2. Реформа управління

Навесні 1862 року почався робота з розробки проекту міської реформи. У губернських і повітових містах мають місце 509 комісій, основним завданням яких неможливо було складання пропозицій з реорганізації управління. Природно, більшість комісій висловилися за здобуття права виборчі права були доступні усім верствам міського населення. Так званий принцип «всестановості» не влаштовував уряд, що дуже затягувало процес розгляду проекту городового становища.

Міністерство внутрішніх справ під керівництвом П.О. Валуєва становило зведення матеріалів зібраних комісіями, і її основі в 1864 року виробило «>Городовое становище». У тому 1866 року ця проект було винесено до обговорення Державної ради, де благополучно пролежав «непорушно» ще 2 року. Підготовка міської реформи відбувалася умовах підсилення реакційного курсу самодержавства. Коли затягувати і відкладати проведення реформи почало не можливим, було вирішено таки прийняти принцип «всестановості», і донеччанин Олександр II 16 червня 1870 року затвердила змінені проекти «Городового становища», який став законом [5]. То був початок другий значимої реформи місцевого самоврядування.

2.1 Установи міського суспільно управління

Компетенція управління була тісно обмежена рамками господарських питань, було обумовлено у статті 2 «Городового становища» [5]. Як-от було встановлено, що до предметів управління належать:

- справи з зовнішньому благоустрою міста;

- завідування пристроєм і змістом вулиць, площ, мостових, садів, парків, водопроводів, каналів, стічних труб, ставків, мостів тощо;

- справикасательние добробуту міського населення;

- заходи народного продовольства, пристрій та базарів;

- застереження проти пожеж та інших лиха й про забезпечення заподіюваних ними збитків;

- піклування про заснування та розвитку місцевої торгівлі, і промисловості, про побудову пристаней, біржі і кредитних установ;

- піклування про благодійних закладах і лікарнях, і завідування ними на підставах, зазначених для земських установ.

За статтею 15 «Городового становища» під установами місцевого самоврядування передбачалося:

- міське виборче збори;

- міська дума;

- міська управа.

Міське виборче збори буломалофункциональним. Єдиною його завданням було, відповідно до статті 16, збори для обрання гласних до міської думи раз на 4 року.

Міська дума обиралася разів замірялися вбити 4 року, і може стати її членом міг кожен, хто мав права голоси, виняток було зазначено у статті 35, за якою число «нехристиян» на повинен було перевищувати третю частину від загальної кількості гласних. Очолював міську думу міського голову, який обирався також 4 року у складі гласних не міг бути єврейської національності.

Основними функціями міської думи були:

- призначення виборних посад і справи суспільного ладу;

- призначення змісту посадових осіб міського громадського управління й універсального визначення його розмірів;

- встановлення, збільшення і зменшення деяких видів міських податків і зборів: з рухомого майна, з документів на право торгівлі, і промисловості, з трактирів, постоялих дворів і продуктових крамниць, з візництва, з приватних коней і екіпажів, з квартир і житлових приміщень, від тварини (зокрема з собак), з аукціонів;

- складання недоїмок по міським зборів;

- відрахування утримання мостових, тротуарів, чистки вулиць рахунок коштів міста Київ і перекладення натуральних повинностей в грошові.

Витрати утримання і функціонування думи включали у собі Витрати управління, на громадські приміщення і приміщення, на міські позики, на навчальні та благодійні закладу, утримання військових частин, поліції, в'язниць. Дані витрати контролював губернатор, так само призначувані самодержавством.

Засідання міської думи призначалися 3-х випадках: за бажання міського, за бажання губернатора або з вимозі щонайменше п'яту частину гласних. Порядок винесення пропозиції на загальне обговорення з прийняття його багато в чому схожий із процесом винесення пропозиції у нинішніх місцевих міських радах. Так само як і він, тоді гласний, який мав намір винести Журбі міської думи пропозицію, мав повідомити міського голови суть нього пропозиції за 3 дня. У порушення даної процедури, обговорення на пропозицію могли відбутися, але це відкладалося до наступного засідання.

Третім органом управління була міська управа, що також обиралася чотири роки, але половина її складу мала оновлюватися кожні 2 року. У статті 72 «Городового становища» описані функції управи:

- безпосереднє завідування справами міського господарства й суспільного правління;

- виконання визначень (рішень) думи, збирання потрібних нею відомостей;

- складання міських кошторисів;

- стягування і витрати міських збирання встановлених думою підставах і надання думу, в призначені терміни, звітів про діяльність.

Міська управа могла визнати вказівку (визначення) міської думи незаконним більшістю голосів, і приводити дане вказівку на дію, про що має була сповістити міську думу. У разі на вирішення цього питання потрібно було втручання губернатора.

Як багато і земства, органи місцевого самоврядування від державних бюрократичних та поліцейських установ. І все-таки, створення нових органів самоврядування сприяло становленню суспільно-політичної й нерозривності культурної життя, й суттєво допомогло розвитку торгівлі, і промисловості, у російських містах.