
- •Міністерство охорони здоров’я України
- •Методичні вказівки
- •Тематичний план практичних занять з соціальної медицини
- •Тема 1. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука. Предмет, методи, значення для охорони здоров’я
- •Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •Тема 2. Здоров’я населення як медико-соціальна проблема. Методика вивчення та оцінка чинників, які впливають на здоров’я населення
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •Тема 3. Медико-соціальні проблеми демографічних показників. Методика вивчення та оцінка показників природного руху
- •Актуальність теми:
- •Конкретні цілі:
- •4.3. Практичні завдання:
- •5. Зміст теми:
- •Класифікації населення залежно від ступеня розвитку процесу його постаріння
- •Демографічні показники населення України та м. Полтави за 2006-2011 роки (на 1000 населення)
- •Лікарське свідоцтво про смерть n 153
- •Тема 4. Методика вивчення та оцінка показників смертності немовлят
- •Актуальність теми:
- •Конкретні цілі:
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2 Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні завдання:
- •2/3 Народжених живими у поточному році
- •1/3 Народжених живими у минулому році
- •Мал. 1 Вплив основних чинників на рівень смертності немовлят.
- •Тема 5. Методика вивчення та оцінка показників загальної захворюваності
- •1. Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2 Теоретичні питання до заняття:
- •4.3 Практичні завдання:
- •Тема 6. Методика вивчення та оцінка показників захворюваності інфекційної, важливої неепідемічної та госпітальної.
- •Актуальність теми
- •Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2 Теоретичні питання до заняття:
- •4.3 Практичні завдання:
- •Частота госпіталізованих інфекційних хворих:
- •Тема 7. Тенденції та особливості окремих видів захворюваності (соціально-значущі та небезпечні захворювання)
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •4.2. Теоретичні питання
- •Тема 8. Організація різних видів медичної допомоги міському населенню
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3 Практичні роботи які виконуються на занятті:
- •5. Зміст теми: Система охорони здоров'я в Україні
- •4. Санаторно-курортні заклади:
- •Сутність видів медичної допомоги
- •Тема 9. Організація та зміст роботи закладів первинної медико-санітарної допомоги
- •1. Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2.Теоретичні запитання до заняття:
- •Типова організація первинної медико-санітарної допомоги в сільській місцевості
- •Тема 10. Організація та зміст роботи лікаря загальної практики – сімейної медицини
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні завдання.
- •Вплив роботи сімейного лікаря на показники здоров’я населення, на роботу стаціонарів, на потребу у швидкій допомозі, на оцінку населенням діяльності системи оз.
- •Завдання сімейного лікаря (згідно завдань, покладених на амбулаторію сімейного лікаря, затверджених моз України)
- •Координація медичних маршрутів пацієнта
- •Сімейний лікар Центру пмсд або відділення см поліклініки
- •Організація педіатричної допомоги сімейним лікарем
- •Особливості охоплення дитячого населення первиною медичною допомогою на засадах загальної практики-сімейної медицини
- •Координаційно-комунікаційна функція лікаря зп-см. Організація співпраці сімейного лікаря з різними закладами , соціальними службами.
- •2. Єднальний ланцюг між командою і сім'єю пацієнта, чи пацієнтом.
- •Мета диспансеризації населення
- •Диспансерні групи
- •Моделі роботи сімейного лікаря
- •Тема 11. Організація та зміст роботи закладів охорони здоров’я, які надають вторинну та третинну медичну
- •1. Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2 Теоретичні питання до заняття:
- •4.3 Практичні завдання.
- •2.2. Навантаження лікаря в стаціонарі:
- •3.2. Окремо визначають післяопераційну летальність:
- •3.3. Структура причин лікарняної летальності:
- •Кількість хворих, доставлених до стаціонару пізніше 24 годин • 100 Кількість хворих, доставлених для надання термінової допомоги
- •Тема 12. Організація медичної допомоги сільському населенню на різних етапах медичного забезпечення
- •1. Актуальність теми:
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •1 Етап – сільська лікарська дільниця.
- •1. Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (цпмсд).
- •Типова організація пмсд в сільській місцевості
- •2. Сільська лікарська амбулаторія – амбулаторія загальної практики-сімейної медицини.
- •3. Фельдшерсько-акушерський (фельдшерський) пункт.
- •1. Центральна районна лікарня.
- •Структура центральної районної лікарні
- •Тема 13. Організація екстреної (швидкої) та невідкладної медичної допомоги. Зміст роботи центрів та станцій емд, облік та аналіз їх діяльності.
