6. Опис установки і методика експерименту:

6.1. Тиск оливи перевіряють за допомогою пристрою КИ-4940. Пристрій під­клю­ча­ють до мастильної магістралі паралельно до робочого манометра трактора. Для цьо­го від’єднують трубку робочого манометра від штуцера, який вкручений у корпус оливних фільтрів або блока циліндрів.

Запускають і прогрівають двигун до нормального теплового режиму, після чо­го перевіряють тиск оливи в магістралі спочатку при нормальній, а потім при міні­мально стійкій частоті обертання колінчастого вала на холостому ходу.

Номінальні і граничні значення тиску оливи в магістралі подано у табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Номінальні і граничні значення тиску оливи у магістралі тиску, МПа

Двигун	При номінальній частоті обертання колінвала		Граничний при мі­ні­маль­но стій­кій час­то­ті обер­тання ко­лін­вала
	номінальний	граничний
ЯМЗ-238НБ	0,40-0,70	0,15	0,10
СМД-60, СМД-62	0,25-0,40	0,10	0,07
А-01,А-01М, А-41	0,30-0,50	0,10	0,07
Д-130	0,20-0,35	0,10	0,07
СМД-14, СМД-14А	0,25-0,35	0,10	0,07
Д-108, Д-54А, Д-240, Д-240Л, Д-50, Д‑50Л, Д-65Н, Д-48ПЛ, Д-48Л, Д‑48М, Д-37М, Д-37Е, Д-21	0,20-0,30	0,08	0,05

6.2. Визначення технічного стану ЦПГ дви­гуна за кількістю газів, що про­ри­ва­ють­ся в картер:

• запустити двигун і прогріти його до нормального теплового режиму;

• встановити номінальну частоту обертання колінвала двигуна під час роботи на хо­лостому ходу;

• закрити отвори під мастиломірну лінійку і сапун гумовими заг­лушками;

• встановити на мастилозаливну горловину газовий витратомір при повністю відкритій дросельній щілині (маховичок приладу повинен бути в положенні, що відповідає максимальній витраті газів);

Рис. 4.1. Схема визначення зазорів у спряженнях кривошипно-шатунного механізму за допомогою компресорно-вакуумної установки:

1, 2 – вакуумнасоси-компресори; 3, 8 – ресивери; 4 – вентиль; 5 – вакуумметр; 6 – ре­гулятор вакууму; 7 – запобіжний клапан; 9 – манометр; 10 – регулятор тиску; 11 – повітророзподільник; 12 – кран; 13 – наконечник; 14 – пристрій КИ‑11140.

• перекривати дросельну щілину провертанням маховичка приладу за годин­ни­ко­вою стрілкою і слідкувати за поплавком ротаметричного манометра; щойно верхній торець поплавка манометра збігатиметься з рискою на плекси­гла­со­во­му корпусі, припинити провертання;

• прочитати на шкалі маховичка витрату газів у л/хв, дані занести в протокол перевірки;

• увімкнути декомпресор у першому циліндрі і заміряти у викла­деній вище послідовності витрату газів під час роботи двигуна на трьох циліндрах;

Заміряти в такий же спосіб витрату газів при почерговому декомпресуванні ін­ших циліндрів, дані занести в протокол перевірки. Зробити висновки про тех.­ніч­ний стан ЦПГ окремих циліндрів, порівнявши значення заміряних втрат по­віт­ря з до­пусти­мими втратами (дод. М).

Витрату газів, які прориваються в картер, визначають за допомогою індикатора витрати газів КИ-13671, який показано на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Індикатор витрати газів КИ-13671:

1 – корпус; 2 – прозорий циліндр; 3 – поршень; 4 – кольорова мітка; 5 – кришка дроселя; 6 – дросельна щілина; 7 – шкала витрати.

6.3. Перевірити технічний стан кривошипно-шатунної групи.

6.3.1. Перевірити технічний стан КШГ за характером стуків у спряженнях в непрацюючому двигуні:

• зняти з двигуна форсунки, встановити на місце форсунки пер­шого циліндра пристрій КИ-11140 компресорно-вакуумної уста­новки;

• поставити поршень першого циліндра в положення в.м.т. на такті стиску і зафіксувати колінчастий вал у цьому положенні;

• увімкнути компресорно-вакуумну установку і створити в одному з його ресиверів тиск 0,2-0,25 МПа (2,0-2,5 кГс/см²) а в другому – розрідження 0,06-0,07 МПа (0,6-0,7 кГс/см²);

• прикласти наконечник стетоскопа до блока циліндрів у зоні поршневого паль­ця, створюючи почергово в камері згоряння розрід­ження і стиск (шляхом пере­ми­кан­ня крана компресорно-вакуумної установки), прослухати стуки у верхній головці шатуна;

• прикласти наконечник стетоскопа до торця (або шківа) колінвала і, підтримуючи в ресиверах заданий тиск, прослухати стуки в шатунному підшипнику колінчастого вала;

• аналогічно прослухати стуки в інших циліндрах; про дані прослуховування зробити відмітку в протоколі перевірки.

6.3.2. Заміряти зазори у верхніх головках шатунів і в шатунних підшипниках:

Зазори у верхній головці шатуна і в шатунному підшипнику визначають без­по­середньо на тракторі в непрацюючому двигуні за допомогою пристрою КИ-11140 (поз. 14 рис. 4.1) індикатором з використанням компресорно-вакуумної ус­та­новки. Пристрій встановлюється на місце знятої форсунки.

• створити в ресиверах компресорно-вакуумної установки тиск і вакуум відповідно 0,05-0,1МПа (0,5-1,0 кГс/см²) і 0,06-0,07 МПа (0,6-0.7 кГс/см²);

• встановити стрілку індикатора датчика переміщення поршня в нульове поло­жен­ня, з’єднати ресивер розрідженого повітря з надпоршневим простором і, по­вільно збільшуючи в ньому розрідження, зафіксувати на індикаторі відстані, на які поршень переміщається від початкового положення до першої зупинки та від першої до другої зупинки; результати замірів записати в протокол перевірки.

Переміщення поршня від початкового положення до першої зупинки відповідає зазору в спряженні поршневий палець-втулка верхньої головки шатуна, а від першої до другої зупинки – в шатунному підшипнику.

• перевірити аналогічно зазори в спряженнях інших циліндрів.