9. Питання для самоконтролю:

1. Як за допомогою перемикачів паливоміра КИ-4818 добитись номінального режиму роботи двигуна?

2. Як визначити нерівномірність подачі палива секціями паливної помпи?

3. В яких випадках можна регулювати подачу палива безпосередньо на тракторі?

4. Що означає ступінь нерівномірності регулятора і від яких чинників він залежить?

5. Що означає ступінь нечутливості регулятора і як він змінюється в процесі експлуатації?

6. Як відрегулювати максимальну частоту обертання холостого ходу колінвала двигуна?

Лабораторна робота № 8 діагностування і регулювання системи живлення карбюраторного двигуна

1. Мета роботи:

Навчитися визначати технічний стан системи живлення карбюраторного дви­гу­на за вмістом чадного газу, регулювати карбюратор на різні режими роботи двигуна навчитися оцінювати роботу карбюратора та його елементів.

2. Тривалість заняття: 2 академічні години.

3. Обладнання робочого місця:

Двигун ГАЗ-53, аналізатор відпрацьованих газів AST-75, тахометр, мотор-тестер КИ-4897, пристрій для замірювання рівня пального в поплавковій камері, викрутка, гайкові ключі.

3

4. Місце проведення заняття: лабораторія технічного діагностування МТП.

5. Загальні відомості:

Потужність двигуна, його пускові якості, характер роботи, динаміка автомо­бі­ля, паливна економічність, токсичність відпрацьованих газів багато в чому залежать від технічного стану деталей системи живлення. Якість робочої суміші впливає не лише на робочі характеристики двигуна, а й на зношування його деталей.

Вміст чадного газу (СО) у відпрацьованих газах у двигунах із несправними чи не­відрегульованими карбюраторами перевищує допустимий рівень у 2-7 разів. При систематичному порушенні правил обслуговування карбюратора ресурс двигуна скорочується на 20%, витрата пального збільшується на 10%.

Якість робочої суміші визначають за допомогою газового аналізатора AST-75, який призначений для комплексної оцінки ефективності системи живлення за масо­вим співвідношенням у робочій суміші повітря і бензину, який оцінюється за вміс­том у відпрацьованих газах вуглекислого газу (СО₂).

У відпрацьованих газах карбюраторного двигуна, який працює на бензині, міс­тять­ся екологічно шкідливі складники (СН, СО, НО_х). Пристрої для вимірювання вміс­ту СО у відпрацьованих газах базуються на двох принципах: 1 – тепловий, тобто від­працьовані гази догоряють, виділяючи певну кількість теплоти, від якої змі­ню­єть­ся опір датчика (догоряє СО і СН); другий – оптико-абсорбційний, базується на ви­мірюванні поглинання газами інфрачервоного теплового випро­мі­ню­ван­ня. Прин­цип роботи аналізатора базується на зміні теплопровідності газів залеж­но від вмісту СО.

6. Опис установки і методика експерименту:

Аналізатор чадного газу AST-75 працює таким чином.

Частоту обертання колінвала двигуна визначаємо за допомогою мотор-тестера КИ-4897 2 (рис. 7.1) через датчик першого циліндра 1.

Рис. 7.1. Принцип роботи аналізатора чадного газу AST-75:

1 – датчик першого циліндра; 2 – мотор-тестер КИ-4897; 3 – карбюратор; 4 – двигун внутрішнього згоряння; 5 – мастиловологовідділювач; 6 – вентилятор; 7 – електричний двигун; 8 – камера догорання; 9 – спіраль нагріву; 10 – акумуля-торна батарея; 11 – вимикач; 12 – камера вимірювання; 13 – датчик камери ви-мірювання; 14 – гальванометр; 15 – тепловимірювальний пристрій; R₁-R₃ – резистори; Q – теплота догоряння відпрацьованих газів.

Під час роботи двигун 4 випускає відпрацьовані гази, які потрапляють до мастиловологовідділювача 5, де відбувається його охолодження та відділення оливи й охолоджуючої рідини, які можуть потрапляти у відпрацьовані гази.

