- •Увага! Культурний варіант!
- •Розвиток системи місцевого управління та правосуддя
- •Коронери і констеблі
- •Мирові судді
- •Вищі суди загального права
- •Королівське роз’їзне судочинство
- •Суди асизів.
- •Велике і мале журі присяжних
- •Обмеження юрисдикції манорних і церковних судів.
- •Абсолютна монархія (хv – середина хvіі ст.Ст.).
- •Завершення війни «Пурпурової і Білої Троянд», політична централізація держави
- •Зміни в суспільному ладі.
- •Правління Генріха vіі (1485-1509рр.).
- •Державна реконструкція. Посилення королівської влади.
- •Королівська адміністрація.
- •Таємна рада.
- •Зоряна палата.
- •Висока комісія.
- •Вестмінстерські суди.
- •Сесія мирових суддів. Мировий суддя.
- •Місцеві органи влади і управління. Настоятель приходу.
- •Зібрання прихожан.
- •Абсолютизм і церква.
- •Правління Генріха vііі.
- •«Акт про супрематію» (1534р)
- •Політична доктрина абсолютизму. Правління Стюартів (1603-1649 рр.).
- •«Істинний закон вільних монархій» (1603 р.).
- •Право Особливості феодального права Англії. Джерела права. Англосаксонські закони. Закони короля Етельберта (початок vіі ст.). Закони короля Альфреда Великого (іХст.).
- •Відображення в законах феодальних відносин. Злочини і покарання. Композиція. Особливості покарань за майнові злочини.
- •Судочинство.
- •Статутне право.
- •«Загальне право» (з середини хііі ст.).
- •«Право справедливості» (з хіv ст.).
- •Право власності. Феодальні земельні держання в «загальному праві».
- •«Заповідні землі».
- •Інститут довірчої власності.
- •Статут про користування 1535 р.
- •Зобов’язальне право. Особливості договору в англійському праві. Форми позовів.
- •Доктрина «зустрічного задоволення».
- •Статут «про купців» 1285 р
- •Статут 1585р. Про заборону безвідплатної передачі земель.
- •Шлюбно-сімейні відносини.
- •Кримінальне право. Система злочинів.
- •Уява про об’єктивну відповідальність.
- •«Вражаюча доктрина Кока».
- •«Фелонія». «Мала зрада». «Вища зрада». «Місдімінор»
- •Судовий процес.
Судовий процес.
Судовий процес у ХІІ-ХШ ст. мав змагальний характер, переважно справи порушувались з ініціативи потерпілої сторони (крім справ державних). Судовими доказами були присяга, свідки, ордалії, судовий поєдинок.
Справу порушувала потерпіла сторона чи її родичі або ж присяжні. В останньому випадку обвинувачений спочатку піддавався „для очищення" перевірці вогнем або водою. Навіть якщо він виходив з цього чистим, то все одно мусив покинути країну назавжди.
Згодом процес став змагально-обвинувачувальним. Слідство проводив сам суддя. Застосовувались тортури. "Общее право" исходило по делам об измене и мисдиминорах из презумпции, что молчание — признание вины. При обвинении в фелонии молчавшего подвергали пытке. Его клали на железную плиту и морили голодом. Іноді обвинувачені готові були вмерти під тортурами, лиш би не признатись винними, бо у такий спосіб рятували своє майно від конфіскації.
В судах "общего права" доказательства собирались самими сторонами. В конце XV в. стали созываться специальные жюри так называемых обвинительных присяжных с целью проверки достоверности материалов обвинения. Если они признавали достаточными доводы в пользу обвинения, то составляли документ об обвинении и, не выслушивая доводы защиты, передавали дело в суд "малого жюри".
Закон 1540 р. ввів штраф за підкуп свідка, а 1562 р. почало каратися штрафом лжесвідчення.
Вердикт про винність або невинність підсудного і далі виносив суд присяжних, а міру покарання обирав королівський суддя. З XIII ст. з'явились правозаступники — барістери і соліситори. Барістери на всіх стадіях справи представляли (заступали) клієнта — ніби це він сам веде справу. Соліситори займались тільки підготовкою справи до слухання у суді. Судовий процес мав відкритий характер, окрім процесу в надзвичайних судах, наприклад, у Зоряній палаті.