20.3. Максимізація економічного прибутку

20.3.1. Методи максимізації економічного прибутку

У мікроекономіці використовують кілька методів максимізації прибутку.

1. Економічний прибуток як різниця між загальним виторгом та загальними витратами досягає максимального значення тоді, коли ця різниця максимальна. Економічний прибуток досягає максимуму за такого обсягу виробництва Q*, коли відстань між лініями TR та TC є максимальною. Таку відстань виражає відрізок АВ (рис. 20.6). Нахил кривої ТR(Q) дорівнюватиме нахилу кривої ТС(Q) за оптимального обсягу виробництва Q*.

2. Виробник обирає оптимальний обсяг виробництва, що максимізує його прибуток методом, зіставлення відповідної вигоди від розширення або скорочення виробництва (МR) та відповідних витрат (МС). Збільшення обсягу виробництва забезпечуватиме зростання прибутку доти, доки граничний виторг MR не зрівняється з граничними витратами МС. Оскільки економічний прибуток фірми визначають різницею між загальним виторгом та загальними витратами, а умовою максимізації першого порядку (умовою необхідності) функції є нульове значення її похідної, то можемо записати:

dEP(Q)/ dQ = d TR (Q)/ dQ - dSRTC(Q) / dQ = 0.

Відомо, що d TR (Q)/ dQ = MR (Q), а dSRTC(Q) / dQ = MC (Q).

Отже, необхідна умова максимізації прибутку полягає в тому, щоб граничний виторг дорівнював граничним витратам: MR (Q*) = MC (Q*), де Q* - оптимальний обсяг виробництва, за якого прибуток є максимальним (див. рис. 20.7)

3. З опуклості догори функції загального виторгу TR (Q) та опуклості вниз кривої загальних витрат виробництва TC(Q) можна дійти висновку ро опуклість догори функції економічного прибутку EP(Q) (рис.5). Увігнутість функції прибутку означає, що кожна додаткова одиниця продукції додає для фірми чимраз менше прибутку - закон спадного граничного прибутку. Геометрично для будь-якого обсягу виробництва Q граничний економічний прибуток МЕР дорівнює тангенсу кута нахилу ЕР у відповідній точці.

Якщо відома функція економічного прибутку ЕР(Q), найпростішим методом максимізації цієї функції є знаходження її похідної та прирівнювання останньої до нуля:

MEP(Q*) = ЕР^΄ (Q*) = 0.

Отже оптимальний обсяг виробництва фірми, який дає їй змогу максимізувати прибуток, досягається тоді, коли граничний економічний прибуток MEP дорівнює нулю.

20.3.2. Парадокс прибутку (для самостійного опрацювання)

Якщо фірми, котрі функціонують у певній галузі отримують додатнє значення економічного прибутку, то це сприятиме входженню у галузь нових фірм. Унаслідок збільшення галузевого випуску продукції індукуватиме зниження цін відповідних товарів та зниження прибутку.

Процес входження нових фірм триватиме доти, поки кожна фірма, нарешті, не почне заробляти лише нормальний прибуток (NP >0), тобто економічний прибуток знизиться до нуля (EP=0). Унаслідок цього стимули для входження нових фірм у цю галузь зникнуть. Протилежна ситуація спостерігається, якщо діючі у певній галузі фірми зазнають збитків (ЕР<0) і не отримують нормального прибутку (NP<0). Вихід фірм з галузі спричинятиме зниження галузевої пропозиції, зростанням ринкової ціни. Відтак, збитки у галузі зникнуть. Процес входження-виходу фірм із конкурентної галузі триватиме доти, доки не буде досягнуто рівня нульового економічного прибутку (ЕР=0).

Отже, у довгостроковому періоді конкурентна фірма не може отримувати більше, ніж нормальний прибуток, оскільки економічний прибуток неминуче прямує до нуля. Це явище називають парадоксом прибутку: економічний прибуток індукує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.