19.2.3. Взаємозв’язки між окремими видами короткострокових витрат виробництва
Співвідношення між SRMC i SRATC. Якщо SRATC >SRMC (за обсягів виробництва, менших Q1), крива SRATC має спадний характер і виробництво кожної додаткової одиниці продукції зменшує SRATC. Якщо SRATC < SRMC (за обсягів виробництва, більших Q1), крива SRATC має позитивний нахил і виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує SRATC. Відтак, якщо SRATC = SRMC, SRATC набувають мінімального значення. Тобто крива короткострокових граничних витрат SRMC перетинає криву короткострокових середніх витрат SRATC у точці її мінімуму (рис. 19.11).
Cпіввідношення між SRMC та SRAVC. Співвідношення кривих SRМС і SRAVC якісно подібне до співвідношення між кривими МС і SRAТC. Одна із спільних їхніх особливостей полягає в тому, що крива МС перетинає як криву AVC, так і АТС у точках їхнього мінімуму (рис. 19.11).
Динаміка витрат виробництва у короткостроковому періоді зумовлює поведінку виробника. За наявної технології й організації виробництва фірма оптимізує діяльність, якщо виробляє продукцію в обсязі, що відповідає мінімальному значенню середніх загальних витрат.
19.3. Довгострокові витрати виробництва
19.3.1. Види довгострокових витрат виробництва
Довгострокові витрати – це економічні витрати, які обслуговують процес виробництва фірми у довгостроковому періоді. У цьому періоді фірма має змогу змінювати обсяги всіх виробничих факторів і обирати такі їх комбінації, які дають змогу виробити певний обсяг виробництва за мінімуму витрат.
У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними, відповідно не існує загальних постійних та середніх постійних витрат. У довгостроковому періоді витрати виробництва фірми характризують три показники: 1) довгострокові загальні витрати (LRTC), 2) довгострокові середні витрати (LRAC), 3) граничні витрати (LRMC).
Для побудови кривих довгострокових витрат використовують інструментарій ізоквант та ізокост, а також модель траекторії розвитку фірми.
Для того, щоби побудувати точку на кривій LRTC, необхідно на основі ізоквантно-ізокостної діаграми траекторії розвитку фірми визначити величину загальних витрат виробництва для певного обсягу виробництва, які відповідають оптимальним наборам факторів виробництва (K і L) для відповідних обсягів виробництва. Наприклад (рис. 19.12), обсягу виробництва Q1 відповідають довгострокові витрати виробництва LRTC1. Їх можна обчислити так:
LRTC1 = K1P +L1 P
де К1- оптимальна кількість капіталу К, необхідна для виробництва Q1 одиниць продукції, L1- оптимальна кількість праці L, необхідна для виробництва Q1 одиниць продукції, PK та PL - ціни відповідно капіталу та праці.
Довгострокові середні витрати виробництва – це витрати виробництва, що припадають на одиницю випущеної продукції, за умови, що обсяги використання всіх залучених факторів виробництва є змінними. LRAC визначають відношенням довгострокових загальних витрат LRTC до обсягу випуску продукції Q:
LRAC = LRTC/Q.
Значення довгострокових середніх витрат для будь-якого Q можна визначити також як нахил променя, що виходить з початку координат через відповідну точку на кривій LRТC. LRAC досягають мінімального значення, коли цей промінь дотичний до LRТC.
Довгострокові граничні витрати – зміна довгострокових загальних витрат унаслідок зміни обсягу випуску продукції на одиницю. LRMC визначають відношенням приросту довгострокових загальних витрат до приросту обсягу випуску готової продукції:
LRMC = LRTC/Q.
Геометрично LRMC є нахилом кривої LRTC у відповідній точці. Якщо обсяг виробництва, менший Q1, нахил кривої LRTC зменшується, відтак LRMC спадають; за обсягів виробництва, більших Q1, нахил кривої LRTC зростає, а LRMC збільшуються. За обсягу виробництва Q1, LRMC досягають мінімального значення.
Якщо LRAC > LRMC (за обсягів виробництва, менших Q2), крива LRAC має спадний характер і виробництво кожної додаткової одиниці продукції зменшує LRAC. Якщо LRAC < LRMC (за обсягів виробництва, більших Q2), крива LRAC має позитивний нахил і виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує LRAC. Відповідно, якщо LRAC = LRMC, то LRAC набувають мінімального значення. Тобто крива довгострокових граничних витрат перетинає криву довгострокових середніх витрат у точці її мінімуму (рис. 19.13).