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція).
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •1. Звернення за екстреною медичною допомогою
- •2. Обов’язок надання екстреної медичної допомоги
- •3. Відповідальність за відмову в наданні екстреної медичної допомоги
- •4. Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги
- •1) Супроводжується:
- •2) Зумовлений:
- •5. Надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги цпмсд.
- •6. Нормативи надання екстреної медичної допомоги
- •7. Критерії надання екстреної медичної допомоги:
- •Тема 14. Методика обчислення та аналіз показників діяльності лікувального закладу за даними річного звіту
- •1. Актуальність теми:
- •Конкретні цілі:
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2.Теоретичні питання до заняття:
- •4.3 Практичні завдання:
- •Розділи аналізу діяльності поліклініки
- •I. Загальні дані про поліклініці. Штати.
- •Число зайнятих лікарських посад (посад середнього медперсоналу) х 100 Число штатних лікарських посад (посад середнього медперсоналу)
- •2. Кількість територіальних ділянок.
- •3. Середня чисельність населення на одній ділянці: Середньорічна чисельність населення, що обслуговується Число територіальних ділянок
- •IV. Диспансерна робота
- •1. Показники, що характеризують організацію та обсяг диспансеризації:
- •2. Показники, що характеризують активність і якість диспансеризації:
- •2.2. Питома вага знову взятих на диспансерне спостереження серед хворих,
- •3. Показники, що характеризують ефективність диспансеризації.
- •V. Лікувально-консультативна робота
- •1. Якість лікування хворих.
- •2. Якість діагностики
- •2.1. Частота збігів клініко-поліклінічних діагнозів:
- •2.2. Розбіжність клініко-поліклінічних діагнозів:
- •VI. Висновок.
- •Чинні Накази моз щодо організації пмсд:
4.2. Теоретичні питання
1. Що означає термін «соціально значущі хвороби»?
2. Дайте статистичний аналіз стану захворюваності населення на захворювання серцево-судинної патології.
3. Дайте статистичний аналіз стану захворюваності населення України на туберкульоз
4. Дайте статистичний аналіз стану психологічного здоров’я населення України.
5. Основні тенденції розповсюдженості ВІЛ та СНІД в Україні
6. Наркоманія. Основні тенденції розповсюдження.
Хвороби системи кровообігу та інсульти.
Україна посідає одне з перших місць серед країн Європи за рівнем смертності від хвороб системи кровообігу та інсультів.
Щорічно у вітчизняних закладах системи охорони здоров’я реєструють близько 2,4 млн. нових випадків захворювань серцево-судинної системи. Протягом останнього часу поширеність «серцевих хвороб» збільшилася в півтора разу, і щорічно від них помирають 450 тис. українців.
Щодо інвалідності, то в їх структурі частка серцево-судинної патології складає майже 30%.
За основними причинами смертності, на долю захворювань системи кровообігу припадає 60%; далі йдуть злоякісні новоутворення і смерть від травм, убивств і самогубств (відповідно 13% і 10%).
Три тенденції лежать в основі такого домінування патології системи кровообігу:
Демографічне постаріння людності: чим більшим є вік, тим частіше виходить із ладу головний життєвий «мотор».
Захворювання серцево-судинної системи стають «молодшими» і забирають все більше життів задовго до старості. Особливо це стосується чоловіків і є однією з основних причин їх «надсмертності» у порівнянні з прекрасною статтю. Розбіжності між чоловічою і жіночою траєкторією на малюнку можуть здатися не дуже великими, але в проміжку між ними — десятки тисяч могил і вдів.
На регіональній карті маємо велику зону серцево-судинної епідемії на півночі і сході України, до якої долучився південний Крим. Екологічні забруднення, алкоголь і тютюн лежать в підмурку цієї тенденції. Зламати її мусимо обов’язково, але роль медицини в цьому не може бути визначальною, бо йдеться про спосіб життя і застарілі небезпечні виробничі технології.. За даними ліги, хвороби системи кровообігу зумовлюють більше половини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності. За останні 25 років поширеність серцево-судинних захворювань серед населення України зросла в 3 рази, а рівень смертності від них збільшився на 45%.
Фактори ризику. До основних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань медики відносять:
артеріальну гіпертензію,
надлишкову вагу,
підвищеного рівня загального холестерину крові та його фракцій,
тютюнокуріння,
гіподинамію
стреси.
Туберкульоз
Туберкульоз - це інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом.
