Частота сексуальних дисфункцій, викликаних прийомом ад 1-ої лінії лікування

Частота сексуальних дисфункцій	АД
< 10%	Агомелатин
	Бупропіон
	Міртазапін
	Моклобемід
	Ребоксетин
	Селегілін трансдермальний
10-30%	Циталопрам
	Дулоксетин
	Есциталопрам
	Мілнаципран
	Венлафаксин
> 30%	Флуоксетин
	Флувоксамин
	Пароксетин
	Сертралін

Які відмінності можливих лікарських взаємодій?

Одночасне використання декількох медикаментів (поліпрагмазія) можливе у пацієнтів, які страждають РДР, і пояснюється тривалим перебігом депресій, високою поширеністю супутніх соматичних захворювань і недостатньою відповіддю на монотерапію АД. Отже, взаємодія медикаментів з АД є важливою клінічною проблемою. Хоча летальні випадки лікарських взаємодій рідкісні, клінічно значимі зростання побічних явищ і зниження ефективності можуть бути результатом таких (Preskorn et al., 2006). Однак доказових даних щодо подібних лікарських взаємодій недостатньо ( Nieuwstraten et al., 2006).

До більшості лікарських взаємодій АД залучений метаболічний фермент цитохром P450 (CYP) (Ereshefsky et al., 2005) або мембранний транспортер P- глікопротеїн (Weiss et al., 2003). Оскільки більшість АД 1-ої лінії лікування метаболізуються за допомогою механізму CYP, зазвичай взаємодії препаратів, що інгібують або підсилюють, незначні. Рифампіцин посилює кілька ізоферментів механізму CYP (2C9 , 2C19 , 2D6), викликаючи підвищення метаболізму АД, що таким чином знижує їх ефективність при можливому одночасному прийомі. Агомелатин і дулоксетин метаболізуються за допомогою механізму 1A2, їх не можна одночасно призначати з медикаментами, які можуть інгібувати CYP 1A2 (наприклад, циметидином, ципрофлоксацином, іншими протимікробними препаратами, тіклопедін), що може підвищити рівень вмісту АД.

Кілька АД впливають на певні ізоферменти CYP, що може призвести до підвищення концентрації при одночасному прийомі з препаратами, які переважно метаболізуються цими ізоферментами (табл. 5) Наприклад, флуоксетин і пароксетин є потужними інгібіторами CYP 2D6, що може вплинути на підвищення концентрації в сироватці крові таких одночасно прийнятих засобів, як ТЦА і β - блокатори. Навпаки, одночасне застосування кодеїну менш ефективно, оскільки CYP 2D6 перетворює кодеїн в морфін. Бупропіон і дулоксетин помірно інгібують CYP 2D6, це також представляє ризик для лікарських взаємодій препаратів, що зазвичай спостерігається при прийомі високих доз. Флувоксамін є потужним інгібітором CYP 1A2, 2C19 та 3A4, отже, можливі його взаємодії з багатьма медикаментами.

Наприклад, одночасний прийом флувоксаміну та варфарину може підвищити концентрацію в сироватці останнього (інгібітори зворотного захоплення норадреналіну вимагають ретельного моніторингу) і статинів (вірогідний рабдоміоліз). Інші АД мало впливають на ферментні системи CYP і володіють незначним ризиком лікарських взаємодій.

Таблиця 5