
- •Тема 4. Протокольні особливості дипломатичного листування
- •1. Основні види документів дипломатичного листування
- •1. Особиста нота
- •2. Вербальна нота
- •3. Пам'ятна записка (aide-memoire)
- •4. Меморандум
- •5. Приватний лист напівофіційного характеру
- •2. Основні вимоги до складання дипломатичних документів
Тема 4. Протокольні особливості дипломатичного листування
1. Основні види документів дипломатичного листування
Дипломатичне листування є надзвичайно важливим аспектом багатогранної повсякденної дипломатичної практики. При підготовці будь-якого дипломатичного документа необхідне добре знання питання, про яке йдеться в документі: його історії, стану проблеми на момент складання документа, юридичних, зовнішньополітичних аспектів проблеми. Складання документів займає 80-90 % часу дипломатів вищих та середніх рангів міністерства [14]. Дипломатія знає багато випадків, коли через недбалість в оформленні документів виникали непорозуміння або навіть індиденти.
Дипломатичне листування передбачає дотримання традиційних правил дипломатичного протоколу. Вироблені протягом тривалого історичного часу, ці правила є загальноприйнятими в міжнародній дипломатичній діяльності і їх слід розглядати як обов'язкові для використання.
В дипломатиному листуванні останніх років відображаються найбільш значимі глобальні проблеми: збереження природного середовища, подолання відсталості країн “третього світу”, боротьба з хворобами, пошук альтернативних джерел енергії та ін. [1]
Документи зовнішньодипломатичного листування займають особливе місце в дипломатичній діяльності і стосуються контактів МЗС та його структур з представництвами іноземних держав.
До документів зовнішньодипломатичного листування належать:
1) особисті (підписні) ноти;
2) вербальні ноти;
3) пам'ятні записки;
4) меморандуми;
5) особисті листи неофіційного характеру.
Усі вони різняться між собою як за змістом, так і за технічним оформленням. Зупинимося більш детально на особливостях підготовки основних документів дипломатичного листування.
1. Особиста нота
Особиста нота направляється з питань важливого і принципового характеру або містить інформацію про якусь політичну подію (наприклад, зміну державного устрою, оформлення домовленості з того чи іншого важливого питання двосторонніх відносин і т. д). Вона має форму листа, складеного від першої особи, і адресується теж певній конкретній особі (державному діячеві, офіційній особі іншої держави) [5].
Особиста нота має таку структуру:
у правому верхньому кутку друкується місто і дата, коли був складений документ;
звертання - найбільш поширеною формою звертання є: «Шановний пане Міністре», «Шановний пане Посол». Воно покликане приязно налаштувати отримувача особистої ноти щодо змісту тексту;
змістова частина документа. Текст, як правило, розпочинається словами «маю честь». В особистій ноті, що містить співчуття або протест, слова «маю честь» пропускаються;
комплімент (формула ввічливості), яким автор засвідчує свою повагу. Тональність особистих нот може бути більш або менш теплою залежно від її призначення. Дружелюбність ноти підкреслюють такі слова компліменту, як: “прошу прийняти мої запевнення в найвищій повазі (вельми високій повазі)” і т. ін. Характер комплімента повинен враховувати принцип взаємності, особливо у випадках направлення особистої ноти у відповідь;
особистий підпис;
адреса - в особистій ноті друкується у лівому нижньому кутку першої сторінки, незалежно від їхньої загальної кількості. В адресі зазначається ранг особи, якій направляється нота. Ця ж адреса дублюється на конверті.
Печатка, а також прізвище і посада особи, що підписує ноту, в ній не проставляються. Особиста нота друкується на спеціальному нотному бланку. На бланку особистої ноти проставляються елемент державної символіки (найчастіше герб), ініціали і прізвище особи, кому належить цей бланк, посада.
Типовий як за формою, так і за змістом зразок особистої ноти наведено в додатку А.