9. Захист цивільних об'єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів

У період збройного конфлікту на території воюючих сторін розрізняють цивільні і військові об'єкти.

614

615

Відповідно до положень міжнародних норм, військо­ві об'єкти — це ті об'єкти, що у силу свого розташу­вання, призначення або використання вносять ефектив­ний внесок у військові дії і руйнацію, захоплення або нейтралізація яких при існуючих обставинах дає явну військову перевагу.

Об'єкти, що не є військовими, вважаються цивільни­ми. До них належать:

а) житла, споруди, засоби транспорту, використо­ вувані цивільним населенням;

б) місця, використовувані винятково цивільним населенням (притулки, лікарні та ін.);

в) джерела водопостачання, греблі, дамби, електро­ станції і т.п.

Цивільні об'єкти не повинні бути об'єктами війсь­кового нападу.

Гаазька конвенція про захист культурних ціннос­тей у разі збройного конфлікту 1954 року передбачає додаткові заходи із захисту культурних цінностей (тобто цінностей, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу). До них належать:

а) пам'ятники архітектури, мистецтва, історії, ру­ кописи, книги, картини та ін.;

б) музеї, бібліотеки, архіви і т.п.;

в) центри, у яких є значна кількість культурних цінностей.

Стосовно культурних цінностей забороняється: під­давати їх нападу або знищенню; робити культурні об'єк­ти об'єктом репресалій; вивозити їх за кордон, приво­дити в непридатність і т.п.

10. Нейтралітет у війні

Нейтралітет у війні — це особливий правовий ста­тус держави, що не бере участь у війні і утримується від надання допомоги обом воюючим сторонам. Нейт­ралітет на практиці виявляється як принцип безприст­расності, за яким нейтральна держава не повинна від-

давати перевагу жодній з воюючих держав і надавати кожній з них ті права і переваги, що вона надає іншій. У міжнародному праві розрізняють:

• постійний нейтралітет (Швейцарія з 1815 року, Австрія з 1955 року та ін.);

• евентуальний нейтралітет (у даній війні);

• нейтралітет у силу договору між відповідними державами.

Права й обов'язки нейтральних держав закріплені в нормах V Гаазької конвенції про права й обов'язки нейтральних держав і осіб у випадку сухопутної вій­ни 1907 року.

Нейтральні держави, зберігаючи право на самооборо­ну, повинні виконувати правила нейтралітету. Так, по­стійно нейтральні держави не повинні в мирний час входити у воєнні блоки; надавати свою територію для іноземних військових баз або формування військових загонів воюючих; допускати передачу воюючим техні­ки і боєприпасів. При порушенні цих правил воюючі держави можуть вважати територію нейтральної дер­жави театром воєнних дій.

Водночас нейтральні держави мають право: відбива­ти силою спроби порушити статус нейтралітету; нада­вати свою територію для утримання поранених; дозво­ляти заходження у свої порти санітарних суден воюю­чих держав і т.д.

Воюючі не вправі здійснювати на нейтральній тери­торії й у нейтральних водах які-небудь дії, що порушу­ють нейтралітет. Заборонено перетворювати нейтраль­ні порти і води в бази для морських операцій. Прохід через територіальні води нейтральних держав воєнних суден воюючих держав не вважається порушенням нейтралітету. Але не можна користуватися територіаль­ними водами, портами і рейдами для збільшення воєн­ного потенціалу збройних сил воюючих.

Воєнні судна воюючих можуть одержати доступ у порти нейтральної держави на термін не більш 24 го­дин для усунення наслідків аварії, для поповнення за­пасів продовольства, але не для збільшення бойової моці.

616

617

Число таких кораблів не повинно перевищувати трьох одиниць. Повторне постачання продовольством і пали­вом не може мати місця раніше, ніж через три місяця. При цьому встановлюється інтервал між заходження­ми кораблів різних воюючих держав у 24 години.

Повітряний простір над територією нейтральної дер­жави недоторканний для військових літаків воюючих держав.