16.3. Визначення стану рівноваги споживача

За ординалістською версією, оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні «моделі бажаного» та «моделі можливого» і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але водночас найповніше задовольняти уподобанням споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.

Т аке поєднання отримаємо, сумістивши карту байдужості з графіком бюджетної лінії (рис. 16.6). Найвищою з доступних споживачеві кривих байдужості є , яка лише дотична до бюджетної лінії. Оптимум розміщений в точці .

Напевне, споживач хотів би досягти точки , але цей рівень корисності виходить за межі бюджетної лінії. Також споживач має змогу вибрати набори і , які мають спільні точки з бюджетною лінією, але вони розміщені на нижчій кривій байдужості . Окрім цього, названі точки нераціональні. У межах тієї самої суми видатків споживач може обрати єдиний кошик Е вищого рівня корисності.

Н айпривабливіший для споживача кошик називають оптимальним вибором, або рівновагою споживача. Досягнувши рівноваги, споживач не має стимулів до зміни свого стану, – за інших рівних умов у нього не існує жодної можливості поліпшити власний добробут. Будь-який інший набір товарів або недосяжний, або розміщений на поверхні байдужості нижчого рівня. Саме тому точки (рис.16.6) та (рис. 16.7) є точками рівноваги споживача.

Можна обґрунтувати рівновагу споживача алгебраїчно. Лише в точці , де бюджетна лінія та крива байдужості дотичні, їхній нахил однаковий. Як ми знаємо, нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміни , а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін . Тобто в точці рівноваги:

або .

Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача, що аналогічно одержаному за кардиналістською версією. Рівняння рівноваги відображає не лишень умови оптимізації споживчого вибору, а й умови оптимізації в ринковій економіці загалом: оптимізації досягають тоді, коли гранична вигода дорівнює граничним витратам .

У цій моделі також відображено фундаментальне припущення прихильників теорії граничної корисності про те, що пропорції обміну товарів і ринкове ціноутворення ґрунтуються на корисності.

16.4. Бюджетна пряма та зміни у доходах і цінах

16.4.1. Бюджетна пряма та зміни у доходах: крива «дохід-споживання»

Р озглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що дохід зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача призведе до зміщення бюджетної лінії праворуч вгору паралельно початковій у положення (рис. 16.8). Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Початкова рівновага відповідає точці . Зростання фінансових можливостей споживача дає йому змогу переміститись на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів відповідають споживчим кошикам із більшими видатками на обидва блага. З’єднавши точки оптимумів плавною лінією, отримаємо криву «дохід-споживання».

Крива «дохід-споживання» єднає всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу. Траєкторія кривої «дохід – споживання” залежить від типу благ. На рис. 16.8. відображено найпоширенішу ситуацію, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання обох товарів. Це означає, що обидва товари належать до товарів вищої споживчої цінності. Крива «дохід-споживання» для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу.