. Економічне й науково-технічне співробітництво між країнами, заради якого створювалось дане угруповання, ще не набуло належного рівня. Одним із перспективних завдань ГУАМ є також спільні дії щодо створення Євразійського транспортного коридору, в тому числі й для перекачу­вання нафти із Прикаспійського регіону в країни Європи.

Україна стала також одним з ініціаторів формування Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), до якого входять 11 країн Причорномор'я і прилеглих регіонів (Росія, Грузія, Вірменія, Туреччина, Греція, Болгарія, Румунія, Молдова та ін.). Створюється спільний банк країн ОЧЕС, однак поки що вагомих проектів регіонального співробітництва в рамках даної організації не було.

Надзвичайно важливе значення для України має західний (євро­пейський) напрям зовнішньоекономічної діяльності. Тут існує най­більш розвинуте міждержавне інтеграційне угруповання світу — Європейський Союз (ЄС), який об'єднує 27 країн Західної і Центральної Європи. Його учасниками нещодавно стали колишні соціалістичні країни, що досягли найбільших успіхів у ринковому реформуванні економіки, в тому числі й сусіди України (Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія) та країни Балтії.

Україна зацікавлена у зміцненні зв'язків з ЄС і у вступі до нього, однак — це віддалена в часі перспектива. Наразі Україна спів­працює з ЄС на основі спеціальних угод про парт­нерство і зону вільної торгівлі.

МІЖДЕРЖАВНЕ ПРИКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО. Значного поширення в Європі набуває прикордонне співробітницт­во. Країни ЄС набули великого досвіду у формуванні так званих єврорегіонів — відносно невеликих територій, де активно взаємодіють адмініст­ративно-територіальні одиниці двох-трьох суміжних країн. Країни Цен­трально-Східної Європи, в т. ч. Україна, також прагнуть використати вигоди сусідського положення для встановлення тісних зв’язків між населенням і господарськими об’єктами прикордонних територій. Окремі області та райони України залучені в єврорегіони "Карпатський" (спільно з адміністра­тивно-територіальними одиницями Польщі, Угорщини, Румунії та Сло­ваччини), "Буг" (спільно з білоруськими і польськими територіями), "Нижній Дунай" і "Верхній Прут" (разом з прилеглими районами Молдови і Румунії), "Слобожанщина" і "Дніпро" (разом з прикордон­ними територіями Росії, а в другому випадку — також Білорусі). Спільно з прикордонними регіонами Росії розроблено також проекти єврорегіонів “Ярославна”, “Донбас”, “Меотида” (в останньому, який має охоплювати узбережжя і акваторію Азовського моря, зацікавлена брати участь також Греція). Однак діяльність зазначених єврорегіонів зосереджена здебільшого на розробці проектів співробітництва, а не на їх реалізації.

Таким чином, національне господарство України поки що недоста­тньо залучене до регіонального економічного співробітництва. Зовні­шньоекономічна діяльність України базується на двосторонніх між­державних угодах і договорах, укладених як із сусідніми, так і з більш віддаленими країнами.