Одеський регіональний інститут державного управління
Національна академія державного управління при Президентові України
Кафедра менеджменту організацій
Курсова робота
З дисципліни
Стратегічне управління
Виконала:
Студентка МО 42-Б
Краснопьорова Д.Є.
Перевірила:
Доц.Красностанова Н.Е.
Одеса 2014
Зміст
Вступ
1.Дослідження розвитку теорії та практики застосування стратегічного менеджменту………………………………………………………………………4
1.1.Етапи розвитку корпоративного планування…………………………….6
1.2.Сутність стратегічного менеджменту……………………………………10
2.Аналіз загального стану ринку та характеристика Данон Україна……12
3. Аналіз макросередовища…………………………………………………..21
4.Аналіз галузі та конкурентного середовища……………………………...23
5.Свот аналіз……………………………………………………………………26
6.Оцінка привабливості стратегічної зони господарювання………….……29
7.Розробка моделі стратегічного управління……………………………..…31
8.Функціональна стратегія……………………………………..………………34
9.Розробка організаційної структури……………………………..………….37
10.Бізнес стратегії по МБКГ, МакКінсі……………………………………....38
11.Визначення ефективності обраної стратегії……………………………….43
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Кожна організація веде свою діяльність операючись на стратегію яку вона вибрала для себе це її шлях через океан бізнесу.
На сьогодніній час бізнес знаходиться в швидкозмінному середовищі до якого треба пристосовуватися в тій мірі щоб була тенденція досягнення тих цілей та завдань які організація ставить перед собою. аналіз середовища в якому знаходиться організація даэ змогу обрати правильний напрямок свого руху до отримання результатітів досягнення цілей та так щоб зберігаючи ресурси. Стратегічне управління основою якого є стратегічне планування дозволяє зібрати ті інструменти управління які дозволилиб організації бути конкурентоспроможній вчасно зреагувавши на зміни зовнішнього середовища.
Вивчення курсу стратегічне управління дає змогу майбутнім менеджерам отримати теоретико-методологічні основи стратегічного управління підприємством та оволодіння специфічними навиками щодо довгострокового прогнозування ,планування та вміння проводити аналіз в умовах невизначеності та ризику який присутній при введенні бізнесу.
Дослідження розвитку теорії та практики застосування стратегічного менеджменту
Винекнення у сучасному розумінні стратегічного управління обумовленно змінами умов ведення бізнесу та необхідністю враховувати становище та динаміку зовнішнього середовища. Термін стратегічне управління став використовуватися 60-х-70х роках для того щоб внести відмінність в розумінні між управлінням на виробництві в поточному часі та здійсненні управління на вищому рівні.
Стратегічне управління – це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах мінливого зовнішнього середовища.
У процесі еволюції змінювалось розуміння сутності стратегічного управління. Сучасна трактовка його полягає в наступному: стратегічне управління — це таке управління підприємством, яке спирається на людський потенціал як на його основу, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни підприємства, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяють добиватися конкурентних переваг, що в результаті дозволяє підприємству виживати і досягати своєї мети в довгостроковій перспективі .
Глибше розуміння природи і цілей стратегічного управління можна отримати при порівнянні його з оперативним управлінням, яке доцільно здійснювати по наступних параметрах: організаційний рівень розробки і ухвалення рішень; безперервність процесу планування і реалізації планів; переважання «жорстких» або «м'яких» проблем і рішень; кількість маючих місце альтернатив рішення; об'єм і тип необхідної управлінської інформації; горизонт планування, здійснення і контроль управлінських дій; пріоритетність рішень; ступінь деталізації розробок; точність контролю і оцінки; пріоритетність інтересів учасників процесу ухвалення рішень; відношення до ризику, міра ризику і наслідку реалізації ризикових рішень.
Центральне місце в теорії стратегічного управління займає поняття стратегія. Стратегія підприємства є встановленим набором напрямів діяльності (цілей і способів їх досягнення) для забезпечення максимально ефективного функціонування і розвитку підприємства за рахунок формування і раціонального використання його конкурентних переваг.
Стратегічне управління передбачає послідовну реалізацію п’яти взаємопов’язаних управлінських процесів (етапів):
1. Аналіз середовища є вихідним процесом, який забезпечує базу для формування місії та цілей підприємства, а також розробки його стратегії.
2. Визначення місії та формування системи стратегічних цілей.
3. Розробка стратегії підприємства для досягнення намічених цілей.
4. Реалізація стратегії.
5. Оцінка і контроль виконання стратегії та коригування її в разі необхідності, яке забезпечує зворотній зв’язок між цілями підприємства та процесом їх досягнення.
"Стратегічне управління - це таке управління організацією, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і що дозволяють добиватися конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей" .
Практика бізнесу показує, що успішну стратегію не можна скопіювати і єдиної стратегії для всіх фірм не існує. Тому ефективне управління неодмінно вимагає від менеджерів стратегічного мислення й уміння розробляти і реалізовувати стратегію. Можливу схему підходу до побудови стратегії подано на рис. 1.5.
Стратегічне управління називають ринковим стратегічним управлінням (strategic market management). Включення в термін "стратегічне управління" слова "рийок" означає, що розробка стратегії повинна більшою мірою відштовхуватися від ринку і зовнішнього середовища, а не від внутрішньої орієнтації фірми. Тобто фірма повинна мати зовнішню орієнтацію (на споживачів, конкурентів та інші фактори зовнішнього середовища), реалізуючи маркетинговий, або ринковий підхід до управління. При цьому процес стратегічного управління має бути випереджальним, а не реактивним. Тому менеджерам треба намагатися впливати на події в зовнішньому середовищі і змінювати їх в інтересах фірми, а не просто реагувати на них.