3. Значення реформ місцевого самоврядування для Росії

Вирішальне значення у розвиток країни й виходу із політичної кризи в другої половини ХІХ століття мали реформи 60-70 років, організатором яких було імператор Олександра Другого. Зрозуміло, що вирішення головного з цих реформ було скасування кріпацтва. Проте важливого значення в повороті Росії шляху до індустріалізації мали й інші буржуазно-ліберальні реформи. Серед земська реформа 1864 року й міська реформа 1870 року, перша стала підвалинами другий.

Земська реформа впровадила нові органи місцевого самоврядування - повітові й міські земства, які складалися з виборних представників усіх станів.Распорядительними органами були повітові і губернські зборів, а виконавчими були відповідно повітові і губернські управи. Виборче право зумовлювався виключно майновим цензом. І хоча потреби, які вирішували земства, було обмежене господарськими справами, межі яку вони було неможливо виходити, діяльність земств сприяла індустріального розвитку країни. Праця у земствах допомагала формування громадянського свідомості. Їх службовці сприяли поширенню агрономічних знань у селах, будову шкіл, лікарень, доріг, підняття місцевої промисловості.

Міська реформа закріплювала систему органів міського громадського управління: міське виборче збори, міську думу і міську управу. Думу і управу очолював міського голову. Виборча система дуже нагадувала виборчу земську систему - майновий ценз, курії тощо. Органи місцевого самоврядування значною мірою від державних бюрократичних і розширення політичних установ. Проте створення нових органів сприяло становленню суспільно-політичної та напрямів культурної життя, допомоглоторгово-промишленному розвитку російських міст [8].

Як наслідок реформ здійснилося реформація російського суспільства, переважна більшість населення прилучилася до громадянського життя. Була закладено фундамент для нової російської політичної культури, властивій на той час. Проведені реформи відповідали основним тенденціям розвитку провідних світових держав. Вони значно просунули Росію шляху економічного і політичного розвитку. Проте після них, Росія залишалася самодержавної абсолютної монархією. Реформи, що отримали назву «великих», привели громадсько-політичний пристрій Росії у відповідність до потребами другої половини ХІХ століття, мобілізувавши всіх представників суспільства до рішення загальнонаціональних завдань. Було зроблено перший крок формуванню правової держави й громадянського суспільства.

Висновки

Після скасування кріпацтва в 1861 року капіталізм у Росії утвердився як панівна формація. Із Росії аграрної країну перетворюватися нааграрно-индустриальную: швидко розвивалася велика машинна індустрія, постали нові види промисловості, складалися нові райони капіталістичного, промислового й сільськогосподарського виробництва, розгалужувалася сітка залізниць, сформувався єдиний капіталістичний ринок, сталися істотні і соціологічні зрушення країни.

Період 60-70 років ХІХ століття мав величезне значення Російської імперії, оскільки визначив її розвиток, перетворення Росії у буржуазну монархію. Буржуазні реформи хоч і було значним кроком вперед, несли у собі кріпосницький характер. Проведені згори самодержавством, ці реформи були половинчастими і непослідовними. Поруч із проголошенням буржуазних принципів під управлінням, суді, народну освіту тощо, реформи захищали станові переваги дворянства і буде зберігали безправні становищеподатних станів. Поступки, які зробила великої буржуазії, анітрохи не порушували дворянських привілеїв.

Отже, треба сказати те що, основні завдання, яку уряд ставило собі, було виконано, хоча й повною мірою. Принципи, закладені у реформах управління, суду, освіти, друку, військової справи, сильно вплинули на становище країни у подальшому і дозволили стати одній з світових держав.

Росія вийшла новий, капіталістичний шлях свого розвитку.ословность