Тема 5. Практика застосування чинного законодавства України у справах по спорах, що виникають із трудових та адміністративно-правових відносин

Питання для самостійного вивчення

Проаналізувати чинне процесуальне законодавство України щодо розгляду справ по спорах, що виникають із трудових правовідносин і по спорах, що виникають з адміністративно-правових відносин.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Спори, що виникають із трудових правовідносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства і регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 232 КЗпП встановлює, що безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, керівника підприємства, власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації тощо.

Трудові спори, розглядаються судами в порядку позовного провадження. В порядку наказного провадження, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Тож, у сфері трудових правовідносин, основними нормативно-правовими актами, звичайно, є ЦПК України, Кодекс законів про працю України, Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року.

Основним процесуальним документом при вирішенні спорів у сфері адміністративних правовідносин є Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 року.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАС України.

Кодекс адміністративного судочинства України (КАС) визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства. Він закріплює завдання адміністративного судочинства: захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, КАС України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Воно здійснюється на основі адміністративно-процесуальних норм: процесуальні дії, процесуальні обов'язки і права учасників адміністративного процесу реалізуються в адміністративно-процесуальних відносинах.