2.2 Вибори до міської думи
Відповідно до «>Городовому становищу» у Росії 509 містах вводилися нові формально безстанові органи місцевого самоврядування - міські думи, які обиралися разів замірялися вбити 4 року. Право обирати й бути обраним отримали лише котрі володіли певним майновим цензом платники міських податків. За розмірами сплачуваного ними місту податку вони поділялися втричі виборчих зборів: у першому брали участь найбільші платники, сплачують третину загального обсягу міських податків; у другому - середні платники податків, сплачують також третину податків; у третій – дрібні платники податків, які виплачували що залишилася третину податків [5].
У виборах до органів місцевого самоврядування брав участь досить широке коло виборців.Предъявленние вимоги звучали однаково (стаття 17 «Городового становища»):
- виборець може бути чоловіком;
- виборець може бути російським поданим;
- виборець може бути не молодший 25 років;
- виборець повинна володіти не більше міста, на правах власника, нерухомістю, з якою підлягав податковий збір у користь міста, чи мусить утримувати торгове чи промислової підприємство;
- за виборцем нічого не винні значитися недоїмки по городовим зборів податків.
Не допускалися до виборів особи, які раніше були судимі, зняті з посади, підслідні й обличчя позбавлені духовного сану.
Усі міські виборці відповідно до майновим цензом. За статтею 24 обличчя, які мали права участь у виборах, занотовувалися до списків у напрямку зниження суми зборів з нього і діляться втричі групи (курії) за однією всіх зібраних зборів. Кожна група вибирала третину числа гласних в такий спосіб, у перші дві всіх виборців, по майновому становищу, доводилося максимальний відсоток обраних гласних. Це і визначило домінуючу позицію великою і середньої буржуазії у міській думі, що тепер дуже просто могла захищати інтереси свого капіталу.
Ця систему було запозичена в Пруссії. Вона віддавала міське управління руки купецтва, яке своїм багатством значно вивищувалась іншими станами. Юридичнавсесфактично призвела до переважанню одного стану.
Вибори і діяльність міських дум знаходилися під невсипущим контролем державних чиновників. Так міського голову обирався у складі гласних губернатором, чи, у містах, міністром закордонних справ.
2.3 Результати проведення міської реформи, у у містах і
регіонах Російської імперії
Процес впровадження місцевого самоврядування різних регіонах проходив по-різному й мав різні наслідки.
Оскільки московське міське управління, яке за всьому своєму не рівні організації у той період, все-таки була зразком й інших міст Росії.Распорядительную думу замінила Міська дума, що була наділена ширшими правами громадського управління [3]. Результатом впровадження міської реформи було: практично неконтрольоване і некероване розростання міста під тиском інтересів фабрикантів, землевласників, купецтва. У забудові міста почали з'являтися і множитися нові типи будинків – дохідні житлові багатоквартирні вдома для найзаможніших верств населення, казарми для робочих, великі магазини, будинку банків, залізничні вокзали. Проявом зачатків капіталізму була поява дохідних будинків – побудованих задля обслуговування власників, і з метою отримання прибутку від здавання його у найм. Потреба як і житлових, і у торгових площах була високою, вартість будівельних ділянок у центрі постійно зростала. Наслідком було збільшення висоти будинків. Вже 1874 року побудували п'ятиповерховий будинок на Ільїнці.
Особливості Петербурзької Міський думи полягали у тому, що кожен міської обиватель за бажання міг дізнатися, чим займаються її і про яке вони вимовляють, що обговорюють, які групи і головою партії вони утворюють. У думі з'явилася опозиція – так звана інтелігентна партія. Вона була досить організованою, та її представляли неабиякі особистості, залишаючи значимий слід історії. Результатами роботи міської думи було будівництво водопроводів, поява кінних маршрутів яких стало 26 загальної тривалістю 84 версти. Завдяки думі за 3 у місті відкрилося 72 нові школи. Стало розвиватися охорону здоров'я особливо - по епідемії тифу в 1877 року. У 1881 року було відкритаВоенно-Медицинская академія. У 1880 року у Петербурзі пройшов успішне випробування перший трамвай.
>Городовая реформа 1870 року відразу ж потрапити дарувалаГородовое становище багато містах України, готовність яких до нового самоврядуванню була незаперечна [6]. Реформа дуже розвитку Харкова, який став як адміністративним і культурним, але промисловим, фінансовим і транспортним центром.Всесословний характер реформованих органів місцевого самоврядування дозволив залучити у муніципальної діяльності найбільш освічену і підготовлену більшість населення, насамперед інтелігенцію. Перед міським самоврядуванням постали нові, складніші завдання організації та управління міським господарством. Кількість жителів міста істотно зросла, і управління змушений був вирішувати найактуальніші проблеми, такі як водопостачання, каналізація, благоустрій вулиць та площ, порядок на ринках і базарах, підтримку санітарно-епідеміологічної обстановки.
Впровадження та розвитку самоврядування різних регіонах породило низку муніципальних орієнтацій. Московська орієнтація була знаменита системою місцевих податків та міської статистикою, петербурзька звертала величезна увага на презентабельності міста, київська була створення нових складних технічних систем міської інфраструктури, харківська виділяла гуманітарні пріоритети, а одеська займалася проблемами дорожніх покриттів.
Усі значні міста Російської імперії отримали після реалізації «городового становища» 1870 року значний поштовх до розвитку. Зовсім інакше було у віддалених регіонах.
На території Комі через нечисленність дворян, відсутності великого землеволодіння, економічної відсталості та керівництво нібито «розумової бідності основної маси корінного населення, міська реформа затяглася кілька років. Попередня їй земська реформа з великими труднощами сприймалася населенням й було реалізовано лише у 869 року. Після міської реформи регіон і залишився відсталим імалоразвитим. Слабко процвітала торгівля, дорожнє управління економіки й транспортне господарство був організовано зовсім. Освіта і здоров'я доставляло бажати кращого.
У Західного Сибіру найбільш прогресивний і його сучасний характер господарське планування, після ухвалення Городового становища, мало в Омську, де були найбільші витрати з бюджету в розвитку міста. У Тобольську і Томську роль місцевого громадського самоврядування спочатку була виражена слабко. Цими територіях великій ролі у формуванні міської політики як і грали губернатори і губернські правління.
Основною проблемою розвитку провінційних міст, було те, що значна частина прибутків була обов'язкової за законом і йшла зовсім не від міські потреби, але в зміст урядових установ, поліції, військової квартирної повинності та інших [7]. Завдяки цьому російські міста не були повновладними господарями і розпорядниками власних засобів і відчували суттєві складнощі у рішенні міських проблем.