ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ВІДПОВІДі

1. Понятійний апарат регіональної економіки, її зв'язок з іншими науками.

Поняття «регіональна економіка» може розглядатися у двох сенсах – як науковий напрямок і як територіальний підрозділ національного господарства. Як науковий напрямок, згідно з існуючими визначеннями, регіональна економіка є галуззю знань на межі економіки та суспільної географії, що вивчає закономірності й особливості розміщення продуктивних сил, формування ареалів збуту продукції, регіонального економічного розвитку [4, с. 31].

Кожна наука має обєкт, предмет та методи дослідження. Об'єктом дослідження, зазвичай, називають незалежні від людини матеріальні предмети, явища або категорії об'єктивної дійсності, які входять у сферу людської діяльності та освоюються суб'єктом пізнавально і практично. Об'єктами регіональної економіки виступають регіони різного масштабу – федеральна земля, автономна республіка, провінція, область, район, населений пункт. Предмет дослідження – це ті аспекти, властивості й відносини, які вивчає наука або дисципліна, тобто той кут зору, під яким розглядається об'єкт. Предмет регіональної економіки – економічний розвиток регіонів, котрий відбивається в низці соціально-економічних показників, які характеризують територіальну організацію економічних процесів у даному регіоні, соціально-економічну ефективність та кінцеві фінансові результати діяльності підприємств і організацій,

що знаходяться в регіоні. Безпосереднім предметом дослідження регіональної економіки виступає сукупність економічних, соціальних факторів та явищ, що обумовлюють формування й розвиток продуктивних сил і соціальних процесів у межах конкретних регіонів. Як територіальний підрозділ господарської діяльності регіональна економіка – структурна складова національної економіки, що функціонує в межах певної території (регіону). За І. В. Челноковим під регіональною економікою слід розуміти конституційно закріплений територіально-господарський комплекс,

що включає в себе взаємозалежну сукупність підприємств, організацій домашніх господарств, а також відповідну їм інфраструктуру, незалежно від форм власності й відомчої підпорядкованості. На відміну від національного господарства, регіональній економіці властиве деяке усічення, недостатня комплексність, більш рельєфно виражена народногосподарська спеціалізація у вигляді «монокультурності». Суб'єкт (від лат. Subjectus– той, що лежить унизу, що перебуває в основі) – носій предметно-практичної діяльності й пізнання (індивід або соціальна група), джерело активності, спрямованої на об'єкт. В регіональній економіці ними є органи управління регіону (регіональні органи державної влади й місцевого самоврядування), у ролі яких виступають як колективні інститути (парламенти, місцеві ради, адміністрації тощо), так і індивідуальні представники державної й регіональної влади (президенти, прем'єр-міністри, губернатори, мери та ін.). У деяких випадках суб'єктами регіональної економіки можуть виступати також окремі установи, організації й підприємства, що суттєво впливають на економічний розвиток регіону. Регіон (від лат. regio (regionis) – область, країна) – це територія, яка за сукупністю явищ або ознак відрізняється від інших територій

і характеризується єдністю, взаємозв'язком елементів, що її складають, і цілісністю, що є закономірним результатом її розвитку. Однак наведене визначення не є однозначним. В різних країнах воно розуміється по-різному. Під «регіоном» у нашій країні розуміють частину державної території, яка має певні природно-кліматичні, економічні, етнокультурні, історичні та інші особливості. У просторовому аспекті він може збігатися з територією адміністративно-територіальних утворень (областю, низовим адміністративним районом, містом) або поєднувати їх разом, однак, оскільки це частина державної території, він не може виходити за межі країни. Ще більш конкретне визначення регіону подано в Концепції державної регіональної політики – це Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь.Згідно з визначенням, даним у Хартії регіоналізму, прийнятій Європейським парламентом в 1988 р., регіоном є «...гомогенний простір, який має фізико-географічну, етнічну, культурну, мовну спільність, а також спільність господарських структур та історичної долі». Наведене визначення з Європейської хартії регіоналізму в цілому збігається з розумінням поняття регіон у нашій країні. Відмінність лише в тому, що у вітчизняному викладі замість «гомогенного простору» використовується поняття «частина державної території». Але в цій відмінності, напевне, й полягає принципово різний підхід до завдань і ролі регіональної політики та форм її здійснення в країнах ЄС і в Україні. Європейське розуміння регіону як гомогенної, тобто однорідної, території дозволяє території регіону «виходити» за межі державних кордонів, а отже, й здійснювати функції міжнародного характеру, виконуючи рішення наднаціональних органів правління. У нас усе це обмежується рамками національних кордонів.

Регіон як цілісне соціально-економічне територіальне утворення може мати характерні, властиві тільки йому, риси розвитку, структуру господарства й народногосподарську спеціалізацію. Він же може мати й свої специфічні проблеми. Тому від того, наскільки правильно й вдало визначені регіони, ступінь відповідності їх системі адміністративно-територіального устрою країни, а також сформульовані критерії їх розвитку, багато в чому залежить успіх реалізації регіональної політики. У наукових дослідженнях і в практичних розробках як термін часто використовується «район», що залежно від поставленої мети може бути інтегральним суспільно-географічним (економіко-географічним, соціально-економічним) або галузевим. З допомогою районів реалізується певна державна політика (економічна, соціальна, екологічна тощо), розробляються й втілюються в життя окремі програми.

Інтегральний суспільно-географічний район – це значна частина території країни, цілісна ланка її господарства, що характеризується певною спеціалізацією й комплексно-пропорційним розвитком діяльності людини [17, c.112].

Суспільно-географічне районування може здійснюватися на трьох рівнях і, відповідно, може бути: макро-, мезо-, мікрорайонуванням У практичній площині – для прогнозування, програмування, планування й управління – особливе значення мають мезо райони. Їхньою основою виступають, як правило, територіальні соціально-економічні системи, районоутворюючою основою яких є виробничо-територіальні комплекси. У ряді країн світу соціально-економічними районами часто виступають так звані «програмні райони», у межах яких здійснюються спеціальні соціально-економічні проекти з розвитку їх продуктивних сил. Галузеві райони – це економічні простори певної народно господарської спеціалізації. Ними можуть виступати, приміром, сільськогосподарські зони (картоплярства, виноградарства та ін.), промислові райони (машинобудування, чорної металурги та ін.), водогосподарські райони тощо. У деяких випадках райони можуть являти собою географічні простори у вигляді вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР). У сукупності інтегральні суспільно-географічні й галузеві райони утворюють просторову організацію продуктивних сил, яка виступає територіальною основою регіональної політики. Із процесом виділення регіонів і здійсненням регіональної політики пов'язане поняття регіоналізація. Регіоналізація, у звичайному розумінні, тотожна поняттю «районування», тобто просторової або просторово-часової диференціації території, за допомогою чогоздійснюється виділення регіонів і районів.

Регіоналізація може здійснюватися як усередині одної держави, так і в міжнародних масштабах у вигляді регіональних (субрегіональних) інтеграційних утворень. Мета регіо нальної економіки і регіональної політики – забезпечення високої якості життя населення регіону завдяки досягненню гармонійного, сталого розвитку природної, економічної та соціальної підсистем регіону. Завдання регіональної економіки як наукового напрямку полягають у вивченні:

• загальних закономірностей і територіальних умов відтворення економіки регіону;

• умов, особливостей і ефективності комплексного розвитку територіального господарства;

• розвитку й функціонування економіки регіону в системі єдиного економічного простору держави;

• зовнішніх економічних зв'язків у територіальному вимірі й зовнішнього середовища системи регіональної економіки;

• економічного потенціалу регіону, його конкурентоспроможності, інвестиційної й інноваційної привабливості;

• регіональних ринків ресурсів, товарів і послуг, маркетингу регіону;

• управління регіоном у системі ринкових відносин;

• фінансового механізму й стратегії розвитку регіону

Зв'язок регіональної економіки з іншими науками.

Оскільки регіональна економіка перебуває на межі економіки й суспільної географії, вона має тісні зв'язки, з одного боку, з низкою економічних наук, а з іншого – з низкою суспільно-географічних наук. Багато базових теоретичних передумов регіональна економіка черпає з економічної теорії, що вивчає закономірності різних систем людських відносин у процесі виробництва й розподілу матеріальних благ. Як самостійна наука економічна теорія склалася тільки в XVII–XVIII століттях. До кінця XIX ст. загальноприйнятою назвою економічної теорії був термін «політична економія», який запровадив французький мислитель Антуан де Монкретьєн, який в 1615 р. опублікував «Трактат політичної економії». Політична економія в цьому випадку означає наука про державне (суспільне) господарство («політичний» тут від грецького «політія» – держава). Можна стверджувати, що в основі регіональної економіки ле-

жить макроекономіка – складова частина економічної теорії, яка вивчає великомасштабні економічні явища, такі, як виробництво ва- лового національного продукту й національногодоходу, інфляція, безробття, економічне зростання, державні доходи, витрати, грошовий обіг тощо. З іншого боку, просторова інтерпретація економічних явищ не-

можлива без напрацювань суспільної (соціально-економічної) географії та її галузевих наук – географії населення, природних ресурсів, промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування та ін. Зокрема, регіональна економіка широко користується розробленими економіко-географами теоретичними положеннями про економіко-географічне положення, економічне районування, територіально-виробничі комплекси, територіальні

