2. Державні облігації України;

Державні облігації України можуть бути: довгострокові - понад п'ять років; середньострокові - від одного до п'яти років; короткострокові - до одного року.

Державні облігації України поділяються на 1. облігації внутрішніх державних позик України, 2. облігації зовнішніх державних позик України та 3. цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов'язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України.

Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами.

Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення державних облігацій України, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у Державному бюджеті України.

Державні облігації України можуть бути іменними або на пред'явника.

Державні облігації України можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

Продаж облігацій внутрішніх державних позик України здійснюється в національній або іноземній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення.

Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

Облігації внутрішньої державної ощадної позики розміщують серед фізичних і юридичних осіб — резидентів України на добровільній основі. їх вільно продають установи уповноваже­них банків і вони є у вільному обігу серед фізичних та юридичних осіб — резидентів України. Погашення і виплату доходу за облігаціями здійснюють у валюті України. Рішення про випуск облігації внутрішньої державної ощадної позики ухвалює Кабінет Міністрів України. Мініс­терство фінансів випускає облігації, виступаючи гарантом їхнього своєчасного погашення.

3. Казначейські зобов'язання України.

Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України. Номінальна вартість казначейських зобов'язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути: довгострокові - понад п'ять років; середньострокові - від одного до п'яти років; короткострокові - до одного року.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника.

Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

У разі розміщення казначейських зобов'язань України у документарній формі видається сертифікат.

У сертифікаті казначейського зобов'язання України зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов'язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов'язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. У сертифікаті іменного казначейського зобов'язання України також зазначається ім'я власника.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення, які затверджуються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Продаж, виплата грошового доходу та погашення казначейських зобов'язань України здійснюються в національній або іноземній валюті відповідно до умов їх розміщення.

Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.

Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.

Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань України, під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України. Наприклад, Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань серії А ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства фінансів України 07.09.2012  № 980, що встановлює вартість продажу казначейських зобов'язань серії А (далі - казначейські зобов'язання) при їх розміщенні.

З метою забезпечення однакового рівня дохідності для покупців казначейських зобов'язань вартість їх продажу змінюється залежно від дати продажу.

У день випуску казначейські зобов'язання розміщуються за номінальною вартістю.

Розміщення казначейських зобов'язань у наступні дні здійснюється за вартістю продажу, яка зростає протягом купонного періоду, з урахуванням накопиченого доходу, виходячи із встановленого розміру доходу за купоном.

Після виплати купонного доходу вартість продажу казначейських зобов'язань знижується на суму сплати за купоном і періодично зростає до чергової виплати купонного доходу.

Вартість продажу казначейських зобов'язань встановлюється на період вісім календарних днів та змінюється по його завершенні з урахуванням накопиченого протягом наступного восьмиденного періоду доходу, виходячи із встановленого розміру доходу за купоном.

При визначенні вартості продажу казначейських зобов'язань розрахункове значення округлюється до найближчого цілого числа в доларах США.

На весь строк обігу казначейських зобов'язань, виходячи з дати їх продажу, встановлюється така вартість продажу:

Дати продажу казначейських зобов'язань серії А					Вартість продажу одного казначейського зобов'язання, доларів США
Перший купонний період (з 10.10.2012 до 10.04.2013)
11.10.2012		-		18.10.2012	501
30.12.2012		-		06.01.2013	511
07.01.2013		-		14.01.2013	512
15.01.2013		-		22.01.2013	513
28.03.2013		-		04.04.2013	522
05.04.2013					523
Другий купонний період (з 11.04.2013 до 09.10.2013)
11.04.2013	-		18.04.2013		501
19.04.2013	-		26.04.2013		502
26.09.2013	-		03.10.2013		522
04.10.2013					523
Третій купонний період (з 10.10.2013 до 09.04.2014)
10.10.2013	-		17.10.2013		501
18.10.2013	-		25.10.2013		502
27.03.2014	-		03.04.2014		522
04.04.2014					523
Четвертий купонний період (з 10.04.2014 до 08.10.2014)
10.04.2014	-		17.04.2014		501
18.04.2014	-		25.04.2014		502
17.09.2014	-		24.09.2014		521
25.09.2014	-		02.10.2014		522
03.10.2014					523

Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

В. Боргові угоди. Борговими угодами можна вважати кредитні угоди (угоди про позику) та інші документи, якими оформляють державне запозичення в межах, визначених законом України про Державний бюджет України. Угоди щодо державного запозичення укладає Кабі­нет Міністрів України в особі Міністра фінансів України. Угоди щодо зовнішнього державно­го боргу укладає Міністерство фінансів України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням норм міжнародного права. Кредитні угоди та інші документи, якими оформляють державне запозичення в межах, визначених Законом України про Державний бюджет України для фінансування загального фонду державного бюджету, набирають чин­ності з моменту їхнього підписання. Щодо кредитних угод та інших документів, якими оформ­ляють державне запозичення в межах, не передбачених законом України про Державний бю­джет України, а також угоди про позики на інституційні та інвестиційні проекти розвитку, які залучає держава або забезпечує державні гарантії, то вони набувають чинності після надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України. Для прикладу, за правилами МБРР, якщо Угода не набула чинності протягом 18 місяців після її затвердження на Раді Директорів Світового банку, то її анулюють. У деяких випадках існує ще процедура підтвердження чин­ності Угоди Радою Директорів міжнародної фінансової організації.

