Тема 15. Кардиналістська модель поведінки споживача

15.1. Корисність та її види

15.1.1. Корисність блага та її властивості.

15.1.2. Гранична корисність і закон спадної граничної корисності

15.1.3. Загальна і середня корисність

15.2. Вибір оптимального рівня споживання одного блага

15.2.1. Граничний і загальний споживчий надлишок

15.2.2. Побудова кривої індивідуального попиту на основі кривої загальної корисності

15.3. Вибір споживачем оптимальної комбінації благ

15.3.1. Правило максимізації корисності

15.3.2. Парадокс вартості (для самостійного опрацювання)

15.1. Корисність та її види

15.1.1. Корисність блага та її властивості

Метою споживання товарів і послуг є задоволення потреб людини. Потреба – це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збільшуючи споживання благ. Задоволення, яке отримує людина від споживання благ, називають корисністю. Корисність – це психологічно-суб’єктивна оцінка задоволення. Корисність конкретного блага може бути різною для різних осіб. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський, або кількісний, та ординалістський, або порядковий.

Кардиналістська модель поведінки споживача припускає, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – «ютиля» (англ. utility – корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не лише від властивостей блага, а й від його кількості, тобто її визначають функціонально.

15.1.2. Гранична корисність і закон спадної граничної корисності

Для оцінки зміни корисності за збільшення споживання блага Х застосовують поняття «гранична корисність». Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст загальної корисності під час зміни кількості блага на одиницю:

.

Спостереження за поведінкою споживача виявили, що кожна наступна одиниця блага дає споживачеві менше задоволення, ніж попередня. Уявлення, що гранична корисність знижуватиметься, коли споживач отримуватиме додаткові одиниці певного конкретного продукту, відоме як закон спадної граничної корисності. Цей закон сформулював німецький економіст Г.Госен (перший закон Госена): величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці блага зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби.

Цей закон ілюструють дані таблиці 15.1, на основі яких побудовані криві загальної та граничної корисності (рис 15.1) для споживача, що нарощує споживання блага Х від 0 до 8 од.

Таблиця 15.1

Загальна та гранична корисності

Одиниці блага Х за порядком	Загальна корисність , ютилів	Граничнакорисність , ютилів
0	0	12
1	12	10
2	22	8
3	30	6
4	36	4
5	40	2
6	42	0
7	42	-2
8	40