соціально-економічні системи. Для дослідження регіональної економіки застосовуються зароджені в лоні суспільної географії методи регіонального аналізу, під яким розуміється економіко-географічний аналіз факторів регіонального розвитку для пізнання закономірностей і особливостей формування конкретних районів з метою визначення раціональних шляхів соціально-економічного становлення. В індустріальних країнах Заходу подібний напрямок відомий під назвою регіональної науки. Регіональна наука – це наукова школа, яка вивчає просторові аспекти соціальних, економічних, політичних і культурних явищ за допомогою математичних методів і методів регіонального аналізу. Концепцію регіональної науки за пропонував у 1950-х рр. американський регіоналіст Уолтер Айзард (Ізард) як міждисциплінарний напрямок на межі економіки, соціології та суспільної географії [8]. Сам він даний термін трактував досить широко: «…назва «регіональна наука» повинна показати, що ця дисципліна не вкладається в рамки ніякої іншої суспільної науки, кожна з яких має свій характерний підхід до досліджуваних явищ: вона пов'язана з регіональною економікою, екологією, теоретичною географією, регіоналізмом і низкою інших суспільних наук і разом з тим помітно відрізняється від них». У вирішенні питань регіонального маркетингу регіональна економіка має тісний зв'язок з маркетинговою географією – прикладною суспільно-географічною наукою, яка вивчає закономірності те-

риторіальної організації виробничо-споживчого комплексу та його особливості в різних країнах і регіонах.

Прикладні завдання регіональної економіки багато в чому збігаються із завданнями дисципліни «розміщення продуктивних сил», яка перебуває в тісному зв'язку із соціально-економічною географією та вивчає просторові аспекти розвитку суспільного виробництва, закономірності, особливості та ефективність просторового розміщення й розвитку продуктивних сил, соціально-економічного розвитку регіонів і територіальної організації господарства. Слід зазначити, що деякі вчені виділяють таке родове поняття для комплексу наук, об'єктом яких є регіон, як регіоналістика,

вважаючи регіональну економіку її частиною. Водночас, на думку російського регіоналіста О.Г. Гранберга [5], регіональна економіка перебуває на перетині економіки й регіоналістики. Нарешті, втілення в життя результатів досліджень регіональної економіки пов'язане з регіональною політикою. На регіональний розвиток країни, територіальні відмінності в її господарській діяльності та життя населення впливають багато природних і соціально економічних факторів. До найбільш важливих з них можна віднести природно-ресурсний, демографічний, науково-інтелектуальний потенціал, а також спеціалізацію й територіальну структуру господарства, розселення населення, ступінь урбанізації території, географічне й геополітичне положення регіонів, їх інфраструктурне забезпечення. Роль і значення даних факторів у часовому й просторовому аспектах може суттєво змінюватися. Тому їх вибір і ефективне використання в інтересах регіонального розвитку – найважливіше завдання регіональної політики. Аналіз існуючих трактувань регіональної політики дозволяє зупинитися на двох її основних визначеннях – науковому й офіційному державному. У першому випадку регіональна політика – це розробка й реалізація в державних масштабах системи заходів для збалансованого соціально-економічного розвитку територій, створення сприятливих передумов функціонування господарських об'єктів, а також належних соціальних і економічних умов життєдіяльності населення.

В офіційному викладі державна регіональна політика є системою заходів, що здійснюються органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування для ефективного управління економічним і соціальним розвитком України та її регіонів – Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя . Узагальнюючи сутність даних визначень, можна констатувати наступне: державна регіональна політика – це політика держави з політичного, правового, соціального й економічного розвитку країни в просторовому (регіональному) аспекті, яка відбиває як взаємини між державою й регіонами, так і взаємини регіонів між собою. Вона може проводитися на трьох рівнях:

• державному, тобто з активною участю центру в регіональному розвиткові;

• регіональному – внутрірегіональний розвиток на основі наявних повноважень і засобів регіонів;

• локальному – політика органів місцевого самоврядування (у закордонних європейських країнах – муніципальна політика).

Соціально-політичні цілі в регіональній політиці є визначальними, але при цьому вони сполучаються з економічними, екологічними, військово-стратегічними, зовнішньоекономічними. У сучасну епоху регіональна політика є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку більшої частини держав світу.

Головний спонукальний мотив і основна мета держави в регіональній політиці – зменшити відмінності в рівні життя населення регіонів, забезпечити соціальну справедливість у територіальному аспекті. При цьому повинні враховуватися інтереси загального економічного підйому країни, підвищення якості життя всього її населення, а також вирішення проблем депресивних районів з одночасним стимулюванням економічного росту найбільш розвинених

регіонів. На жаль, на практиці антиподом шляхетної мети – забезпечення соціальної справедливості в територіальному аспекті – виступає економічна ефективність: чим вище рівень витрат на допомогу відсталим регіонам, тем нижче загальнонаціональні економічні результати.

Згідно з Європейською хартією місцевого самоврядування,

прийнятою Радою Європи в 1985 р. й ратифікованою Україною в

1997 р., регіональна політика спрямована на:

1. Збалансування соціально-економічного розвитку регіонів.

2. Поліпшення якості життя населення.

3. Ефективне управління природними ресурсами.

4. Раціональне використання земель.

5. Створення умов для міжрегіонального й міжнародного співро-

бітництва.

При цьому пануючим принципом є повсюдність місцевого само-

врядування.