Послідовність дій

1. Виклад напрацьованого досвіду проектування й думок щодо проектних робіт, які студенти виконували в минулому. Кожний студент викладає свій характерний метод розв'язання якогось завдання й пропонує шлях його вКсконалення. Бесіди в аудиторії слід спрямовувати таким чином, щоб Кдати впевненість студентам у Кцільності подальшого розвитку ідей. Кдання впевненості для проКвження роботи вимагає змін у самооцінці студента-проектувальника.

Коли з'являються здатність і бажання використовувати нові «режими мислення», студент повинен усвідомити, що необхідно вчитися розуміти й контролювати свій напрям думок. Слід виконувати відомі визначення Метчетта:

• «гарний проект – це оптимальне рішення, що задовольняє сумі дійсних потреб у конкретному комплексі обставин»;

• «проектування – це виявлення й розв'язання конфліктів у багатомірних ситуаціях».

2. Охарактеризувати ситуацію функціонування території.

3. Кінцеві вимоги замовника і їх обґрунтування. Наявні ресурси.

4. Формулювання головних завдань ( тобто ті завдання, невиконання яких може значно погіршити проект).

5. Врахування деяких невизначеностей, властивих завданням високого рівня (час розробки проекту, зміна або розширення інформації, ретельне формулювання підцілей, рівень сучасних знань).

6. Виявлення візуальних невідповідностей.

7. Визначити види інформації, що мають важливе значення для прийняття проектних рішень. Виконати класифікацію проектної інформації.

8. Трансформація системи (ділянка території):

• виявити недоліки існуючої системи;

• установити причини цих недоліків;

• визначити нові компоненти системи, здатні ліквідувати властиві їй недоліки.

9. Установити критерії прийнятності проектного рішення.

Практичне заняття № 8. Самооцінка та результати ділової гри

У конкретній діловій грі проводиться експертне опитування, де студенти виступають у ролі експертів. Алгоритм проведення експертного опитування наступний:

1. Вибір об'єктів оцінювання. Вибір об'єктів оцінювання проводиться залежно від організаційної структури й спеціалізації підрозділів. При цьому об'єктом оцінювання можуть бути працівники наступних посад: архітектори, конструктори, економісти, керівники підрозділів (керівники архітектурних бригад), а також головні архітектори проектів і головні інженери проектів. Остаточний вибір об'єктів оцінювання робить викладач, що проводить заняття.

2. Вибір факторів оцінки. Вибір факторів проводиться виходячи з переліку якостей, необхідних фахівцеві-архітекторові. При цьому студенти можуть використовувати різні якості фахівця-архітектора, об'єднаних у п'ять груп:

А) Соціальна зрілість:

- почуття особистої відповідальності;

- чесність, сумлінність;

- здатність підкорити особисті інтереси суспільним;

- чуйне й уважне ставлення до людей;

- здатність підтримувати передове;

- принциповість;

- бути самокритичним;

- суспільна діяльність;

- рівень соціальної грамотності.

Б) Дисципліна й відношення до праці:

- працьовитість;

- дисциплінованість;

- творча й ділова активність.

В) Рівень знань:

- освіта;

- компетентність;

- ерудиція.

Г) Організаторська робота:

- наполегливість;

- товариськість;

- порядність;

- чарівність;

- скромність.

Д) Інші якості:

- здоров'я;

- вік;

- зовнішній вигляд;

- стаж роботи.

3. Вибір рівнів виміру факторів-характеристик якостей.

Вибір рівнів виміру факторів здійснюють за методикою, викладеної в табл. 1. Наприклад, стаж фахівця може бути диференційований у такий спосіб: до 1 року, до 2 років, до 5 років.

4. Вибір шкали оцінювання.

Шкалу оцінювання якостей визначають за методикою, наведеної в табл. 1. Виділення характеристики якостей оцінюються по 10-бальній шкалі. Кількість балів призначають залежно від ступеня бажаності характеристики якості для оцінювання фахівця.

