4.3. Практичні завдання:

1. Вміти розраховувати показник природного приросту.

2. Вміти розраховувати показник народжуваності (загальний та спеціальний).

3. Вміти розраховувати сумарний показник відтворення населення.

4. Вміти розраховувати брутто-коефіцієнт відтворення.

5. Вміти розраховувати нетто-коефіцієнт або очищений показник відтворення.

6. Вміти розраховувати показник «демографічного навантаження».

5. Зміст теми:

Демографія – наука про населення (від “демос” – народ, “графо” – описувати), або інакше статистика населення.

Статистичне вивчення населення проводиться за двома основними напрямками:

1. Характеристика населення на певний час (його чисельність, склад, особливості розселення тощо) – так звана статика населення;

2. Характеристика процесів зміни чисельності населення – динаміка чи рух населення. Останній у свою чергу поділяється на механічний рух населення (зміни, що відбуваються під впливом переселень – міграційних процесів) і так званий природний рух населення (зміни, що відбуваються внаслідок народжуваності та смертності і характеризують процеси відтворення населення).

Статистика населення – найстаріша галузь статистичної науки. Ще за 22 століття до нашої ери в Китаї збирались дані про чисельність населення за віком і статтю. В Царській Росії систематичний облік населення було започатковано в 1718 р. Петром І.

Основним джерелом інформації про чисельність і склад населення є перепис населення. Це великомасштабне статистичне дослідження, мета якого встановити точні дані про чисельність і склад населення тієї чи іншої країни. Програма перепису, тобто інформація стосовно кожного громадянина, готується заздалегідь. Перепис населення за повнотою є суцільним дослідженням, а за часом збирання – одночасним, бо проводиться на певну, так звану “критичну дату”.

В періоди між переписами робиться спеціальний перерахунок чисельності населення на основі попереднього перепису, матеріалів про народжуваність, смертність і міграцію на даній території. В світовій практиці переписи населення проводяться один раз у 5-10 років. Перший і єдиний у царській Росії загальний перепис було проведено в 1897 р.

На початок XXI століття, кількість населення України продовжує скорочуватись, з 2001 року по 2010 рік чисельність населення України зменшилась на 5,1%. За даними Держкомстату України за 1995-2012 рр. чисельність населення знизилася з 1911,6 по 1719,6 тис. Інформація про чисельність і склад населення використовується для розрахунку показників здоров’я, при плануванні мережі лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладів, а також при плануванні підготовки та використання медичних кадрів.

Якщо зміна кількості і складу населення відбувається в результаті механічного переміщення (переїзду) населення – це визначається, як механічний рух населення (міграція). Бувають внутрішні та зовнішні міграції. Внутрішні характерні практично для всіх країн – переїзд, переміщення населення в межах країни. Переміщення з однієї країни до іншої називається зовнішньою міграцією. Виїзд до іншої країни на постійне місце проживання називається еміграцією, в'їзд людей до країни – імміграцією.

Міграційний приріст за січень-жовтень 2012 рік склав 40,1 тис. осіб, проти 13,3 тис. за аналогічний період 2011 р. У вересні і жовтні 2012 р. населення України збільшилось (на 177 і 1020 осіб відповідно), внаслідок перевищення міграційного приросту над природним скороченням.

Урбаніза́ція (від лат. urbanus — міський) — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі. На 1 листопада 2012 року міське населення становило 31363,1 тис. осіб (68.8%), сільське 14197,2 тис. (31.2%). Урбанізаційні процеси в Україні найбільш активно протікали у ХХ ст.

Для процесу урбанізації, крім зростання чисельності міського населення, характерні також зростання числа великих міст, зміна способу життя, підвищення темпу життя, концентрація форм спілкування людей. Урбанізація має як позитивний, так і негативний вплив на здоров’я людей, що слід враховувати при плануванні та організації надання медичної допомоги населенню.

До негативних сторін урбанізації слід віднести забруднення атмосфери, гіподинамію, нервово-психічні перевантаження, які призводять до зростання смертності городян від серцево-судинних захворювань, злоякісних новоутворень, травм, до загострення санітарно-гігієнічних проблем.

Процес урбанізації, притаманний більшості країн світу, характеризується зростанням числа великих міст.

Для населення України характерне постаріння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку ХХ ст. століття до 15% на поч. XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% - 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60% — від 3-4% на початку ХХ ст. до 21% на початку XXI ст. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей.

Аналізуючи вікову структуру населення, визначають у його структурі частку осіб 0-14, 15-49 та 50 років і старше. Це дає змогу визначити тип вікової структури населення, що проживає на тій чи іншій території.

При прогресивному типі вікової структури частка дітей (0-14 років) перевищує частку населення у віці 50 років і старше.

Для регресивного типу вікової структури характерно, що частка людей старшого віку переважає частку осіб 0-14 років.

Стаціонарним вважається тип вікової структури населення, в якій частка осіб у віці 0-14 років приблизно дорівнює частці осіб у віці 50 років і старше.

Для України, в цілому, характерний регресивний тип вікової структури, який притаманний також і сільському населенню, а прогресивний має місце серед міського.