Порядок відображення операцій, пов'язаних із державним боргом під час планування та виконання державного бюджету, затверджений наказом Міністерства фінансів України, ви­значає боргові угоди як угоди, за якими виникають боргові зобов'язання держави унаслідок державного запозичення або іншими шляхами, передбаченими законодавством України (На­каз Міністерства фінансів України від 28.01.2004 № 42 «Про затвердження Порядку відобра­ження операцій, пов'язаних з державним боргом, при плануванні та виконанні державного бю­джету» / Офіційний вісник України від 12.03.2004. - 2004. - № 8. - С 241. - Ст. 510).

Зовнішніми кредиторами України є міжнародні економічні та фінансові організації, окремі держави й окремі суб'єкти економічної та фінансової діяльності.

Перші зовнішні державні позики Україна здійснила ще в 1992 р. Сьогодні найбільшими кредиторами України є міжнародні фінансові організації, передусім, Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Україна вступила у Міжнародний валютний фонд та Світовий банк у 1992 p., відповідно до Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» (За­кон України від 03.06.92 № 2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжна­родної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» / Відомості Верховної Ради України від 18.08.92. — 1992. — № 33. — Ст. 474; Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 р. № 844 «Про затвердження Стратегії співробітництва з міжнародни­ми фінансовими організаціями на 2006 — 2008 роки» (ст. 2) / Офіційний вісник України від 05.07.2006 - 2006. - № 25. - С 74. - Ст. 1827).

План співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями — окремий розділ Державної програми економічного і соціального розвитку України на календарний рік, який розробляє Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції за поданням від­повідних центральних органів виконавчої влади.

Згідно з порядком  ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1027

- системний проект - спрямований на підтримку реформ в Україні проект, у рамках якого позика використовується для фінансування державного бюджету;

- інвестиційний проект - проект, реалізація якого передбачається на умовах фінансової самоокупності та у рамках якого погашення і обслуговування позики здійснюється за рахунок коштів бенефіціара, або проект розвитку інституціональної спроможності органу виконавчої влади, установи чи організації, у рамках якого погашення та обслуговування позики здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

Повноваження щодо взаємодії та співпраці з міжнародними фінансовими установами без­посередньо здійснюють:

• Міністерство економічного розвитку. Саме це міністерство є від­повідальним за координацію роботи з підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, які підтримують міжнародні фінансові організації.

• Міністерство фінансів України, що забезпечує зарахування коштів, передбачуваних у проектах, до державного бюджету на відповідний рік з урахуванням плану співробіт­ництва України з міжнародними фінансовими організаціями; здійснює контроль за цільовим використанням бенефіціаром коштів міжнародної фінансової організації, роз­глядає та погоджує платіжні документи; має право зупинити або скасувати право бенефіціара отримувати кошти міжнародної фінансової організації у разі несвоєчасного або неповного обслуговування та погашення позики в рамках договору між Міністерством фінансів та бенефіціаром тощо.

• Національний банк України.

• Міністерство закордонних справ.

• Міністерство юстиції України.

• Інші уповноважені суб'єкти: відповідальний виконавець (міністерство або інший цен­тральний орган виконавчої влади) — головний розпорядник коштів державного бю­джету, який уповноважений Кабінетом Міністрів України здійснювати підготовку та реалізацію проекту; бенефіціар — юридична особа, яка отримує кошти міжнародної фі­нансової організації в рамках інвестиційного проекту; представник позичальника або гаранта — особа, уповноважена від імені України виконувати дії згідно з договором між Україною та міжнародною фінансовою організацією.

Ухвалення рішення щодо реалізації проекту економічного і соціального розвитку Украї­ни, які підтримують міжнародні фінансові організації — процес складний і тривалий. Можна визначити певні стадії проходження проекту: ініціювання проекту; підготовка проекту; пере­говори між Україною та міжнародною фінансовою організацією, з підписанням відповідного протоколу; підтвердження результатів переговорів Кабінетом Міністрів України; надання зго­ди на обов'язковість міжнародного договору Верховною Радою України; реалізація проекту; завершення реалізації проекту та звіт.

Порядок здійснення місцевих запозичень і надання місцевих гарантій встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним Кодексом та Порядком здійснення місцевих запозичень Затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. N 110.

Запозичення може здійснюватися у формі:

укладення договорів позики (кредитних договорів);

випуску облігацій місцевих позик.

У разі відкритого (публічного) розміщення зазначених облігацій на фондовій біржі їх продаж може здійснюватися за ціною, відмінною від номінальної вартості, але не нижче такої вартості (крім дисконтних облігацій).