Таблиця 1 - Оцінка якостей фахівця-архітектора

Індекс якості	Найменування якості	Характеристика якості	С1-оцінка для спеціаліста	В1-вага якості для специаліста	Знання спеціаліста
1	2	3	4	5	6
К1	Освіта	- вища	10
		- середня спеціальна	5
		- незакінчена вища	3
К2	Творча активність	- активний	10
		- не досить активний	5
		- пасивний	0
К3	ЗКров'я	- здоровий	10
		- не зовсім здоровий	2
		- хворий	-4
К4	Стаж роботи	- до 1 року	3
		- до 2 років	5
		- до 5 років	10
К5	Вік	- до 25 років	5
		- до 40 років	8
		- до 50 років	10
К6	Родинний стан	одружений	10
		- холостий	5
К7	Компетент-ність	- так	10
		- ні	0
К8	Діловитість	так	10
		- ні	0
К9	Дисципліна	- так	10
		- ні	0
К10	Порядність	- так	10
		- ні	0
К11	Ініціатив-ність	- так	8
		- ні	0
К12	Обаятельність	- так	10
		- ні	0
К13	Відношення до критики	- терпимий	10
		- нетерпимий	0
К14	Здатність ухвалювати рішення	- вчасно	10
		- не вчасно	0
К15	Суспільна діяльність	- так	5
		- ні	0

5. Індивідуальна й порівняльна (вагова) оцінка якості. Проводиться за допомогою матриці переваг за наступною методикою (табл.2):

Таблиця 2 - Фрагмент матриці переваг

	К1	К2	К3	…	К15	Сума
К1	1	0	2		2	5
К2	2	1	2		2	7
К3	0	0	1		2	3
…
К15	0	0	0		1	1

У наведеній матриці якості ( К1, К2, К3, …, К15) порівнюють один з одним. При цьому найкращій якості привласнюється число 2, менш привабливій - 0. Якщо передбачається, що якості однаково значимі, то кожному з них привласнюють число 1. Заповнюють діагональ, де якості рівняються самі із собою (тобто по діагоналі розташовують 1). Потім заповнення роблять построково. При цьому якщо К2 привласнюється 2, те відразу ж по горизонталі в стовпці порівнюваного якості ставлять 0 і т.д.

Таким чином, спочатку заповнюють 1-й рядок і 1-й стовпець, потім 2-й рядок і 2-й стовпець і т.д. Наприклад, при порівнянні К1 і К15 встановлено, що якість К1 (освіта) має перевагу щодо якості К15 (суспільна діяльність). Тоді в п'ятнадцятий стовпець першого рядка матриці записують цифру 2 і, оскільки якість К15 менш вагома, ніж К1, у перший стовпець п'ятнадцятого рядка ставлять 0.

Важливою особливістю матриці є те, що по кожному її рядкові дані значення К-го якості в порівнянні з усіма іншими. Отже, підсумовуючи цифри переваг по рядкові, можна одержати значимість кожної якості ряду К1….К15, так якість К1 має значимість Вк1=5, Вк2=7 і т.д.

Для перевірки правильності заповнення матриці використовують наступне правило: сума значущості розглянутих якостей повинна рівнятися квадрату їх кількості, тобто кожна клітинка матриці заповнюється одиницею, а таких клітинок n2, де n – кількість якостей.

6. Порівняльна (вагова) оцінка якості здійснюється в такий спосіб. Спочатку визначають відносну значимість якостей (В_к):

Вк = Значущість якості К1 ( по матриці переваг табл. 2, гр.16):

Наприклад, Вк1=5/15*100=33,3

Потім визначають колективну оцінку відносної значимості якості шляхом знаходження середньої арифметичної всіх індивідуальних відносних оцінок, отриманих студентами. Отриману в такий спосіб відносну оцінку якості (його вагу) записують у табл. 1 гр. 5.

7. Виявлення необхідних і достатніх якостей фахівця. Для визначення даних характеристик будують графік (рис. 1), де якості, властиві фахівцеві-архітекторові, ранжують по вагах і розташовуються в порядку їх зменшення.

Рис. 1 – Межі необхідних і достатніх якостей фахівця-архітектора:

К – якості; Вк – вага якостей;

Н – кількість розглянутих якостей (у нашому випадку Н=15)

Необхідні й достатніх якостей фахівця-архітектора визначають для того, щоб виділити такі, без яких архітектор не може займати свою посаду. Експериментально знайдені коефіцієнти границь К_ГВ і К_ГН, на яких перебувають необхідні й достатні якості фахівця-архітектора.

При цьому К_ГВ=(3/4)п, а К_ГН=(1/3)п, де п – кількість якостей, якими характеризується фахівець-архітектор. Ті якості, які мають вагу більше (3/4)п, є необхідними (на рис. 1 відрізок EF), а інші якості вважаються достатніми (відрізок FH). У зоні достатніх якостей виділяють менш важливі якості. Це ті якості, вага яких менше (1/3)п (відрізок GH).