9.3. Моделі поведінки споживача

9.3.1. Кейнсіанська функція споживання. Загадка споживання: динаміка середньої схильності до споживання

Економісти давно намагаються виявити закономірності поведінки споживача.

Джон М. Кейнс належав до перших, хто розвинув модель поведінки споживача, яку називають кейнсіанською функцією споживання. Учений сформулював основні постулати своєї моделі не на підставі аналізу статистичних даних, а застосував для цього дедуктивний метод, опираючись на інтуїцію та випадкові спостереження.

Кейнс описав поведінку споживача такими трьома постулатами:

1. Гранична схильність до споживання коливається у межах від нуля до одиниці (0<МРС<1). Це означає, що домогосподарства збільшують споживання, коли їхні доходи зростають, але споживання зростає повільнішим темпом порівняно із темпом зростання використовуваного доходу.

2. Зі зростанням доходу середня схильність до споживання знижується, тобто заможніші родини заощаджують більший відсоток свого доходу порівняно з біднішими. Згодом цей постулат спричинився до виникнення так званої загадки споживання.

3. Основним чинником, який визначає споживання, є поточний використовуваний дохід, а процентна ставка не відіграє головної ролі у визначенні обсягу споживання.

Кейнсіанську функцію споживання, враховуючи її постулати, часто записують так:

С= + сY,

де С– споживання; – автономне споживання, яке не залежить від величини поточного доходу; с – гранична схильність до споживання; Y– використовуваний дохід.

Графічно кейнсіанську функцію споживання зображають у вигляді прямої лінії (див. рис. 9.4).

Після виходу в світ «Загальної теорії...» економісти почали збирати й аналізувати статистичні дані для перевірки постулатів Кейнса. Аналіз таких даних за короткостроковий період повністю підтвердив усі постулати Кейнса.

Однак у другій половині 40-х років ХХ ст. американський економіст Саймон Кузніц, використовуючи дані за тривалі проміжки часу (10 і 30 років), виявив, що, незважаючи на значте зростання доходів у проаналізованому періоді, середня схильність до споживання практично не змінилися. Кузніц дійшов висновку: зі зростанням доходів у довгостроковому періоді середня схильність до споживання не виявляє тенденції до зниження.

9.3.2. Гіпотеза життєвого циклу ф.Модільяні (для самостійного опрацювання)

У 1950-х роках ХХ ст. Франко Модільяні та Мілтон Фрідман запропонували пояснення цих суперечливих результатів. Обидва економісти одержали Нобелівську премію, почасти за дослідження зі споживання.

Ф. Модільяні розвинув модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою життєвого циклу. Один із постулатів цієї концепції полягає в тому, що раціональні споживачі хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання впродовж свого життя, а видатки на споживання надходять із заробленого упродовж життя трудового доходу та майна. Модіяльні особливо наголошував: дохід людини за її життя змінюється, а заощадження дають змогу переміщувати дохід з періодів із високими доходами у періоди з низькими доходами. Важливою причиною коливання доходу особи є вихід на заслужений відпочинок, після якого споживачі очікують різкого зниження доходів. На момент виходу люди володіють найбільшим обсягом майна, використовуваного для споживання у пенсійному періоді.

Якщо T – кількість років, які споживач надіється ще прожити, а R – кількість років, які споживач сподівається ще пропрацювати, W – нагромаджене майно, а Y – поточний річний дохід, то функція споживання за Ф.Модільяні матиме вигляд: C=(W + YR)/T = W/T + R/T Y.

Якщо позначити 1/T – a (відображає граничну схильність до споживання майна) , а R/T – b (відображає граничну схильність до споживання доходу), то, згідно з гіпотезою життєвого циклу, функцію споживання можна записати так:

С = aW + bY.

Гіпотеза життєвого циклу розв’язує загадку споживання. Розрахуємо середню схильність до споживання, поділивши цю функцію споживання на Y:

Якщо відношення майна (W) до використовуваного доходу (Y) є постійним, то АРС буде стабільною. І навпаки, якщо відношення W/Y змінюється, середня схильність до споживання змінюватиметься. У короткостроковому періоді майно кожної особи не змінюється суворо пропорційно до річного доходу. Тому за високих рівнів поточного доходу АРС може знижуватися. Проте у довгостроковому періоді існує пряма залежність між зростанням майна і доходом, що зумовлює усталеність відношення W/Y, тобто середня схильність до споживання буде постійною.

У короткостроковому періоді, коли величина майна постійна, функція споживання у моделі життєвого циклу нагадує кейнсіанську. Проте зі збільшенням майна у довгостроковому періоді ця функція переміщується вгору (рис. 9.5). Це переміщення утримує середню схильність до споживання незмінною, коли дохід збільшується. Нахил променя, який визначає АРС, не змінюється за різних обсягів доходу.