Тема 2. Ухвалення управлінських рішень

1. Види управлінських рішень

В організаціях приймається велика кількість найрізноманітніших рішень. Вони відрізняються за змістом, термінами дії й розробки, спрямованістю і масштабами впливу, рівнем прийняття, інформаційною забезпеченістю й т.д. За допомогою раціональної класифікації можна виділити класи або види рішень, що вимагають різного підходу до процесу й методів їхнього прийняття, не однакових за витратами часу та інших ресурсів (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Класифікація рішень, прийнятих організацією Критерії	Класи рішень
Ступінь структурованості	Слабкоструктуровані (не запрограмовані), високоструктуровані (запрограмовані)
Зміст	Економічні,соціальні,організаційні,технічні,наукові й т.д.
Кількість цілей	Одноцільові, багатоцільові
Тривалість дій	Стратегічні, тактичні, оперативні (або довгострокові, середньострокові, короткострокові)
Люди, які приймають рішення	Індивідуальне, групове
Рівень підприємства	Організація в цілому, її структурні служби, окремі працівники
Глибина впливу	Однорівневі, багаторівневі
Напрямок рішення	Усередину організації як системи, за її межі.

За затрачуваним часом самими ресурсномісткими є стратегічні рішення. Розподіл загальних витрат часу на прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень в організаціях великого, середнього й малого розміру також має свої особливості. На малих підприємствах основна частка цих витрат припадає на оперативні рішення, але в міру росту підприємств істотно збільшується час, затрачуваний на вироблення стратегії розвитку.

Організаційні рішення

Менеджер, виконуючи обов'язки, обумовлені займаною посадою, приймає звичайно організаційні, інтуїтивні, засновані на судженнях і раціональні рішення.

Організаційні рішення являють собою результат реалізації певної послідовності кроків і дій, подібних тим, які вживають при вирішенні математичних рівнянь. Це самий складний і відповідальний вид рішень. Вони підрозділяються натри групи: запрограмовані, незапрограмовані й компроміси.

Запрограмовані рішення приймаються найчастіше для повторюваних, тобто стандартних ситуацій. Вони мають відносно меншу кількість альтернатив. Чим більше запрограмованих рішень, тим легше управляти фірмою, але тут існує і недолік — прагнення до консерватизму й стримування ініціативи, що розвивають тенденцію бюрократизації фірми. Нові (незапрограмовані) ситуації (не закладені в правилах, нормах, процедурах фірми) вимагають незапрограмованих рішень.

До незапрограмованих рішень можна віднести рішення про те, як удосконалити організаційну структуру підприємства або підсилити мотивацію підлеглих в умовах, що змінилися, як підвищити якість продукції для забезпечення її конкурентоздатності та ін. Для таких ситуацій, можливо, існують методи вирішення завдань, але при цьому є безліч різних варіантів, кожний з яких, у свою чергу залежить, від факторів, що змінюються. Ці рішення вимагають твердого регламенту часу, необхідно прорахувати максимально велику кількість альтернатив і прийняти оптимальний варіант. Уміння творчо застосовувати рішення в незапрограмованих ситуаціях складає мистецтво менеджера.

Способи, використовувані керівниками для прийняття рішень, варіюються від спонтанних до високологічних. При цьому керівники перебувають під впливом таких психологічних факторів, як соціальні установки, накопичений досвід і особистісні цінності. Розрізняють інтуїтивні, засновані на судженнях і раціональні рішення.

Інтуїтивні рішення — це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний, — на інтуїції на базі своїх почуттів, емоцій, ситуації, що виникла, особливостей характеру. Ці рішення пов'язані з ризиком, з погляду статистики шанси на правильність у цього способу невеликі.