Правління Генріха vіі (1485-1509рр.).

Основные принципы организации армии изменились незначительно. Во время установления абсолютной монархии Генрих VII (1485-1509 гг.), чтобы подорвать окончательную военную мощь старой аристократии, издал закон о запрещении феодалам иметь свиту и утвердил монопольное право короны использовать артиллерийские орудия.

Державна реконструкція. Посилення королівської влади.

Абсолютна влада за Тюдорів багато в чому грунтувалась на ономічній могутності. Королі мали ще з часів Вільгельма вели-і земельні володіння, маєтки, копальні, рудники, ліси та ін. V власність короля перейшли володіння багатьох баронів, що за­гинули під час війни Білої та Червоної троянд, величезні багат­ства й землі після проведення 1534 р. секуляризації клерикаль­ної власності. Почали практикуватись і так звані беневоленції (примусові позики). Крім того, королі привласнили собі право встановлювати і стягувати на свою користь деякі ввізні мита. Парламент також при необхідності не відмовляв королям у фі­нансових субсидіях і допомогах.

Король не мав права самостійно видавати закони, зокрема кон­ституційного характеру. Однак на вимогу Генріха VIII у 1539 р. парламент прийняв закон (Act of proclamation), яким короля упов­новажено до видання нормативних актів — прокламацій — для врегулювання актуальних питань стосовно інтересів держави та публічного порядку. їх невиконання загрожувало суворими пока­раннями — ув'язненням, штрафами. Королівські акти, оголошені й прийняті у раді, мали вищу юридичну силу — нарівні з актами парламенту. Щоправда, вони не могли протирічити чи міняти вже діючі законодавчі акти, норми загального права та звичаї країни. Король, окрім того, був главою адміністрації, призначав і звільняв вищих урядовців, командний склад армії та флоту, був верховним головнокомандувачем збройними силами, главою анг­ліканської церкви та ін.

Королівська адміністрація.

Парламент. Усилившаяся королевская власть не смогла упразднить парламент. Его устойчивость была следствием союза джентри и буржуазии, основы которого были заложены в предшествующий период. Этот союз не позволил королевской власти, используя рознь сословий, ликвидировать представительные учреждения в центре и на местах.

Верховенство короны во взаимоотношениях с парламентом было оформлено статутом 1539 года, который приравнял указы короля в Совете к законам парламента. Хотя в 1547 году парламент формально отменил этот статут, преобладание короны над парламентом фактически сохранялось.

Парламент продолжал сохранять за собой прерогативу утверждения размеров сборов и налогов. Противодействие парламента установлению новых налогов вынуждало английских королей прибегать к займам, введению пошлин на ввоз и вывоз товаров, к выдаче за крупные денежные выплаты привилегий компаниям на исключительное право торговли (так называемых монополий). Эти действия иногда вызывали сопротивление парламента, но его возможности влиять на политику королевской власти в этот период ослабли. Як уже зазначалось, діяв парламент, який скликався нере­гулярно і зі значними перервами. Палата лордів складалася у начній частині з лордів, котрим титул присвоїв король і котрі °ходили з нового дворянства. Йому вони й завдячували своє поло­тнин і багатство. Кількість духовних лордів у зв'язку з ліквіда-^ю монастирів зменшилась (з 49 на 26). Нові єпископи теж свою ^)саДУ і титул завдячували королеві і були, отже, його опорою.

У палаті общин виборчий ценз, уведений XIV ст., гарантував ^сЦя з графств переважно заможнішому дворянству, яке дома-"^)сь підтримки короля. Значну кількість депутатів від міст при­чали або власники міст (якщо міста були розташовані на землях дворян і не домоглися автономії), або королями (з королів ких міст).

Ще в 1410 р. королівською прерогативою стала перевірка гт вильності проведення парламентських виборів. Отже, будь-_як неугодна королю особа могла бути позбавлена місця у парламенті через „незаконність" обрання.

Єлизавета І встановила, що члени нижчої палати повинні скла­дати присягу на вірність державі та законам країни. Під приво­дом економії часу Генріх VIII став сам призначати спікера палати общин. У випадку потреби він (король) брав участь у засіданнях парламенту. При його появі чи згадці про нього депутати встава­ли і кланялись навіть пустому тронові. Впродовж правління Ген­ріха VIII парламент скликався лише 7 разів, а за Єлизавети — Ю разів (за 45 років).