2.3.3. Альтернативна вартість. Взаємозамінюваність ресурсів. Закон спадної віддачі.

Альтернативна вартість – це те, від чого треба відмовитись, щоб отримати бажане.

Крива виробничих можливостей спадна, тобто вона нахилена праворуч і вниз. Вона є опуклою лінією, а не прямою. Це пов’язано із законом зростання альтернативної вартості: для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятись від щораз більшої кількості іншого продукту.

Економічний зміст закону зростання альтернативної вартості пов’язаний із тим, що економічні ресурси не зовсім придатні для повного їх використання у виробництві альтернативних продуктів. Коли ми намагаємось збільшити виробництво масла, то передусім використовуємо ресурси, найпридатніші для цього. Відсутність повної взаємозамінюваності ресурсів, або, як кажуть економісти, досконалої еластичності ресурсів, є основою дії закону зростання альтернативної вартості.

Те, що ціна одного товару, виражена в іншому товарі, має тенденцію зростати, частково пов’язане і з законом спадної віддачі. Цей закон виявляється у послідовному зменшенні приросту продукції у випадку додавання рівновеликих порцій одного фактора до незмінної кількості інших факторів. Економічний сенс цього закону такий: додаткові затрати одного фактора «співпрацюють» з незмінною кількістю іншого. Проте ресурси (фактори виробництва) «працюють» у комплексі, в системі, певній пропорції, яких потрібно дотримуватись. Додаючи рівновеликі кількості одного фактора до незмінної кількості інших, спричинюємо диспропорцію ресурсів, що зумовило б неповне використання всіх ресурсів. Отже, примноження одного фактора (за умов незмінності інших) не дає відповідного збільшення доходу. Віддача ресурсу зменшується. Однак цей результат виявляється не одразу, а лише з певного обсягу виробництва і з певного часу.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте суть закону зростання потреб

2. У чому полягає взаємозв’язок потреб та інтересів?

3. Чи може суспільство розв’язати проблему рідкісності ресурсів?

4. Що таке економічні ресурси і чому вони обмежені, рідкісні?

5. Коли люди стикаються з проблемою альтернативної вартості?

6. Як називають створені людиною ресурси, котрі використовують для виробництва товарів і послуг?

7. Що розуміють під повною зайнятістю ресурсів та повним обсягом виробництва?

8. Що відображає межа виробничих можливостей?

9. Чи діє в ефективній економіці закон спадної віддачі?

Тестові завдання

1. Потреби – це:

а) кількість товарів і послуг, які люди спроможні купити, зважаючи на свої фінансові можливості;

б) бажання людини пов’язані виключно з підтриманням біологічного існування;

в) усі життєво необхідні блага для людини;

г) відчуття нестачі чогось, що потрібне для підтримання життєдіяльності та розвитку організму, людської особистості.

2. Потреби у самореалізації, згідно з класифікацією потреб за Маслоу, настають після задоволення:

а) фізіологічних потреб;

б) соціальних потреб;

в) потреб безпеки та захисту;

г) потреб у визнанні.

3. Які з перелічених товарів і послуг задовольняють лише нематеріальні потреби:

а) автомобіль, кава, взуття;

б) концерт відомої рок-групи; медичні послуги; консультації юриста;

в) будинок, цукерки; парфуми;

г) велосипед, пальто, послуги вчителя;

4. Які з перелічених потреб належать до колективних:

а) потреби в одязі;

б) потреби у продуктах харчування;

в) потреби у громадському порядку;

г) потреби у житлі.

5. Що не належить до біологічних потреб:

а) потреби у повітрі;

б) потреби у коштовних прикрасах;

в) потреби в їжі;

г) потреби у теплі.

6. За засобами, що забезпечують задоволення потреб потреби поділять на:

а) індивідуальні та колективні;

б) біологічні й соціальні;

в) матеріальні та нематеріальні;

г) елементарні й вишукані.

7. Однорідні приватні інтереси, носіями яких є певні групи людей, зокрема споживачі, акціонери, трудові колективи, – це:

а) особисті економічні інтереси;

б) особливі економічні інтереси;

в) національні економічні інтереси;

г) групові економічні інтереси.

8. Проблема вибору виникає внаслідок:

а) поділу потреб на першочергові й предмети розкоші;

б) зменшення запасів невідновлюваних природних ресурсів;

в) обмеженості ресурсів та безмежності людських потреб;

г) відсутності ефективної системи розподілу ресурсів.

9. Земля як економічний ресурс охоплює:

а) лише землі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур;

б) виключно земельні угіддя, які вже освоєні й оброблені людиною;

в) лише розроблені родовища корисних копалин;

г) усі дарові блага природи, застосовані у виробництві.

10. Капітал як економічний ресурс – це:

а) усе те, що використовують для виробництва товарів і послуг;

б) гроші, які витрачають під час виробництві товарів і послуг;

в) виготовлені виробничі знаряддя;

г) предмети праці, які задіяні у виробничому процесі.

11. Інтенсивність праці – це:

а) кількість виробленої за одиницю часу продукції;

б) витрати фізичної, розумової та нервової енергії за одиницю часу;

в) кількість робочих змін на підприємстві;

г) вартість капіталу, яка припадає на одного працівника.

12. Ефективність виробництва відображає:

а) зв’язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, та кількістю отриманих товарів і послуг;

б) обсяг продукції, виробленої впродовж року у національній економіці;

в) виробництво лише тих товарів і послуг, які прямо задовольняють потреби людей;

г) зв’язок між кількістю продукції та її якістю.

13. Яке припущення в процесі побудови таблиці виробничих можливостей неправильне:

а) у виробництві задіяні всі ресурси;

б) для виробництва додаткової одиниці одного продукту необхідно відмовитись від певної кількості іншого продукту;

в) якість ресурсів постійно поліпшується;

г) науково-технічний прогрес відсутній.

14. Альтернативна вартість – це:

а) товари і послуги, яких люди не потребують;

б) блага, недоступні більшості людей унаслідок їхньої високої вартості;

в) кількість товарів і послуг, яку суспільство вирішило виробляти;

г) те, від чого треба відмовитись, щоб отримати бажане.

15. Суть закону спадної віддачі полягає у тому, що:

а) зростання кількості залучених ресурсів спричиняє зменшення обсягу виробництва;

б) під час залучення у виробництво додаткової одиниці одного фактора доводиться відмовлятися від щоразу більшої кількості іншого фактора;

в) додатковий обсяг продукції, отриманий від застосуванні додаткової одиниці фактора, зменшується за незмінної кількості інших факторів.

г) з часом продуктивність усіх факторів зменшується.