Щороку по світу реєструють близько 370 тис хворих на туберкульоз, майже 80% з яких припадає на країни Східної та Центрально-Східної Європи. Кожні 4 секунди жителі Землі захворівають на туберкульоз, а кожні 10 секунд від цієї хвороби помирає одна людина. Щороку туберкульоз забирає життя в 2 млн людей.
Що до України, то захворюваність досягла рівня 84,1 на 100 тис. населення, а смертність збільшилася в 1,8 рази і становить, відповідно, 25,3 осіб на 100 тис. населення.
Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу визначались у південно - східних регіонах України: у Херсонській області - 174,0 на 100 тис. населення; Миколаївській - 111,1; Луганській - 114,3; Донецькій - 103,4; Кіровоградській - 109,9 та Одеській - 95,3. Рівень захворюваності в цих регіонах збільшився за 11 років в 3,5 - 2,0 рази.
Серед тих, що вперше захворіли на туберкульоз, 13,6 % становлять робітники, 1,0 % - робітники аграрного сектору, 3,4 % - службовці, а майже половина з них (2 %) - медичні працівники (777 осіб), 3,9 % - учні та студенти. 47,3 % усіх хворих - особи працездатного віку, які не працюють, 12,4 % - пенсіонери, 1,4 % - особи, що повернулись з місць позбавлення волі, 1,8 % - особи без постійного місця проживання. В соціально незахищені верстви населення становлять понад 65 %.
За відсутності лікування хворий з активною формою туберкульозу може щорічно заражати в середньому від 10 до 15 людей. Щогодини в Україні від цієї недуги помирає одна людина, а заражаються четверо. Тільки за офіційним даними, на диспансерному обліку — майже 600 тисяч українських громадян. Це другий показник в Європі після Росії. Туберкульоз вражає насамперед соціально незахищені верстви населення. Втім, є серед хворих і багаті люди.
Наркоманія
В Україні немає жодного міста або регіону, вільного від наркотиків.
З початку 90-х років число наркозалежних щорічно збільшується на 10-12%, з цього числа на дорослих приходиться тільки 27%, тоді як на підлітків – 60%, а на дітей у віці від 11 до 14 років – 13%. Середній вік наркоспоживача в Україні щороку знижується на 0,1-0,15 року. За останні п'ять років кількість споживачів наркотиків серед дітей та підлітків у віці до 16 років збільшилася на 45%, в тому числі кількість таких неповнолітніх з діагнозом наркозалежності збільшилася на 25%.
За останні роки серед споживачів наркотиків починає домінувати вікова група від 20 до 30 років, що відповідає загальноєвропейській тенденції. Особи у віці до 30 років складають у нас приблизно 90% споживачів наркотиків.
Практично всі наркозалежні – люди активної вікової категорії, особи до 30 років серед них перевищує 79%.
Приблизно 1,7% наркоманів – учні середніх навчальних закладів, 1,9% – студенти, приблизно 20% – працюючі, решта – непрацюючі асоціальні елементи.
Серед наркозалежних 80% вживають опіати, головним чином екстракційний опій.
На даний час спостерігається диверсифікація ринку наркотиків: якщо на початку 90-х років єдиним наркотиком, представленим на ринку, був диметилморфин (димитрол) – сурогатна витяжка із макової соломки, – то на сьогодні в Києві приблизно 20% наркозалежних споживають опіум, 10% – стимулятори амфетамінного ряду. Аналогічна тенденція спостерігається і в деяких інших містах України. В той же час спостерігається зростання наркоманії в сільській місцевості, де (як і в невеликих містах) домінуючим наркотиком залишається вже згадуваний екстракційний опій (споживачі марихуани не входять в цю групу, тому що дуже рідко звертаються за медичною допомогою в зв'язку із зловживанням наркотиками).
Наркоманія в Україні має свої характерні особливості. Якщо в більшості країн споживання наркотиків – справа особиста, то у нас вона має груповий характер. Це, між іншим, призводить до розповсюдження серед наркозалежних спільних хвороб, а також до формування окремої субкультури, до поширення мережі "вторинних" кримінальних стосунків, і в кінцевому рахунку – до соціальної маргиналізації споживачів наркотиків. Іншою специфічною рисою є те, що в значній кількості випадків споживач отримує наркотик не в результаті купівлі-продажу, а як оплату за певні послуги, переважно кримінального характеру.
Таким чином, наркоманія в Україні, можливо, навіть в більшій мірі, ніж в багатьох інших країнах, пов'язана із злочинністю.
