2.2.2. Людські ресурси: праця і підприємницький хист. Продуктивність та інтенсивність праці

Праця – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які застосовують у виробництві життєвих благ. Вона є джерелом усіх дій, спрямованих на перетворення речовини природи для задоволення потреб людини.

Розвиток національної економіки, її результативність зумовлені кількістю та якістю праці. Кількість праці залежить від кількості населення, його вікового і статевого складу, ступеня фізичного здоров’я та господарської активності. Якість праці визначають освітній і фаховий рівень працівників, суспільний і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи, психофізіологічні умови.

Важливими характеристиками праці є: тривалість робочого дня (робочого часу), продуктивність та інтенсивність. Час, упродовж якого людина працює, називають робочим часом, робочим днем. Продуктивність праці визначена кількістю виробленої за одиницю часу продукції: що більше продукції, то вища продуктивність. Могутнім чинником підвищення продуктивності праці є науково-технічний прогрес.

Інтенсивність праці характеризує її напруженість. Напруженість визначають як витрати фізичної, розумової та нервової енергії за одиницю часу. З розвитком науково-технічного прогресу інтенсивність праці зростає.

Поєднання й організацію трьох видів економічних ресурсів у процесі виробництва забезпечує підприємництво (підприємливість). Воно є ще одним, четвертим економічним ресурсом.

Підприємницький хист, або просто підприємливість, – це риса людського ресурсу. Підприємець виконує низку функцій. По-перше, організовує сполучення ресурсів землі, праці, капіталу в єдиний процес виробництва товарів і послуг. По-друге, ухвалює рішення у процесі ведення бізнесу. По-третє, підприємець – це новатор, який намагається запровадити у виробництво нові продукти чи нові виробничі технології. По-четверте, він – людина, яка ризикує. У ринковій економіці прибуток не гарантований. Результатом господарської діяльності підприємця може бути і збиток.

Виробничі ресурси називають ще факторами виробництва. Вони становлять основу, причину і рушійну силу виробничого процесу. Всі фактори виробництва економічно і технологічно взаємопов’язані.

Поєднані фактори виробництва й постають суттю процесу виробництва. У загальному визначенні виробництво – це доцільна діяльність людей, спрямована на задоволення їхніх потреб.

Результатом виробництва є матеріальні й нематеріальні блага, які забезпечують людські потреби. Безпосередній результат виробництва – суспільний продукт, який у процесі кругообігу здійснює такі стадії: виробництво; розподіл; обмін і споживання.

Однак виробництво – не просте механічне поєднанням його факторів, а складна система їхньої взаємодії через технологію та організацію виробництва.

Технологія виражає взаємодію факторів виробництва та способи впливу людини на них. Люди оволодівають секретами виготовлення нових видів продукції, винаходять прогресивні технології, використовують якісно нові матеріали. Одночасно зі зміною технології змінюється й організація виробництва, яка узгоджує взаємодію всіх залучених до виробництва факторів.

З розвитком виробництва змінюються фактори виробництва, характер їхньої взаємодії, посилюється значення енергії.

За умови науково-технічної революції неодмінним фактором виробництва стала інформація; неухильно зростає вага виробничої (транспорт, зв’язок, інформаційне забезпечення тощо), а також соціальної (освіта, наука, охорона здоров’я, соціальне забезпечення) та фінансової інфраструктури.