3.3.2. Ціна та її функції. Види цін.

Вираженням мінової вартості товару є ціна. Її можна визначити як альтернативні витрати – через певну кількість іншого товару. Наприклад, 1 кг яловичини коштує10 грн; а 1 кг яблук – 2 грн. Ціну товару, виражену в грошах, називають його абсолютною ціною.

Однак ми, можемо сказати, що 5 кг яблук є альтернативою 1 кг яловичини. Ціну товару, що виражена в певній кількості іншого товару, називають ще відносною ціною товару: 5 кг яблук і є відносною ціною 1 кг яловичини.

Сукупність відносних цін в економіці називають структурою цін. Зміна структури цін призводить до того, що покупці купуватимуть менше тих товарів, відносні ціни яких зросли, і більше тих, відносні ціни котрих знизилися.

Ціна – це також кількість грошей, яку сплачують за одиницю певного товару чи послуги. Залежно від способу формування ціни поділяють на адміністративні та ринкові.

Адміністративні ціни визначає не ринок, а державний орган. Наприклад, у СРСР ціни встановлював Державний комітет цін. Такі ціни не відображають реальних витрат на виробництво продукту; вони не виконують основних функцій ціни.

Ринкові ціни формуються у процесі взаємодії попиту та пропозиції. Попит відображає кількість продукту, яку споживачі бажають купити, а пропозиція – кількість продукту, яку виробники спроможні виробити й поставити на ринок. З підвищенням ціни попит зменшується, а пропозиція збільшується.

Ринкова ціна виконує такі головні функції в економіці: нормувальну; інформаційну; стимулювальну.

У ринковій економіці спроможність конкурентних сил пропозиції та попиту визначати ціну на рівні, на якому купівля й продаж зрівноважуються, називають нормувальною функцією ціни. Ціна, коли попит і пропозиція дорівнюють одне одному, є рівноважною ціною.

Під впливом різних обставин смаки й уподобання споживачів змінюються. Здатність ринкової системи передавати зміни в потребах покупців і зумовлювати відповідну реакцію фірм і постачальників ресурсів це –інформаційна, або орієнтувальна, функція цін.

Здатність конкурентної ринкової системи ініціювати технічний прогрес називають стимулювальною функцією цін. Застосування фірмою нової технології знижує витрати, що забезпечує цій фірмі тимчасову перевагу над її конкурентами.

3.4. Грошові системи та їх типи

3.4.1. Суть і структура грошової системи

У кожній державі грошовий обіг відповідно регульований, тобто функціює національна грошова система – спосіб організації грошового обігу, що склався історично в будь-якій країні таакріплений законом. Грошові системи формуються з утворенням централізованих держав, хоча окремі елементи з’вилися раніше. У сучасних умовах грошова система країни має такі основні елементи:

– найменування грошової одиниці (наприклад, Україна – гривню, США – долар, Польща – злотий, Росія – рубль, країни ЄС – євро, Японія – єну та ін.;

– види державних паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу;

– регламентацію безготівкового грошового обігу;

– державний апарат, який регулює грошовий обіг (до середини 70-х років XX ст. у всіх країнах був ще один елемент грошової системи – золотий уміст грошової одиниці).