Вплив роботи сімейного лікаря на показники здоров’я населення, на роботу стаціонарів, на потребу у швидкій допомозі, на оцінку населенням діяльності системи оз.

• За висновками науковців та даними ВООЗ, лише 10% пацієнтів потребують подальшого обслуговування на вторинному рівні медичної допомоги, а це означає, що 90% усіх звернень по медичну допомогу можна повноцінно задовольнити на рівні первинної допомоги.

• Низка авторів дійшли висновку про те, що при цьому використовується менше ресурсів, знижується рівень користування послугами спеціалістів та швидкою медичною допомогою (ШМД).

• Правильно організована ПМД знижує витрати в розрахунку на одного пацієнта та покращує результати лікування . У системі медичного обслуговування ПМД є складовою, яка потребує найменше ресурсів .

• Порівняння даних по країнах із високим рівнем доходів показує, що збільшення кількості лікарів загальної практики, які працюють у амбулаторних установах, супроводжується зниженням загальних витрат і підвищенням якості послуг .

• За даними вітчизняних учених, ефективність роботи закладів ЗП/СМ проявляється в зниженні рівня госпіталізації на 30%, зменшенні кількості звернень населення на станції швидкої допомоги на 20%, а до «вузьких» спеціалістів амбулаторно-поліклінічної ланки — більше ніж у 2 рази; майже на 50% збільшується обсяг реабілітаційних заходів для інвалідів і на 60% — обсяг диспансеризації. За даними окремих дослідників, лікар загальної практики може взяти на себе 22,7% усіх відвідувань до хірурга, 34,4% — до офтальмолога, 41% — до отоларинголога і 46,6% — до невропатолога.

• За даними українських дослідників, сімейний лікар установлює до 40% діагнозів, відповідно на консультації до вузьких спеціалістів він направляє хворих у 2,5–3,0 рази рідше, ніж дільничний терапевт. Рівень госпіталізації в сімейного лікаря в 3–4 рази нижчий, ніж у терапевта, а кількість стаціонарів удома більша в 1,5 рази. Вартість одного візиту нижча в амбулаторії сімейного лікаря в 1,5 рази, ніж у поліклініці. Направлень на консультацію до інших спеціалістів у амбулаторії сімейного лікаря в 2,5 рази менше, ніж у поліклініці, рівень госпіталізації — у 2 рази нижчий .

Отже, діяльність ПМД спрямована на розв’язання проблем збереження і зміцнення здоров’я всього населення і є однією з найефективніших стратегій підвищення результативності системи охорони здоров’я в цілому, а також справедливого розміщення та раціонального використання коштів у галузі.

Медична допомога, що надає сімейний лікар, має бути побудована на характеристиках, що ВООЗ визначила як притаманні загальній практиці/сімейній медицині у системах охорони здоров’я різних країн.

Характеристики, притаманні ЗП/СМ за визначенням експертів ВООЗ.

• Загальність

• Безперервність і тривалість

• Комплексність

• Координація

• Співробітництво

• Орієнтація на сім’ю

Загальність медичної допомоги, яку забезпечує ЗП/СМ, передбачає вирішення проблем із здоров’ям всього населення, незалежно від віку, статі, релігії, соціального стану. Вона повинна бути легкодоступною з мінімальною втратою часу. Доступ не повинен обмежуватися географічними, культурними, адміністративними або фінансовими бар’єрами.

Безперервність і тривалість вказують, що допомога орієнтована на хворого, а не на хворобу, що взаємодія лікаря і пацієнта не обмежується окремим епізодом захворювання, а заснована на довгострокових персональних стосунках.

Комплексність послуг сімейного лікаря часто сприймається і пацієнтами, і лікарями як сума послуг „вузьких” фахівців, що є помилковим. Ставлення сімейного лікаря до пацієнта зовсім інше – він використовує холістичний (цілісний) підхід, де враховується все: фізичний і психологічний стан, соціальне оточення, умови життя і праці, ставлення людини до свого здоров’я, її переконання тощо. З фізичних, психологічних та соціальних перспектив загальна практика забезпечує інтегровану допомогу, яка включає зміцнення здоров’я, профілактику захворювань, лікування, реабілітацію та підтримку. Сімейний лікар працює в ситуаціях, коли невизначена межа між станом і захворюванням, і в прийнятті рішень він поєднує гуманістичні та етичні аспекти взаємовідносин лікар – пацієнт із клінічними аспектами.

Орієнтація на сім’ю підкреслює важливість впливу близького оточення пацієнта на його здоров’я. Сімейна медицина вирішує проблеми індивідів у контексті їхніх сімейних обставин, соціальної і культурної мережі, а також умов, у яких вони живуть і працюють.

Орієнтація на громаду передбачає участь сімейного лікаря у вирішенні питань громадського здоров’я. Проблеми пацієнта повинні розглядатися крізь призму його/її життя в спільноті. Сімейний лікар повинен усвідомлювати потреби здоров’я населення даної громади і співпрацювати з іншими професіоналами та агенціями інших секторів, а також групами самодопомоги та громадськими організаціями, щоб ініціювати позитивні зміни місцевих проблем із здоров’ям.

Координація передбачає, що сімейний лікар є для пацієнта координатором і провідником в системі охорони здоров’я (ринку медичних послуг). ЗП/СМ, як первинна ланка, має справу з різноманітними проблемами здоров’я, що виникають у пацієнтів і, за необхідності, лікар загальної практики повинен гарантувати своєчасне направлення пацієнта до відповідного спеціаліста. Щодо інших надавачів соціальної і медичної допомоги сімейний лікар виступає в якості менеджера, який координує їх діяльність.

Співробітництво - одна із найважливіших характеристик інтегрованої системи охорони здоров’я. Сімейні лікарі повинні бути готові працювати з іншими працівниками лікарень, центрів здоров’я, соціальних служб, делегуючи їм за необхідності піклування про своїх пацієнтів з відповідною повагою до компетентності інших дисциплін. Вони можуть зробити важливий внесок і взяти активну участь в добре функціонуючій міждисциплінарній команді і повинні бути готовими брати на себе керівництво її роботою.