Коронери і констеблі

Крім шерифів і бейліфів представниками королівської адмініст­рації на місцях були коронери та констеблі. Коронери проводили роз­слідування з кримінальних справ, зокрема, у випадках насильниць­кої смерті, а констеблі були наділені поліцейськими функціями

Мирові судді

Мирові судді (Justices of the peace). Виникнення інституту мирових суддів належить віднести до кінця XII ст., коли утвердив­ся звичай призначення в кожному графстві кількох рицарів — дворян, яким доручено приймати присягу від усіх чоловіків, стар­ших 15 років, про те, що вони будуть дотримуватись королівсько­го миру. Населення повинно було віддавати їм спійманих злочи­нців, а вони — передавати шерифові. їх стали звати „охоронцями миру". Звичай призначати „охоронців миру" був закріплений за­конодавчими актами, зокрема Вінчестерським статутом 1285 p., підтвердженим у 1307, 1327, 1328 та в інших роках.

Спочатку, отже, функції „охоронців миру" мали адміністративно-поліційний характер, оскільки стосувались виявлення та передання шерифові, а потім роз'їзним суддям злочинців. Із 1328 р. їм надано право самим визначати злочинцям міру покарання, запрошуючи на допомогу легістів-юристів (знавців права). „Охо­ронців миру" почали називати з цього часу „мировими суддями". Остаточно оформився інститут мирових суддів у 1361 р. Тоді ви­дано спеціальний статут, згідно з яким у кожне графство король призначав для охорони миру і безпеки лорда та трьох або чоти­рьох „шанованих" і „знаючих право" громадян. їх завдання — зети боротьбу з порушниками законів, розслідувати злочини і карати злочинців згідно „з правами і звичаями королівства".

Компетенція мирових суддів поступово розширювалась. Отже спочатку вони розглядали дрібні судові справи — одноособово, а складніші — по двоє-троє. Згодом вони отримали право прово­дити розслідування, переслідувати волоцюг і нероб, їм надано широкі адміністративні функції: здійснювати поліційну владу контролювати ціни на продовольчі та промислові товари, стежи­ти за єдністю мір і ваги, якістю сукна, вивозом вовни за кордон, встановлювати розміри заробітної плати. Пізніші законодавчі акти надали їм змогу здійснювати майже всю адміністративну владу в графстві, відсунувши на другий план шерифа. Контроль над належним виконанням кожним приходом (збори парафіян) своїх обов'язків покладено на мирових суддів (у тому числі про встанов­лення розміру і розподілу між парафіянами податків, вирішення різних спорів).

Мирові судді контролювали навіть шерифів, призначали ниж­чих чиновників — бейліфів, констеблів, коронерів, дорожніх на­глядачів та ін. До них можна було апелювати з приводу дій усіх посадових осіб графства, порушень умов праці, завищення цін на товари, продовольство тощо.

Ми­рові судді, на яких покладено обов'язок стежити за виконанням королівських (і парламентських) законодавчих актів, признача­лись королем джентрі (нове дворянство), й вони, отже, самі були заці­кавлені в обгороджуваннях селянських земель.

Четвертні сесії

В судебную компетенцию мировых судей входило разбирательство уголовных дел, кроме убийств и особо тяжких преступлений. Разбирательства проводились на сессиях мировых судей, созывавшихся четыре раза в год. Эти собрания получили название судов "четвертных сессий".

Списки членів „великого" і „малого" журі складали шерифи. Вищою інстанцією залишались суди „малих сесій" (двоє-троє мирових суддів), ще вищою — суди „четвертних сесій" (коли чо­тири рази на рік, тобто раз на квартал, збирались усі мирові суд­дів кожного зокрема графства для розгляду складніших справ). Обидві ці інстанції розглядали справи теж за участю присяж­них. Вони були судами „загального права".