Критерії істотності помилок

Слід мати на увазі, що не всі помилки мають неодмінно виправлятися та відображатися у звітності. Підприємство може застосовувати критерій істотності облікової інформації, який полягає в тому, що є певні кількісні характеристики інформації, у межах яких її відсутність не вплине на прийняття рішень користувачами фінансової звітності. Iншими словами, якщо сума помилки настільки незначна, що її виправлення або не виправлення ніяк не вплине на рішення користувачів звітності, то і виправляти її немає потреби.

Поріг істотності облікової інформації визначається підприємством самостійно та закріплюється у наказі про облікову політику або в окремому наказі. При визначенні порогу істотності можна керуватися листом Мінфіну від 29.07.2003 р. №04230-04108¹. Наприклад, для визначення істотності окремих об'єктів обліку, що належать до активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства, за орієнтовний поріг істотності можна взяти величину в 5% від підсумку відповідно всіх активів, усіх зобов'язань та власного капіталу, тобто 5% від підсумку балансу. А для визначення істотності окремих видів доходів і витрат можна орієнтуватися на поріг у 2% чистого прибутку (збитку). За поріг істотності з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1% чистого прибутку (збитку) або 10-процентному відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості.

¹ Див. «Документи для роботи» №36/2003.

Статті фінансової звітності, що мають істотну величину та різняться за характером або функціями, слід подавати окремо. Зокрема, не можна об'єднувати такі статті фінансової звітності:

1) монетарні та немонетарні;

2) поточні та непоточні;

3) операційні та неопераційні;

4) процентні та непроцентні.

При визначенні істотності окремих статей за поріг істотності може прийматися також частка відповідної статті (наприклад, 1 — 5%) у базовому показнику:

1) для статей балансу — сума власного капіталу і підсумок відповідного класу активів або зобов'язань;

2) для статей звіту про фінрезультати — сума прибутку (збитку) від операційної діяльності або сума доходу або витрат за звітний період;

3) для статей звіту про рух грошових коштів — чистий рух коштів (надходження або витрата) відповідно від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності за звітний період.

Таким чином, якщо сума помилки не перевищує зазначені пороги істотності, її можна не виправляти. Принцип повного висвітлення операцій та подій у бухгалтерському обліку (ст. 4 Закону про бухоблік) також дозволяє опустити неістотну інформацію. Але: рішення не виправляти помилки слід викласти у примітках до фінансової звітності за той рік, в якому було виявлено неістотну помилку, звичайно, з обґрунтуванням такого рішення.

Нормативна база

• Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

• П(С)БО 6 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджене наказом Мінфіну від 28.05.99 р. №137.

Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»