
- •Гниття білків у кишечнику.
- •Дезамінування, переамінування, декарбоксилування амінокислот, можливість взаємоперетворень амінокислот
- •Головні шляхи нейтралізації аміаку в організмі.
- •Азотистий баланс, його особливості в різних фізіологічних станах
- •Регуляція обміну білків
- •Дослід 2. Кількісне визначення амонійних солей у сечі.
Регуляція обміну білків
Нейроендокринна регуляція обміну білків здійснюється рядом гормонів
Соматотропний гормон гіпофіза під час росту організму стимулює збільшення маси всіх органів і тканин. У дорослої людини він забезпечує процес синтезу білка за рахунок підвищення проникності клітинних мембран для амінокислот, посилення синтезу РНК у ядрі клітки й придушення синтезу катепсинов — внутрішньоклітинних протеолитических ферментів
Істотний вплив на білковий обмін виявляють гормони щитовидної залози — тироксин і трийодтиронин. Вони можуть у певних концентраціях стимулювати синтез білка й завдяки цьому активізувати ріст, розвиток і диференціацію тканин і органів кори надниркова залоза — глюкокортикоиды (гідрокортизон, кортикостерон) підсилюють розпад білків у тканинах, особливо в м`язовій і лимфоидной. У печінці ж глюкокортикоиды, навпаки, стимулюють синтез білка.
Сечова кислота - кінцевий продукт обміну пуринових мононуклеотидів, який виділяється з сечею. Сечова кислота утворюється при дезамінуванні з азотистих основ аденіну і гуаніну :
С
N
N С C - OH
|
C C
N N
|
H
Сечова кислота (енольна форма)
В тканинах і біологічних рідинах практично здорової людини міститься дуже мало сечової кислоти, з сечею її виділяється приблизно 0,5 г на добу. Порушення пуринового обміну (при подагрі) збільшує утворення сечової кислоти в тканинах, і вона може випадати в осад в суглобах.
Зробити досліди: С.М.Ємельяненко, Л.І. Каданер, О.А.Ко марова. Хімія і біологічна хімія. К. "Вища школа" 1988, ст.140 дослід 3, 5.
Лабораторна робота
Дослід 1 . Якісна реакція на визначення тваринного індикану
Деяка частина амінокислот зазнає у кишках (особливо у товстій) різних перетворень під впливом мікроорганізмів, які використовують амінокислоти як джерело живлення. При цьому бічний ланцюг амінокислоти руйнується, а циклічна структура залишається незмінною.
Процес перетворення білків (амінокислот) під впливом мікроорганізмів кишок називається гниттям білків. Продукти гниття дуже токсичні. Через ворітну вену вони надходять у печінку, де знешкоджуються, сполучаючись із сірчаною або глюкуроновою кислотами.
З амінокислоти триптофану утворюються отруйні продукти скатол та індол. В печінці вони знешкоджуються, утворюючи так званий тваринний індикан. Його утворення схематично можна показати так :
СН2-СН-СООН
бактеріальні
ферменти СН3
NH2
NH NH
Триптофан Скатол
ОН HOSO3H
NH NH
Індол Індоксил
K+
OSO3H
OSO3K
NH NH
Індоксилсірчана кислота Тваринний індикан
Тваринний індикан виводиться з організму з сечею.
Індикан міститься у сечі в дуже невеликій концентрації.
Підвищене виділення його спостерігається при посиленні процесів гниття в кишках.
Під дією концентрованої соляної кислоти індикан розщеплюється з утворенням індоксилу, що окислюється перманганатом калію у синє індиго, розчинне в хлороформі. При нормальному вмісті індикану хлороформ стає блідо-голубим, при підвищеному - синім.
Обладнання. Штатив з пробірками, пробка.
Реактиви і матеріал дослідження.
Сеча, концентрована соляна кислота, 1-2%-й розчин перманганату калія, хлороформ.
Виконання досліду. До 2-3 мл сечі добавляють такий самий об'єм концентрованої соляної кислоти, 2-3 краплі розчину перманганату калію і 2 мл хлороформу. Пробірку закривають пробкою і енергійно струшують для вбирання індиго хлороформом. Спостерігають інтенсивність забарвлення хлороформного шару, яка залежить від вмісту тваринного індикану в сечі.
Роблять висновок про вміст тваринного індикану в сечі.