План

Запровадження

1. Передумови реформування місцевого самоврядування.

2. Реформа управління 1870 року.

Установи міського суспільно управління

Вибори до міської думи

Результати проведення міської реформи, у у містах і регіонах Російської імперії

3. Значення міської реформи для політичного життя країни.

Висновки

Список використаної літератури

Запровадження

Російська імперія зустріла друга половинаХIХ століття великої світової державою, чий авторитет був підірваний Кримської війною, і процвітанням кріпосницькій системи, і навіть явним відставанням від передових капіталістичних держав у економічній і соціально-політичної сферах. На той час Росія була єдиною державою Європі, де ще існувало рабоволодіння. З іншого боку, загострилося визвольний спрямування Росії.

Особливості російської цивілізації й потреби часу вимагали небаченого раніше перевороту і можливість модернізації усіх сторін російського суспільства. Водночас щонайменше важливою завданням було збереження самодержавства і панівного становища дворянства. Зародження капіталістичних взаємин у дореформеної Росії перейшло лише в протиріччя зфеодально-крепостническим строєм.

Це був дуже закономірно і імператор Олександра Другого став організатором великих реформ, головною з стала скасування кріпацтва. Російське самодержавство мало стати на шлях проведення невідкладних соціальних, економічних і полі-тичних реформ, щоб уникнути революційних вибух країни, зміцнити соціальну і економічне базу абсолютизму [1].

Скасування кріпацтва створила передумови для індустріальної модернізації Росії. Держава почала переходити від феодальних виробничих відносин і до буржуазним, а суспільство вступило на шлях капіталізму. З іншого боку, фортечна реформа викликала необхідність виконання інших, важливих буржуазних реформ, саме: суду, самоврядування, освіти і преси, і навіть воєнної реформи. Вони мали на меті пристосувати самодержавний лад Росії для потреб капіталістичного розвитку, зберігши його класову,дворянско-помещичью сутність.

Проте розробка цих реформ почалася обстановці революційного загострення 1960-х років 19 століття, що дуже затягнуло підготовку та впровадження на десятиліття. Повноцінно дати раду вдалося тільки тоді ми, коли революційне хвилювання було частковоподавленно і самодержавство подолало політичну кризу.

>Буржуазно-либеральним реформам Олександра ІІ характерні такі риси як незавершеність, непослідовність, вузькість. І, на жаль, в усіх, що закладалося в початкові проекти, був у подальшому реалізовано відповідних законах.

Як наслідок реформ відбулася модернізація і трансформація російського суспільства, у якому позначилися необоротні зміни, склалося більш нове, складніше організоване суспільство, що заклало фундамент російської політичної культури новітнього часу.

1. Передумови реформування політичного життя Росії

Після закінчення Кримської війни стали очевидними багато внутрішні недоліки російського державного правління. Зросло народне невдоволення, з'ясувалося, що це далі тривати неспроможна, настав час революційності у Росії.

>Низшие верстви українського суспільства, а простіше, селянство і створить робочі, підбурювані прогресивної інтелігенцією, стали активніше й більш організованіше підніматися боротьбі за права. Селянство боролося за знищення кріпацтва, за своє декларація про волю і землю.

Кримська війна «обдурила» селян. Чимало їх ми сприйняли заклик уряду розпочати ополчення як шанс після закінчення війни отримати довгоочікувану волю за службу. У деяких губерніях селяни тікали від своїх поміщиків до міст, з думкою розпочати ополчення.

Рух під час визволення значно посилилося до 60-х років ХІХ століття, і було він був стихійним і роздрібненим, все-таки ставало очевидним що «верхи» управляти «низами» по-старому большє нє можуть. Не дивлячись те що, більшість поміщиків було проти звільнення селян, їм це означало кінець панування дворянства, все-таки найдалекоглядніші представники цього усвідомлювали необхідність реформ. Звільнення селян, на думку, мали відбутися в такий спосіб, щоб найменш постраждали самі поміщики, а фортечної за себе мав виплатити значний викуп. Отож після звільнення, селяни однаково залишалися повністю залежним від поміщика. Безумовно, подібне звільнення викликало невдоволення навіть серед консерваторів. Історія Комсомольця та економічного розвитку вимагали однозначної скасування кріпацтва.

Скасування кріпацтва викликала ланцюгову реакцію реформування. Адміністративна діяльність давно вимагала реформи управління, законності і близько. Не дивлячись те що, що державний лад посутньо не змінився, і верховна влада так само залишалася абсолютної, уряд таки було вимушений піти на адміністративні реформи. Розкріпачення призвело до у себе проведення цілої низки інших реформ соціального, економічного, а головне політичного характеру, щоб пристосувати керівні органи до нових історичним умовам, до капіталістичному розвитку [2].

Оскільки, царизм навіть не допускав якесь малому обмеження своєї верховної влади й запровадження конституції у Росії, він вимушений був «ліберальничати» з дворянством і буржуазією, тобто на якусь поступку на ділі місцевого управління. Ця поступка була продиктована взагалі обмаль організованим станом місцевого управління, повної не здатністю бюрократії старого гарту зрозуміти нові, дуже складні завдання, які поставила реформа 1861 року.

І, в 1864 року були створені земства – виборні органи виконавчої влади межах однієї губернії. Ці органи або не мали політичної влади, а займалися виключно питаннями господарства й Міністерство культури. У їхньому веденні було будівництво шляхів, охороною здоров'я, освіту й іншого подібного начиння. За законом земства були виборними органами, куди входили всі прошарки суспільства: дворянство, буржуазія, селяни. Проте панування у яких все-таки займали поміщики. Отже, уряд частково наділило дворян за втрату ними феодального володіння [3].

А потім у ланцюжку була реформа суду. Доти суди були становими, тобто кожне стан мало свій власний суд, і голосними, засідання проводилися при закритих дверях і підсудні або не мали захисників. Такий суд був майже повністю залежний від адміністрації. Зловживання у суді істотно підривали авторитет верховної влади. У такому суспільстві зростало невдоволення в суд, що й спричинило до судову реформу в 1864 року. Суд був відділений від адміністрації, був єдиним всім станів, гласним. Був запроваджено змагальний процес: обвинувачення проти захисту.

Прикре поразка у Кримській війні показало, що армія теж потребує реформ. Скасування кріпацтва створила умови на формування більш чисельної армії. Нова військову техніку, передові стратегії і тактики ведення бою, зростання чисельності армій інших держав і проста міжнародна обстановка примусила царському уряду переглянути своє ставлення до комплектування армії. Було скасовано рекрутчину на 25 років, що дуже «>старило» армію. А замість нього на 1874 року було введено загальна військова повинність чоловікам, досягли 21 року. І все-таки, поруч із змінами у армії багато що залишилося колишнім: офіцерський склад залишився дворянським, муштра і безправ'я солдатів [4].

У пореформеній Росії дуже швидко намітився процес розвитку міст. Архаїчність системи управління, стала очевидною відразу після ліквідації кріпацтва [2].

Проведені перетворення мали прогресивний характер. Вони стали закладати основу для еволюційного шляхів розвитку країни. Росія певної міри наблизилася до передовий на той час європейської соціально-політичної моделі. Було зроблено перший крок було з розширення ролі життя країни й перетворення Росії у буржуазну монархію.