Після цього гази за допомогою вентилятора 6, який приводиться в дію від дви­гу­на 7, нагнітаються у камеру догоряння, 8 де вони догоряють за допомогою спіралі на­гріву 9. Під час догоряння газів виділяється певна кількість тепла Q, яка залежить від вмісту СО і потрапляє до камери вимірювання 12. Датчик камери вимірю­ван­ня 13 змінює опір резисторного містка R₁-R₃ і електричні сигнали надходять до галь­ванометра 14, який проградуйовано на вміст СО у відпрацьованих газах двигуна.

6.1. Регулювання карбюратора на мінімальну частоту обертання холостого ходу двигуна.

Регулювання необхідно проводити в такій послідовності:

• перевірити оглядом стан агрегатів системи живлення і герметичність їх з’єд­нань, за необхідності усунути несправності;

• перевірити дію приводу та повноту відкривання і закривання дросельної та повітряної заслінок;

• запустити двигун, прогріти його до нормального теплового режиму;

• зменшити частоту обертання колінвала регулюванням дросельної заслінки до 450-500 хв^-1;

• встановити за газоаналізатором вміст СО у відпрацьованих газах. Норма гра­нич­но допустимого вмісту СО при мінімальній частоті обертання не повинна пе­ревищувати 1,5%. Якщо вміст СО при замірюванні виявиться більшим від нор­ми, то його необхідно зменшити шляхом закручування гвинта. Якщо цього не вдасться домогтися, то це свідчить про наявність несправностей у карбюра­то­рі. Встановити, які це можуть бути несправності та вказати способи їх усу­нен­ня (проблемна ситуація).

6.2. Регулювання карбюратора на підвищену частоту обертання холостого ходу двигуна.

Для регулювання необхідно:

• повільно натискаючи на педаль керування дросельної заслінки, встановити по­трібну частоту обертання холостого ходу (0,6∙n_ном);

• заміряти концентрацію СО. Вона повинна зменшуватись порівняно з кон­центрацією за мінімальної частоті обертання двигуна. Ступінь зменшення може бути різним, проте не перевищувати 1%;

Провести аналіз можливих несправностей паливної апаратури, якщо вміст СО на цьому режимі роботи двигуна значно менший або більший від норми (проблемна ситуація).

6.3. Перевірка помпи-прискорювача.

Для перевірки необхідно:

• зменшити частоту обертання колінчастого вала двигуна до 500-700 хв^-1. Пере­ві­рити, щоб стрілка газоаналізатора встановилася в певне положення, записати показник у протокол перевірки;

• швидко натиснути 2-3 рази на педаль керування дросельної заслінки. Якщо дро­сель справний, то вміст СО повинен збільшитись на 1,5-2%;

• заглушити двигун.

6.4. Перевірка тиску, який створює бензонасос.

Для перевірки необхідно:

• від’єднати від карбюратора паливопровід насоса і з’єднати його за допомогою шланга з трійником і манометром;

• запустити двигун і при середній частоті обертання холостого ходу (1200-1500 хв^-1) перевірити тиск, який створює бензонасос. Номінальне значення тиску повинне лежати в межах 0,02-0,03 МПа;

• заглушити двигун і слідкувати за падінням тиску протягом 5 с. За цей час він не повинен впасти нижче ніж 0,005 МПа. Більш інтенсивне падіння тиску свідчить про недостатньо щільне прилягання клапанів насоса або запірної голки камери карбюратора.

6.5. Перевірка рівня пального в поплавковій камері карбюратора.

Для перевірки необхідно:

• викрутити голку головного жиклера разом із гайкою і сальником;

• закрутити на місце голки штуцер із скляною трубкою;

• встановити скляну трубку у вертикальне положення і заміряти за допомогою лінійки відстань між площиною стику карбюратора і рівнем пального в трубці. Вона повинна становити 19-21 мм.

• викрутити штуцер і закрутити на його місце голку головного жиклера.

6.6. Дослідження залежності вмісту СО у відпрацьованих газах від положення гвинта якісного регулювання суміші карбюратора.

Дослідження проводять у такій послідовності:

• встановити частоту обертання колінвала двигуна 600 хв^-1;

• закрутити повністю гвинт регулювання якісної суміші і відкрутити його на один оберт;

• заміряти вміст СО у відпрацьованих газах;

• провести аналогічні заміри при 1,5, 2,0, 2,5, 3,0, 3,5, 4,0 обертах;

• результати замірів занести в протокол досліджень і побудувати графік залежності вмісту СО у відпрацьованих газах від кількості обертів гвинта.