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради про здійснення запозичення (далі - рішення про запозичення) повинно містити відомості про:

мету запозичення;

форму здійснення запозичення;

істотні умови запозичення - вид, розмір, валюта, строк, відсотки за користування запозиченням та строки їх сплати, а також розмір основної суми боргу.

Зміни до рішення про запозичення вносяться за письмовою згодою кредитора (кредиторів), якщо інше не передбачено умовами запозичення або законодавством.

Обсяг та умови здійснення запозичення (реструктуризації боргових зобов'язань) погоджуються Мінфіном. Для отримання погодження Верховна Рада Автономної Республіки Крим чи міська рада надсилає Мінфіну письмове повідомлення, до якого додає:

1) рішення про бюджет Автономної Республіки Крим чи міський бюджет на відповідний рік з дефіцитом за спеціальним фондом;

2) проект рішення про запозичення (реструктуризацію боргових зобов'язань). У цьому Порядку термін "реструктуризація боргових зобов'язань" означає будь-яку зміну істотних умов запозичення Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи міською радою. Реструктуризація боргових зобов'язань не вважається новим запозиченням;

3) розрахунки і обґрунтування здійснення запозичень з урахуванням вимог частини третьої статті 18 і статті 74 Бюджетного кодексу України. При цьому до обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету на відповідний рік не включаються кошти, що передаються до державного бюджету, і субвенції;

4) копію звіту про виконання бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету (звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про виконання місцевих бюджетів (зведена форма) за рік, що передує року, в якому приймається рішення про запозичення (реструктуризацію боргових зобов'язань);

5) інформацію про поточний стан виконання зобов'язань з погашення місцевого боргу, про стан розрахунків за місцевим боргом за п'ять років, що передують року, в якому приймається зазначене рішення, а також про зобов'язання, виконання яких забезпечено гарантією Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради, та стан розрахунків за ними;

6) обґрунтування обсягу доходів бюджету розвитку спеціального фонду бюджету Автономної Республіки Крим чи міського бюджету, який планується спрямовувати на погашення основної суми місцевого боргу протягом всього періоду його погашення;

7) за умови здійснення запозичення шляхом випуску облігацій місцевих позик - проект проспекту емісії облігацій (у разі відкритого (публічного) розміщення) або копію відомостей про випуск (розміщення) облігацій (у разі закритого (приватного) розміщення) та відомості про рейтингову оцінку облігацій, яка визначається уповноваженими НКЦПФР рейтинговими агентствами або визнаними нею міжнародними рейтинговими агентствами;

8) довідку Держстату про чисельність населення міста на момент прийняття рішення про затвердження міського бюджету на відповідний рік (у разі здійснення зовнішнього запозичення);

9) прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, схвалений Радою міністрів Автономної Республіки Крим чи виконавчим органом міської ради.

Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у поданих документах, покладається на Верховну Раду Автономної Республіки Крим чи міську раду.

Мінфін протягом 20 робочих днів після надходження документів, зазначених у Порядку, розглядає їх і проводить перевірку поданих розрахунків виходячи:

- з офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком на останній робочий день, що передує даті письмового повідомлення, надісланого згідно Порядку (якщо зобов'язання за запозиченнями виражаються в іноземній валюті);

- із значення змінної частини відсоткової ставки на останній робочий день, що передує зазначеній даті (у разі, коли застосовується плаваюча відсоткова ставка).

За результатами розгляду та перевірки Мінфін приймає рішення про погодження обсягу та умов здійснення запозичення (реструктуризації боргових зобов'язань) або вмотивовану відмову, яке доводиться до відома Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради.

Під час розгляду документів Мінфін має право одержувати в установленому порядку додаткову інформацію, необхідну для прийняття такого рішення.

Погодження Мінфіном обсягу та умов здійснення запозичення не є гарантією виконання Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи міською радою зобов'язань за запозиченням або підтвердженням платоспроможності.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим чи міська рада надсилає Мінфіну копію рішення про запозичення в десятиденний строк після його прийняття.

У разі невідповідності прийнятого міською радою рішення про запозичення умовам такого запозичення, погодженим Мінфіном, Міністерство звертається в установленому порядку до суду для визнання його недійсним.

Реструктуризація боргових зобов'язань за запозиченням, здійснена шляхом випуску облігацій місцевих позик, не повинна призводити до збільшення місцевого боргу. Така реструктуризація підлягає реєстрації у НКЦПФР.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради подають Мінфіну інформацію про здійснені запозичення, у тому числі:

1) зареєстрований проспект емісії облігацій місцевих позик та тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій внутрішніх місцевих позик (у разі відкритого (публічного) розміщення) або відомості про випуск (розміщення) облігацій та тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій внутрішніх місцевих позик (у разі закритого (приватного) розміщення) - у десятиденний строк після реєстрації;

2) завірену копію договору позики (кредитного договору) - у десятиденний строк після його підписання;

3) інформацію про здійснення платежів за запозиченням - у десятиденний строк після їх здійснення.