3. Міжнародне право та міжнародна система

Міжнародне право — це самостійна, відмінна від на­ціональних правових систем конкретних держав сис­тема права. Міжнародне право функціонує в міжнарод­ній системі, будучи її нормативною підсистемою.

Міжнародна система охоплює міжнародні (міждер­жавні) організації, різноманітні об'єднання держав (рух неприєднання, група 77 та інші), нації і народи, що бо­рються за незалежність.

■

17

і

Міжнародна система включає не тільки зазначені суб'єкти, але і відносини між ними (міжнародні відно­сини у вузькому значенні слова), міжнародно-правові й інші соціальні норми (норми міжнародної моралі, між­народної ввічливості, міжнародні порядки), а також вза­ємодії між усіма компонентами міжнародної системи і між нею та її компонентами.

Основна своірідність міжнародної системи полягає в тому, що головні її компоненти — держави — лише частково інтегровані в ній. Вони існують і функціону­ють насамперед як самостійні системи — суверенні дер­жави. Водночас кожна з них має різноманітні і постійні зв'язки з іншими державами й у цьому плані виступає як інтегральний компонент міжнародної системи, при­чому ступінь такої інтеграції в різних міжнародних системах неоднаковий.

Міжнародних систем дуже багато. Насамперед, існує загальна міжнародна система, що охоплює всіх суб'єк­тів, усі відносини між ними і всі інші компоненти. Але поряд із цим є універсальні, функціональні системи — такі, наприклад, як система міжнародних економічних відносин. Крім того, є значна кількість локальних між­народних систем різного характеру, зокрема система європейських-економічних співтовариств.

Основні риси сучасної загальної міжнародної систе­ми визначаються також науково-технічним прогресом (НТР).

НТР впливає на міжнародну систему і міжнародне право:

• як безпосередньо, розширяючи сферу відносин між державами і, отже, сферу міжнародної системи і міжна­ родного права (наприклад, поява міжнародного косміч­ ного, міжнародного екологічного права);

• так і через відповідні соціальні процеси, що вона викликає, і які, у цілому, ведуть до росту прогресивних сил у світі.

У сучасний період розвитку НТР, завдяки володінню людством ядерною зброєю й іншими засобами масового знищення, загостренню світової екологічної кризи, упер-

18

ше виникає ряд глобальних проблем, від розв'язання яких залежить подальше існування людської цивілізації. Це насамперед збереження миру й усунення загрози світо­вого термоядерного конфлікту, охорона навколишнього середовища, боротьба з голодом і наслідками економічної кризи, використання Світового океану, міжнародні енер­гетичні проблеми й інші. У процесі визначення і розв'я­зання цих' проблем сучасне міжнародне право відіграє найважливішу роль інтегративного і координаційного характеру.

4. Основні риси сучасного міжнародного права

У сучасний період викликає дискусії час виникнен­ня сучасного міжнародного права. Радянська школа міжнародного права вела відлік із моменту Великої Жовтневої соціалістичної революції. Представники західної школи міжнародного права думають, що су­часне міжнародне право бере свій початок із часу за­кінчення Першої світової війни і підписання системи Версальских договорів у 1919 році. Існує і третя точка зору. її представники думають, що такий відлік необ­хідно вести з моменту створення в 1945 році ООН.

Незважаючи на різноманітні підходи до вирішення цього питання, переважна кількість вчених-міжнарод-ників сходяться на тому, що основними рисами сучас­ного міжнародного права є:

— визнання політичних змін останніх років у світі, що носять «приголомшуючий» характер: зникнення глобального протистояння двох соціально-політичних систем (соціалістичної і капіталістичної), зникнення наддержав і поява тільки однієї наддержави — США, і модифікація міжнародно-правового регулювання зі сформованих реалій;

— сприяння забезпеченню безпеки у світі, взаємови­ гідному співробітництву держав, розв'язанню глобаль­ них проблем виживання людської цивілізації;

19

• зростання інтеграції між народами і державами у всіх регіонах світу, створення загальних ринків і мит­ них просторів (наприклад, Європейський Союз);

• усвідомлення державами й об'єднання їхніх зу­ силь у вирішенні таких глобальних проблем сучаснос­ ті, як загроза термоядерної катастрофи, загальної еко­ логічної кризи, проблем економічного порядку в краї­ нах, що розвиваються;

• подолання класового підходу в міжнародному праві;

• подолання конфронтації, зміна політики стосовно третіх країн — держави оцінюються як рівноправні су­ веренні суб'єкти міжнародної політики;

• перехід від невизначеності в міжнародному праві до визначеності міжнародно-правових норм — відно­ сини між державами закріплюються в міжнародних договорах, положення яких містять чітко визначені вза­ ємні зобов'язання сторін (наприклад, гарантії США і Росії із роззброювання України);

— взаємність і контрзаходи. Перше полягає у взаєм­ ному і найсуворішому дотриманні норм міжнародного права, друге — у створенні ефективного механізму від­ повідальності для держав-порушниць міжнародного права.