15.2.2. Побудова кривої індивідуального попиту на основі кривої загальної корисності

Оскільки особа прагне максимізувати споживчий надлишок і обирає кількість певного товару, згідно з правилом MU = Р, крива індивідуального попиту на цей товар буде ідентичною кривій граничної корисності для цього товару (MU).

Якщо припустити, що 1 ютиль дорівнює 1 грошовій одиниці, то індивідуальна крива попиту відповідає кривій граничної корисності.

У випадку вимірювання корисності за допомогою грошей крива індивідуального попиту на певне благо для окремого споживача збігатиметься з його кривою граничної корисності для цього блага. Якщо кожна наступна одиниця продукту дає щораз меншу граничну, або додаткову, корисність, споживач купуватиме додаткові одиниці продукту лише у випадку падіння їхньої ціни. Однак унаслідок спадної граничної корисності додаткових одиниць продукту споживач вирішить не купувати їх більше за такою ціною. З погляду продавця, спадна гранична корисність змушує його знижувати ціну для того щоби покупці купили більше товару. Такі міркування дають змогу обґрунтувати уявлення про спадну криву попиту.

Цінова еластичність попиту відповідає темпам зниження граничної корисності. Величина, на яку зі збільшенням кількості спожитих одиниць продукту знижується гранична корисність, визначатиме його еластичність попиту за ціною. За інших рівних умов, якщо гранична корисність різко знижується зі споживанням наступних одиниць, можна сподіватися, що попит буде нееластичним і навпаки, повільне зниження граничної корисності зі збільшенням обсягу споживання продукту передбачає еластичний попит. Якщо товари є близькими замінниками, то ймовірно, що попит на них буде еластичним і гранична корисність знижуватиметься повільно зі збільшенням споживання блага.

Переміщення кривої попиту також можна пов’язати зі змінами граничної корисності. Як, наприклад, зміниться гранична корисність квасу в зв’язку зі зростанням ціни на пепсі-колу? Очевидно, що скорочення споживання пепсі-коли спричинить підвищення граничної корисності квасу, тому що зі скороченням споживання пепсі-коли потреба у квасі збільшується. Унаслідок цього крива граничної корисності квасу (отже, його крива попиту) переміститься вправо.

15.3. Вибір споживачем оптимальної комбінації благ

15.3.1. Правило максимізації корисності

Перевага кардиналістської версії полягала в тому, що вона не лише пояснювала мотивацію поведінки споживача, а й могла бути застосована до аналізу вибору серед набору благ – двох, трьох і більшої кількості товарів (а це в інших моделях зробити важко). Набір товарів, який купує споживач, називають ринковим споживчим кошиком. Загальна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Функцію загальної корисності визначають присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику. У такий спосіб можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків – раціональний споживач вибере кошик із найбільшою сумою корисності (ютилів). Кардиналістський підхід до аналізу рівноваги споживача полягає у порівнянні співвідношень між граничними корисностями та цінами товарів. Споживач прагне досягти максимуму корисності за наявних бюджетних обмежень, а корисність кошика обчислюють сумою граничних корисностей кожної одиниці товарів, що входять до нього. Він віддасть перевагу тому товару, який додає на кожну грошову одиницю більше корисності. Порівнюючи граничні корисності кожної одиниці товару з розрахунку на грошову одиницю, споживач послідовно вибирає то один товар, то інший, доки у межах свого бюджету вже не зможе збільшити сумарної корисності.

Допустимо, що споживач вибирає кошик з товарами Х і Y. Ціна одиниці товару Х – =2 грн, а товару Y – = 4 грн. Тижневий доход споживача дорівнює 20 грн, граничні корисності кожної одиниці товарів подані в табл. 15.2 (колонки 2 і 4). Граничну корисність на 1 грн обчислюємо за формулою: (колонки 3 і 5). Як засвідчують дані, найбільшу граничну корисність на 1 грн приносить у кошик перша одиниця товару Y (6 ют.), далі – по 5 ют./грн додають перша одиниця товару X і друга одиниця товару Y.

Таблиця 15.2