Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Чернівецької обласної державної адміністрації

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

Науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи

«Cхвалено»

Вченою радою

Інституту післядипломної педагогічної

освіти Чернівецької області

від 19 червня 2008р.

протокол № 2

Директор ІППОЧО

_______ Г.І.Білянін

Програма соціально-психологічного тренінгу

„Самопізнання – шлях до успіху”,

орієнтована на профілактику та корекцію проявів некерованої агресивності та насилля в шкільному середовищі

Укладачі:

методисти ЦППСР Чернівецької міської ради

Гончарова А.О., Тимофєєва О.О.

Чернівці, 2008

Пояснювальна записка

На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається збільшення кількості дітей, схильних до девіантної поведінки. Найчастіше причиною цьому є асоціальна поведінка батьків, несприятливий психологічний клімат в сім’ї, жорстоке поводження батьків з дітьми. Негативний або недостатній вплив батьків на дітей спричиняє виникнення проблем соціальної адаптації особливо в підлітковому віці: в учнів поступово знижується інтерес до навчання, до вироблення вмінь та навичок самовиховання, у них нагромаджується емоційне напруження, яке виливається в негативні поведінкові реакції. Перебуваючи в ситуації неуспіху, вони шукають можливості застосування своїх сил у будь-якій доступній формі, що може приводити до відхилень в особистісному розвитку. Емоційно-поведінкові й особистісні відхилення в дітей і підлітків, набуті в результаті деструктивного виховного впливу, утруднюють формування сприятливих взаємин і соціальної адаптації в цілому. Зокрема, соціальна дезадаптація поглиблює особистісні й поведінкові порушення. Вона сприяє формуванню стійких психопатичних станів, асоціальних форм поведінки, алкоголізації тощо.

У зв’язку з цим особливого значення набуває своєчасна і цілеспрямована профілактична робота. У профілактиці відхилень в особистісному розвитку дітей великого значення набуває формування позитивних міжособистісних стосунків із однолітками та дорослими. Такі стосунки мають будуватися на принципах взаємодопомоги, емоційної підтримки, співпраці.

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українським суспільством, є попередження та подолання проявів насильства та відкритої агресії проти певних людей, яка може спричиняти насильницькі дії в шкільному середовищі.

Шкільне насилля – це вид насилля, за якого має місце примус, застосування насильницьких дій серед учнів або вчителями по відношенню до учнів. Найчастіше в учбових закладах зустрічається психологічне насилля, яке викликає у жертви емоційне напруження, принижує її і знижує її самооцінку. Жертвою може стати будь-яка дитина, але зазвичай це ті учні, які є слабшими або якось відрізняються від інших. Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

• фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;

• особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;

• особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;

• страх перед школою;

• відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти);

• хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення, дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.

• низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.

Такі проблеми загострюються в підлітковому віці. Важливою особливістю підліткового віку є зміни у ставленні до навчання, зниження його значущості, зростання негативних переживань, пов’язаних зі школою. Для одних підлітків навчання залишається провідною діяльністю, а для інших роль навчання поступово знижується, воно перетворюється у формальне, навіть небажане заняття. Таке ставлення до навчання небезпечне тим, що сучасний підліток не завжди має умов для реалізації своїх можливостей, для самоствердження.

Учні, які відчувають труднощі в навчальній діяльності потерпають від подвійного насилля:

• у школі, коли їх змушують займатися тим, що їм не під силу;

• вдома, коли їх докоряють за погані оцінки і примушують готувати уроки.

Результати багатьох досліджень показують, що проблеми в навчанні спричиняють труднощі в міжособистісних взаєминах дітей зі своїми батьками (покарання за погану успішність), з педагогами і з однолітками. Тому свою енергію, фантазію і творчі здібності підліток спрямовує спочатку на різні витівки, а з часом – і на протиправні дії.

Будь-який вид насилля формує у дітей і підлітків такі особистісні й поведінкові особливості, які роблять „жертв” малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Довготривалі шкільні насміхання відбиваються на „Я-образі” дитини: знижуються її самооцінку, такий учень відчуває себе нікому не потрібним, „другосортним”, намагається уникати стосунків з іншими людьми. Часто буває і навпаки, – інші діти уникають дружити з жертвами насилля, оскільки бояться, що самі стануть об’єктами насилля, слідуючи логіці: „Який твій друг – такий і ти”. Як наслідок - формування дружніх відносин може стати проблемою для жертви, а неприйняття та нехтування в школі нерідко відбивається на інших сферах соціальних відносин. Така дитина і в подальшому може жити за „програмою невдахи”. Роль жертви є причиною низького статусу в групі, появою проблем у навчанні та поведінці. Вирішення своїх проблем діти-жертви насилля часто знаходять у кримінальному асоціальному середовищі, що нерідко поєднується з формуванням пристрасті до алкоголю та наркотиків.

Шкільне насилля належить до так званого інституціонального насилля і може мати вигляд фізичного, сексуального та психоемоційного насилля. Джерелами насилля в школі можуть виступати старші діти по відношенню до молодших, педагоги по відношенню до учнів. Природа насильницьких дій з боку дорослих і однолітків по відношенню до дитини залишається ще недостатньо вивченою. Однак, уже сьогодні можна стверджувати, що здійснення насильницьких дій дітьми по відношенню до інших дітей тісно пов’язане з їхнім власним психологічним неблагополуччям: як правило, в основі жорстокого поводження дітей та підлітків є власний травматичний досвід.

Чинником ризику стати жертвою насильства є шкільна тривожність, яка по суті, транслює незадоволеність потреб дитини у досягненнях у різних сферах шкільного життя (навчанні, ставленні вчителів, однокласників) і порушення в одній із найважливіших областей особистісного розвитку – в сфері самоусвідомлення і самооцінки дитини. Причиною тривожності можуть стати негативні переживання щодо стосунків дитини з дорослими та однолітками.

Робота психолога в навчальному закладі, орієнтована на корекцію проявів агресивності та насилля в шкільному середовищі, повинна бути спрямована на соціалізацією агресії (навчанню контролювати власні агресивні прояви або вираження їх у прийнятних формах) та оптимізацію стосунків в шкільному колективі.

Мета: пошук альтернативних (соціально прийнятних) способів задоволення особистих потреб та взаємодії з однолітками.

Завдання:

• формування навичок ефективного спілкування;

• формування позитивного ставлення до власного „Я”;

• формування вміння усвідомлювати причини виникнення почуття образи та способи позбавлення від негативних переживань;

• формування вміння конструктивно виражати злість, подолання агресивних проявів поведінки;

• розвиток вміння знаходити конструктивні шляхи для виходу з конфліктних ситуацій;

• актуалізація уявлень підлітків про їх права та обов’язки;

• формування вміння протистояти негативному впливу;

• формування вміння захищати себе в ситуаціях насилля;

• актуалізація життєвих цілей та шляхів їх досягнення.

Критерії добору учасників тренінгу:

• цільова група – учні 12 – 15 років:

• за результатами первинної психодіагностики;

• за особистим бажанням учнів працювати в тренінговій групі.

Перелік психодіагностичних методик, рекомендований для використання:

• Проективна методика „Моя сім’я”;

• Проективна методика „Неіснуюча тварина”;

• Опитувальник Басса-Даркі;

• Методика „Незакінчені речення”;

• Визначення рівня шкільної тривоги за методикою Філіпса;

• Шкала тривожності;

• Опитувальник тривожності старших підлітків та юнаків Ч.Д.Спілберга, модифікований А.Ф.Андрійовою;

• Інтегральна самооцінка особистості „Хто я є у цьому світі”;

• Опитувальник Айзенка.

Організація занять:

• частота занять – раз на тиждень по 1,5 год;

• кількість занять – 11, їх можна збільшити враховуючи динаміку групи та потребу учасників;

• кількість учасників – 10-15 осіб;

Перелік ігор, вправ, що використовуються на кожному етапі.

Перелік ігор і вправ можна доповнювати та змінювати. Головне, щоб вони відповідали цілям і завданням даної програми.

Критерії ефективності програми.

Ефективність програми визначається за допомогою анкетування учнів до і після роботи в групі. Анкета додається.

Навчально-тематичий план

№ теми	Тема	Кількість годин
	Ознайомлення учасників з умовами роботи тренінгової групи. Створення атмосфери безпеки для подальшого розвитку групи.	1,5
	Діагностика загального рівня комунікабельності. Умови, які сприяють ефективному спілкуванню.	1,5
	Роль емоцій і почуттів в нашому житті.	1,5
	Способи вираження роздратованості, злості, гніву.	1,5
	Почуття образи та реагування на неї.	1,5
	Конфліктні ситуації. Причини виникнення та виявлення способів реагування в цих ситуаціях.	1,5
	Розвиток навичок саморегуляції та толерантної поведінки.	1,5
	Конвенція про права дитини та Законодавство України про права та обов’язки неповнолітніх.	1,5
	Асертивна поведінка. Відповідальність за групові правопорушення.	1,5
	Насилля, його види. Способи протидії в загрозливих ситуаціях.	1,5
	Обмін думками про плани на майбутнє. Закінчення роботи тренінгової групи.	1,5
	Всього:	16,5

Заняття 1.

„Давайте познайомимось”

Мета: Ознайомлення учасників з умовами роботи тренінгової групи. Первинне засвоєння прийомів самодіагностики та способів саморозкриття, а також активного стилю спілкування та способів передачі та прийому зворотнього зв’язку. Створення атмосфери безпеки як основи подальшого розвитку групи.

№	Зміст	Час	Обладнання
1.	Вступна бесіда про психологію. Ознайомлення учасників із правилами групової тренінгової роботи. Прийняття правил групи.	10 хв.	плакат
2.	Вправа „Твоє ім’я” Кожен з учасників називає своє повне ім’я та по-батькові, інші учасники називають інші варіанти імені. Учасники вибирають імена, якими хотіли би, щоб до них звертались у групі. Обговорення: які почуття виникали у вас під час цієї вправи?	15 хв.
3.	Вправа „Асоціації” Один з учасників групи виходить з кімнати, інші домовляються між собою, кого з учасників групи вони „загадують”. Потім той, хто виходив запитує про те, на кого або на що схожа „загадана” людина і за своїми відчуттями називає цю людину. На це дається 3 спроби. Саморефлексія: наскільки я чутливий до інших, якими були переживання, емоції під час вправи.	25 хв.
4.	Вправа „Мої якості” На окремій картці кожен учасник оцінює свої якості за 10-бальною шкалою: щирість, здатність подобатися, наскільки я „цікава особистість”, почуття гумору, силу характеру, вміння підтримати іншого, потребу в підтримці. Обговорення: Чи поставив собі хто-небудь оцінку нижчу за 3 бали? За що? Яка думка інших з цього приводу? Які почуття виникали під час цієї вправи? Висновок: наша самооцінка не завжди співпадає з оцінкою інших, тому що ми міркуємо про себе виходячи з власних почуттів та думок, а оточуючі оцінюють нас, сприймаючи лише наші вчинки.	30 хв.	картки кожному учаснику
5.	Шерінг	10 хв.