Паращитоподібні залози анатомо-фізіологічні особливості

Паращитоподібні залози (ПЩЗ) – невеликі овальні епітеліальні тільця, які розміщені на задній поверхні ЩЗ, або в її тканині, біля верхнього та нижнього полюсів. У більшості людей 4 ПЩЗ (2 верхні та 2 нижні).

ПЩЗ можна виявити у ембріона на 6-му тижні внутрішньоутробного розвитку, коли і починається секреція ПТГ. В останні тижні внутрішньоутробного періоду і в перші дні життя активність ПЩЗ суттєво підвищується, тому що ПТГ приймає участь в механізмах адаптації новонародженого регуляцією рівня кальцію. Найбільш активно ПЩЗ функціонують до 4-7 років.

ПЩЗ виробляють і секретують у кров паратиреоїдний гормон (паратгормон, паратирін, ПТГ). Разом з кальцитоніном та вітаміном Д він регулює гомеостаз кальцію та фосфору в організмі, необхідних для нормальної мінералізації скелета..

Свої біологічні ефекти паратгормон забезпечує через нирки, кістки скелета та шлунково-кишковий тракт:

- в кістках активує процеси як розсмоктування, так і формоутворення з перевагою резорбції.

- стимулює перетворення неактивного вітаміну Д в активну форму в нирках, що сприяє підвищенню всмоктування кальцію в тонкому кишечнику;

- в нирках стимулює реабсорбцію кальцію в дистальних канальцях;

Всі ці дії підвищують кількість кальцію в крові;

- зменшує реабсорбцію фосфору в проксимальних і дистальних канальцях нефрона, що спричинює фосфатурію, кількість фосфору в крові зменшується.

Антагоністом паратгормону є кальцитонін.

МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ТА СЕМІОТИКА УРАЖЕННЯ ПАРАЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ

З метою топічної діагностики ПЩЗ застосовують ультразвукове дослідження, радіоізотопне сканування, комп’ютерну та ЯМР- томографію, термографію.

Прямим і об’єктивним методом оцінки функції ПЩЗ є визначення в крові рівня паратгормону. Крім того, досліджують рівень іонізованого кальцію в сироватці крові, загального кальцію і фосфору в крові та виділення їх із сечею.

При опитуванні та загальному огляді можна виявити характерні клінічні ознаки порушення функції ПЩЗ, що зумовлені механізмом дії ПТГ.

При гіпопаратиреозі (зниженні функції ПЩЗ) типовими ознаками є напади тетанії, що виникають спонтанно або провокуються різними подразниками ( механічними, акустичними, гіпервентиляцією, перегріванням тощо). В судоми м’язів верхніх кінцівок залучаються переважно м’язи, що здійснюють згинання (характерна «рука акушера»). При судомах в нижніх кінцівках ноги витягнуті, стопи і пальці різко зігнуті («кінська стопа»). Характерні тризм, судоми повік, сардонічна посмішка («риб’ячий рот»).

Судоми дихальних м’язів та діафрагми спричинюють утруднення дихання. При ларингоспазмі та бронхоспазмі виникає загроза для життя можливістю розвитку асфіксії. Спазм мускулатури стравоходу, шлунка, кишечника, сечового міхура спричинює порушення ковтання, блювання, діарею або запори, біль в животі, дизурію. Судоми при гіпопаратиреозі дуже болісні.

Характерні вегетативні порушення у вигляді пітливості, стійкого дермографізму, відчуття жару, заціпеніння, парестезій, порушення зору, диплопії, косоокості, головного болю тощо. Можуть виникати катаракта, набряк соска зорового нерва, типові ектодермальні зміни (сухість шкіри, екзема, дерматит, випадання волосся, карієс, порушення формування зубів, гіпоплазія та дефекти емалі зубів, ламкість нігтів, кандидомікоз).

Для діагностики латентного періоду гіпопаратиреозу, а також в міжнападному періоді явних форм велике значення надають симптомам, що виникають в результаті подразнення рухових нервів.

Симптом Труссо – судомне скорочення кисті у вигляді «руки акушера», що виникає через 2-3 хв. після накладання жгута або манжети сфігмоманометра на ділянку плеча.

Симптом Хвостека – скорочення м’язів обличчя при постукуванні в ділянці виходу лицевого нерва спереду зовнішнього слухового проходу.

Симптом Вейса – скорочення кругового м’яза орбіти та лобного м’яза при постукуванні по зовнішньому краю орбіти.

Симптом Ерба – при подразненні нервів кінцівок слабим гальванічним струмом (менше 0,5 мА) відбувається судомне скорочення м’язів.

Симптом Гофмана – поява парестезій при натискуванні в ділянках розгалуження нервів.

Симптом Шлезингера – судомне скорочення в розгинальних м’язах стегна та супінація стопи при швидкому пасивному згинанні ноги в кульшовому суглобі при випрямленому колінному суглобі.

Дані симптоми неспецифічні, вони виявляють не гіпопаратиреоз, а лише підвищену судомну готовність.

При гіпопаратиреозі визначається гіпокальціємія і гіпокальціурія, гіперфосфатемія, подовження інтервалів QT і ST на ЕКГ.

При гіперпаратиреозі (підвищенні функції ПЩЗ) характерними симптомами є виражена м’язова слабкість, біль у м’язах та кістках. Розвивається системний остеопороз, часті переломи кісток з утворенням несправжніх суглобів, деформацій. Відзначається різка деформація трубчастих кісток, таза, грудної клітки, хребців та хребта. Відмічається ураження нирок (уролітіаз), шлунково-кишкова симптоматика (нудота, блювання, запори, біль в животі тощо), поліурія і полідипсія, психічні порушення (депресія, дратівливість, порушення пам’яті та ін.). Солі кальцію відкладаються в коронарні артерії, клапани серця, серцевий м’яз, суглоби, шкіру, вушні раковини тощо. Визначається гіперкальціємія та гіпофосфатемія, підвищується виділення кальцію із сечею. При рентгенологічному дослідженні в кістках виявляють ділянки розрідження у вигляді кіст, в м’яких тканинах -- кальцинати.