5.4. Сучасний ринок та його структура

Сучасний ринок – це складне полісистемне утворення, в якому ринкові закономірності тісно взаємодіють з регулювальними зусиллями держави. Він має такі риси, як гарантований збут великої кількості товарів; розвинута система соціального захисту населення; державна активність у регулюванні фінансової, кредитної та цінової політики; розвиток нових сегментів (ринок інформації та ін.); розвинута інфраструктура.

Суб’єкти ринку – це індивідуальні товаровиробники, фірми, домогосподарства, держава, різні громадські та інші організації. Об’єкти ринку – специфічні групи товарів і послуг. Ринок країни цілісний, однак, він має надзвичайно багату структуру.

Існують різні класифікації ринку.

За ступенем обмеження конкуренції (ступенем монополізації) виокремлюють: ринок досконалої конкуренції; ринок монополістичної конкуренції; олігополістичний ринок; чисто монополістичний ринок.

За адміністративно-просторовою ознакою вирізняють такі види ринку: місцевий; регіональний; національний; міжнародний; світовий.

За характером продаж ринок поділяють на гуртовий і роздрібний; за ступенем регулювання – на регульований і нерегульований; за ступенем насиченості – на рівноважний, насичений і дефіцитний; за відповідністю законодавчим нормам – на легальний і тіньовий («чорний»).

За економічним призначенням об’єктів ринку виокремлюють: ринок товарів і послуг; ринок праці; ринок природних ресурсів; фінансовий ринок; ринок науково-технічних розробок; інші види ринку.

На ринку товарів і послуг відбувається обмін товарів і послуг особистого та виробничого призначення. Ринки товарів і послуг (товарні ринки) вирізняються:

1) За об’єктами – споживчий ринок охоплює ринки одягу, продовольства, побутової техніки, меблів тощо; ринок товарів виробничого призначення – ринки вантажівок, устаткування, сировини, паливних та енергетичних ресурсів та ін.

2) За суб’єктами – на споживчому ринкові покупцями є домогосподарства, а продавцями – фірми, які виробляють споживчі товари та послуги. Водночас на ринкові товарів виробничого призначення покупцями є: фірми, котрі потребують їх для виробництва інших товарів і послуг; посередницькі організації, які стають власниками товарів для їхнього подальшого перепродажу; представники владних структур. Продавці товарів виробничого призначення – це фірми, що їх виробляють, та посередницькі структури.

3) За способом доведення продукції до споживача – на споживчому ринкові важливими є гуртова та роздрібна торгівля. Водночас на ринкові товарів виробничого призначення – дистриб’ютори, а також дилери та брокери.

4) За характером попиту – попит на продукти споживчого вжитку є первинний, а попит на інвестиційні товари – похідний, залежить від споживчого попиту.

5) За гнучкістю попиту – попит на споживчі товари більше залежить від коливання цін, аніж попит на інвестиційні товари.

6) За кількістю партнерів – на ринку інвестиційних товарів коло партнерів вужче, аніж на споживчому.

На ринку праці продавцями є люди працездатного віку, а покупцями - приватні або державні підприємства. Попит на ринкові праці похідний від попиту на товари і послуги й залежить від продуктивності праці. Згідно з законом спадної продуктивності ресурсів, починаючи з певного моменту, продуктивність праці кожного додатково найнятого працівника зменшуватиметься. Підприємець наймає додаткових працівників доти, доки ціна праці (зарплатня) не перевищує їхнього внеску в створений продукт. Пропозиція праці прямо залежить від ціни на неї.

Ринок природних ресурсів охоплює широке коло об’єктів: ґрунти, вода, повітря, рослинний і тваринний світ, корисні копалини та ін. Окремі природні ресурси, наприклад, повітря і вода, безпосередньо не стають об’єктами купівлі-продажу. Стосовно інших елементів ресурсу земля, то корисні копалини, ділянки землі тощо можна вільно продавати і купувати.

Фінансовий ринок – це ринок, де купують і продають фінансові засоби: гроші, облігації, акції, векселі й інші цінні папери. Фінансові ринки поділяють на: ринки грошей і капіталів та ринки цінних паперів.

Ринки грошей і капіталів достатньо близькі між собою, водночас, по-перше, на ринкові капіталу беруть позику (купують гроші) для придбання капітальних благ, а на ринкові грошей – для купівлі будь-яких товарів і послуг; по-друге, ринок грошей охоплює лише короткотермінові (від дня до року), а ринок капіталів – середньо- й довготермінові кредити.

Ринок цінних паперів – особлива сфера ринкових відносин, де через продаж цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності. Існує два основні види цінних паперів – акції й облігації.

Акція засвідчує право її власника на частку (пай) активів і чистого доходу фірми, яка випустила цей цінний папір. Власник акцій є співвласником капіталу фірми на величину акцій. Власник акцій отримує дохід у вигляді дивідендів.

Облігації – це боргові зобов’язання фірми, яка їх випустила (емітувала). Власник облігацій не є співвласником підприємства – емітента, а його кредитором. Дохід на облігацію можна сплачувати й у вигляді скидки в ціні – дисконта.

Інші види цінних паперів: опціони (угоди, оформлені як цінні папери, що дають право на купівлю-продаж іншого цінного паперу за наперед точно визначеною ціною до або на певну дату в майбутньому); депозитні й ощадні сертифікати (свідоцтва банків про внесення коштів (депозитів), що надає право на отримання вкладів і обумовлених відсотків); комерційні папери (короткотермінові боргові інструменти, які випускають великі й відомі компанії).

Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. Первинний ринок – фінансовий ринок, де емітент, тобто фірма або урядова установа, продає (розміщає) нові випуски цінних паперів. Вторинний ринок – фінансовий ринок, на якому відбувається перепродаж цінних паперів за їхньою курсовою ціною, тобто цінні папери переходять до нового власника.

Розрізняють два види вторинних ринків: організований ринок, що існує у вигляді бірж, де покупці й продавці цінних паперів зустрічаються в певному приміщенні для проведення торгів, і позабіржовий, на якому ринкові продавці цінних паперів продають їх усім, хто готовий заплатити названу ціну.

Ринок науково-технічних напрацювань обслуговує всі сфери людської діяльності. Об’єктом купівлі-продажу на такому ринку стають нові технології, зокрема інформаційні, комп’ютери тощо.

Валютний ринок – це ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є різні національні валюти й діють різні суб’єкти, зокрема комерційні банки. Тіньовий ринок – складник підпільної економіки, несанкціонована ринкова діяльність. Тіньовий ринок за будовою подібний до легального.

Національний ринок є взаємопов’язаною сукупністю всіх конкретних ринків: товарів і послуг, праці, природних ресурсів, капіталів, грошей, цінних паперів, науково-технічних розробок та ін.