- •Увага! Культурний варіант!
- •Розвиток системи місцевого управління та правосуддя
- •Коронери і констеблі
- •Мирові судді
- •Вищі суди загального права
- •Королівське роз’їзне судочинство
- •Суди асизів.
- •Велике і мале журі присяжних
- •Обмеження юрисдикції манорних і церковних судів.
- •Абсолютна монархія (хv – середина хvіі ст.Ст.).
- •Завершення війни «Пурпурової і Білої Троянд», політична централізація держави
- •Зміни в суспільному ладі.
- •Правління Генріха vіі (1485-1509рр.).
- •Державна реконструкція. Посилення королівської влади.
- •Королівська адміністрація.
- •Таємна рада.
- •Зоряна палата.
- •Висока комісія.
- •Вестмінстерські суди.
- •Сесія мирових суддів. Мировий суддя.
- •Місцеві органи влади і управління. Настоятель приходу.
- •Зібрання прихожан.
- •Абсолютизм і церква.
- •Правління Генріха vііі.
- •«Акт про супрематію» (1534р)
- •Політична доктрина абсолютизму. Правління Стюартів (1603-1649 рр.).
- •«Істинний закон вільних монархій» (1603 р.).
- •Право Особливості феодального права Англії. Джерела права. Англосаксонські закони. Закони короля Етельберта (початок vіі ст.). Закони короля Альфреда Великого (іХст.).
- •Відображення в законах феодальних відносин. Злочини і покарання. Композиція. Особливості покарань за майнові злочини.
- •Судочинство.
- •Статутне право.
- •«Загальне право» (з середини хііі ст.).
- •«Право справедливості» (з хіv ст.).
- •Право власності. Феодальні земельні держання в «загальному праві».
- •«Заповідні землі».
- •Інститут довірчої власності.
- •Статут про користування 1535 р.
- •Зобов’язальне право. Особливості договору в англійському праві. Форми позовів.
- •Доктрина «зустрічного задоволення».
- •Статут «про купців» 1285 р
- •Статут 1585р. Про заборону безвідплатної передачі земель.
- •Шлюбно-сімейні відносини.
- •Кримінальне право. Система злочинів.
- •Уява про об’єктивну відповідальність.
- •«Вражаюча доктрина Кока».
- •«Фелонія». «Мала зрада». «Вища зрада». «Місдімінор»
- •Судовий процес.
«Фелонія». «Мала зрада». «Вища зрада». «Місдімінор»
В середньовічному кримінальному праві Англії склався поділ злочинів на три основні групи: зрада (treason), фелонія (felony) і місдімінор (misdimeanour).
Першим у XIII ст. з'явилось поняття фелонії, яка каралась переважно смертною карою і конфіскацією майна. Під це поняття підпадали тяжкі злочини: тяжке вбивство (murder), просте вбивство (manslaughter), насильницьке проникнення в чуже приміщення з метою вчинення тяжкого злочину, крадіжка у великих розмірах та ін.
Самым тяжким преступлением стала измена (treason), выделившаяся из числа других преступлений в XIV в. Измена могла быть совершена посредством нарушения долга верности королю со стороны его подданных, что называлось великой изменой, или — долга верности подчиненного человека своему господину – малая измена. В этом случае признавалось изменой только убийство вышестоящего лица (убийство вассалом своего сеньора, женой — мужа или священником — своего епископа).
Король при этом преследовал и материальную выгоду, ибо осужденный за "великую измену" феодал лишался своего землевладения, которое переходило после его казни не его наследникам, а королю.
В 1351 году Эдуардом III был принят статут, поставивший на какое-то время толкование измены в определенные рамки. Понятие "великой измены" должно было ограничиваться семью формами:
1)умышление смерти короля, его королевы или их старшего сына и наследника (при этом, вопреки действительному смыслу, понятие "умышление" включало в себя не только наличие умысла, но и действие, обнаруживающее его);
2)изнасилование супруги короля, его незамужней старшей дочери или жены его старшего сына и наследника, которое признавалось таковым и при согласии женщины;
3)ведение войны против короля, включающее в себя всякое "связанное с насилием возмущение большой группы лиц против королевского правительства";
4) переход на сторону врагов короля в его. королевстве "путем оказания им помощи или содействия в королевском или ином мире";
5) умерщвление канцлера, главного казначея или королевского судьи (последнее положение было добавлено к статуту впоследствии);
6) призыв к мятежу (sedition);
7) незаконное сборище в целях учинения беспорядков, сговор, соглашение двух или более лиц с противозаконными намерениями.
Місдімінор розвинувся з правопорушень, які у ранню епоху зобов'язували лише до відшкодування спричиненої комусь шкоди. Згодом за такі злочини, куди віднесли підпал,виготовлення фальшивих документів, обдурювання, навмисне пошкодження чужого майна, почали карати значно тяжче — навіть смертною карою, калічницькими карами, в'язницею, штрафом. Будь-яка крадіжка за часів Едуарда І вважалась фелонією j зазвичай каралась смертю. Ця жорстокість викликала численні протести, і за Едуарда III дрібну крадіжку (до 12 пенсів) віднесено до місдімінору.
Тяжкими, жорстокими були покарання для бродяг і працездатних жебраків — смертна кара, в'язниця, каторжні роботи биття батогами, таврування — на розсуд судді. Так само карались і слуги, що самовільно втекли від господарів, студенти, які покинули університет. Очень строго преследовалось бродяжничество и нищенство, что предусматривалось рядом статутов 1495, 1530, 1536, 1547, 1572 гг. Так ответственность за нищенство устанавливалась с 14 лет; за первый случай — телесное наказание и клеймение, при повторном уличении в нищенстве — порка и отрезание ушей; в третий раз — смертная казнь. При Генрихе XIII было казнено 72 тысячи бродяг по обвинению в воровстве.