Наркоманія безпосередньо пов'язана з проблемою СНІДу: 73% ВІЛ-інфікованих в Україні є споживачами ін'єкційних наркотиків. Згідно з офіційною статистикою, в нашій країні 3,5 тисяч хворих на СНІД. За неофіційними даними експертів Міністерства охорони здоров'я, число ВІЛ-інфікованих складає 436 тисяч чоловік (майже 1% населення країни), причому 70% з них – молодь. Частка хворих СНІДом в загальній чисельності населення в Україні втроє більше, ніж в Росії. Таким чином, наша країна займає перше місце серед країн Центральної та Східної Європи за кількістю ВІЛ-інфікованих.
Розповсюдження наркоманів в Україні – один з багатьох симптомів загального зниження рівня здоров'я її громадян.
ВІЛ та СНІД
За оцінками експертів, сьогодні понад 50 мільйонів жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 мільйонів вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тисяч осіб, переважно молодого віку.На жаль, Україна визнана державою, яка найбільше за інших у Східній Європі постраждала від ВІЛ/СНІДу. Сьогодні у нас офіційно зареєстровано понад 49 тисяч осіб, що мають статус ВІЛ+. Серед них майже 4 тисячі дітей у віці до 14 років. В тенетах СНІДу перебувають понад 3 тисячі громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. А міжнародні експерти вважають, що ВІЛ-позитивних у нас значно більше.Україна стоїть на межі загальнонаціональної епідемії ВІЛ/СНІД.
Викликає занепокоєння той факт, що за останні п'ять років кількість випадків ВІЛ-інфекції в Україні зросла у 20 разів, і зараз за оцінками фахівців в Україні живуть близько 400 000 інфікованих осіб, — майже 1% дорослого населення.
Є лише три шляхи передачі ВІЛ від однієї людини іншій:
- Статевий
- під час ін'єкції чи переливання інфікованої ВІЛ крові та її продуктів. Він спрацьовує під час контактів з інфікованими ВІЛ тканинами чи організмами: у випадку кількаразового використання інструментів, призначених для ін'єкцій, у тому числі при внутрішньовенному введенні наркотиків.
- від інфікованої матері дитині під час вагітності чи пологів і при грудному вигодовуванні.
Імовірність передачі ВІЛ названими шляхами не однакова. Так, переливання інфікованої крові чи її продуктів майже завжди спричинює розвиток ВІЛ-інфекції у реципієнта: імовірність інфікування перевищує 90%. Імовірність передачі вірусу від матері дитині - близько 30%. При внутрішньовенному введенні наркотиків вона становить 30 %.
ВІЛ не передається:
Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий і гине поза організмом людини);
Через укуси комах;
Через домашніх тварин;
При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.;
При обіймах, рукостисканні, поцілунку.
Психічне здоров’я населення України
За оцінками ВООЗ, щорічно 900 000 осіб закінчують життя самогубством. Це означає, що кожні 40 секунд у світі відбувається самогубство. Самогубства входять до числа трьох основних причин смерті людей у віці 15-44 років у всьому світі. На думку експертів ВООЗ, самогубства забирають більше життів, ніж всі війни, терористичні акти та локальні конфлікти разом узяті. Причому на відміну від воєнних конфліктів, які можна попередити або врегулювати мирним шляхом, усунути причини самогубcтв на політичному рівні практично неможливо.
За офіційними даними ВООЗ Україна входить в першу десятку країн світу з найвищим рівнем самогубств - понад 20,0 самогубств на 100 000 населення. В Кривому Розі за 6 місяців 2010 року цей показник – 26. У порівнянні з 2009 роком загальна кількість суїцидів та суіцидальних спроб збільшилась на 6,5%.
Досить багато українців гинуть від вдалих спроб самогубства, ще більше скоює невдалі спроби. На офіційну статистику не варто покладатись абсолютно, адже вона не точна – часто люди, які намагалися накласти на себе руки не потрапляють в поле зору медиків. Нерідкісні випадки, коли їхні родичі приховують факт суіциду.
Група максимального ризику в Україні – це чоловіки найпрацездатнішого віку – періоду життя, котрий називають часом розквіту творчих сил та досягнення найвищого професійного рівня. Водночас групами підвищеного ризику залишаються чоловіки та жінки похилого віку. До групи максимального ризику щодо суіцидальних спроб належать також люди молодого віку, в т.ч. підлітки, а серед них – переважно дівчата.