Тема 4 «Джерела фінансових ресурсів та організаційні форми проектного фінансування»

1. Особливості фінансування проектів за рахунок власних коштів: процеси акумулювання та мобілізації фінансових ресурсів. Фінансові інструменти залучення інвестиційних ресурсів

2. Боргове та спільне фінансування проектів

1. Особливості фінансування проектів за рахунок власних коштів: процеси акумулювання та мобілізації фінансових ресурсів. Фінансові інструменти залучення інвестиційних ресурсів

Базою формування інвестиційних ресурсів підприємства може бути капітал, призначений для збільшення статутного фонду та реінвестицій, зокрема це: чистий прибуток, амортизаційні відрахування; кошти, одержані від реалізації капітальних активів; надходження від продажу окремих фінансових інструментів та інші джерела (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Інвестиційні ресурси підприємства

Види інвестиційних ресурсів	Складові інвестиційних ресурсів підприємства
1. Внутрішні власні ресурси	нерозподілений прибуток амортизаційні відрахування спеціальні фонди, що формуються за рахунок прибутку страхові відшкодування збитків, спричинених втратою майна довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких закінчується у поточному періоді частина основних фондів, що реінвестується шляхом продажу частина зайвих оборотних активів, що мобілізується для реалізації проектів
2. Внутрішні позичені ресурси	приріст заборгованості з оплати праці приріст заборгованості в розрахунках з бюджетом та позабюджетними фондами приріст заборгованості в розрахунках зі страхуванням приріст іншої внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства
3. Зовнішні власні ресурси	акціонерний чи пайовий капітал кошти, що виділяються вищими холдинговими та акціонерними компаніями безоплатно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування
4. Зовнішні позичені ресурси	довгострокові кредити банків та інших кредитних структур прямі державні кредити інвестиційний податковий кредит комерційні кредити, що надаються постачальниками машин, обладнання та інших інвестиційних товарів підрядникам кошти, що залучаються шляхом емісії та розміщення облігацій та інших боргових зобов’язань підприємства машини, обладнання та інші реальні види ресурсів, що залучаються на основі лізингу інші джерела формування позичених ресурсів (селенг, факторинг, форфейтинг тощо)

Усі інвестиційні ресурси, що формуються на підприємстві для реалізації його інвестиційної діяльності, можуть використовуватися у фінансовій, матеріальній, нематеріальній та трудовій формах. Фінансові ресурси, зокрема грошові кошти, в інвестиційній діяльності відіграють найбільшу роль. По-перше, вони можуть трансформуватися у будь-яку іншу форму інвестиційних ресурсів шляхом придбання предметів та знарядь праці, інновацій, робочої сили та інших елементів виробництва, а по-друге, тільки грошові кошти дають можливість інвестору вибирати будь-який об’єкт інвестування.

Фінансові інструменти поділяють на:

• фінансові активи, які включають у себе: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;

• фінансові зобов’язання, які включають фінансові зобов’язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов’язання;

• інструменти власного капіталу — прості акції, частки (паї) та інші види власного капіталу;

• похідні фінансові інструменти — ф’ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери.

У цілому, фінансові інструменти, що використовуються підприємством для залучення капіталу, можна поділити на:

• основні — ті, що безпосередньо використовуються для залучення капіталу у проекти (акції, облігації, векселі, кредитні угоди тощо);

• допоміжні — ті, що можуть використовуватися як застава під час отримання кредиту в комерційному банку, або вони приносять дохід, який можна використати на фінансування інвестиційних проектів або їх можна продати і отримати необхідні інвестиційні ресурси.

Крім того, деякі допоміжні інструменти можуть випускатись і продаватись разом з основними з метою підвищення привабливості останніх для інвесторів. До таких інструментів можна віднести опціони, ф’ючерси, варанти тощо.

Найпривабливішим методом фінансування інвестиційних проектів є самофінансування, яке здійснюється виключно за рахунок власних внутрішніх коштів підприємства, до яких відносять: чистий прибуток; амортизаційні відрахування; страхові суми відшкодування збитків; іммобілізовані надлишки основних та оборотних коштів, нематеріальних активів тощо. В умовах самофінансування суб’єкт господарювання має право самостійно вирішувати, як розпорядитися чистим прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів України. Фінансова діяльність підприємства регламентується державою через податкову, амортизаційну, валютну, митну та інші політики. Таким чином, суб’єкт господарювання при такому методі фінансування інвестиційних проектів несе реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. Свої втрати та збитки підприємство покриває за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.

Головним джерелом формування інвестиційних ресурсів на підприємстві є прибуток — кінцевий результат діяльності підприємства. Важливим джерелом самофінансування інвестиційних проектів є амортизація, яка формуються в результаті перенесення вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складає амортизаційний фонд. «Якість» власних мобілізованих із внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів визначається питомою вагою у їх складі суми нерозподіленого прибутку.

У рамках корпорацій чи об’єднань підприємств ресурси можуть скеровуватися з центрів прибутку до центрів інвестицій. Таким чином відбуваються переливи капіталу для фінансування проектів у інших сферах діяльності, територіях і навіть країнах. Описані схеми фінансування широко застосовуються у міжнародній практиці транснаціональних корпорацій та ФПГ.

Основним джерелом власних фінансових ресурсів, мобілізованих із зовнішніх джерел, є акціонування. Цей метод використовується для фінансування великих інвестиційних проектів зі значними строками окупності витрат. За умови акціонування капітал залучається шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб, або через випуск варантів. Шляхом акціонування може залучатися не тільки грошовий капітал, а й матеріальні та нематеріальні цінності. Привабливість акціонерної форми фінансування інвестиційних проектів виявляється у тому, що основний обсяг необхідних ресурсів надходить до початку реалізації проекту, тобто дає можливість профінансувати нові підприємства, в яких немає ще прибутків, амортизації, немає заставного майна, щоб одержати кредит у банку. Крім того, такий метод фінансування (емісія простих акцій) не зобов’язує підприємство повертати капітал і виплачувати дивіденди через певний проміжок часу.

Акціонерна форма фінансування інвестиційних проектів значно полегшує і процес інтеграції економіки країни в систему світових господарських зв’язків, залучаючи інвестиції іноземних підприємств. Випуск та реалізація цінних паперів національними підприємствами на світових ринках має сприяти залученню додаткових валютних ресурсів для здійснення технічного розвитку, переозброєння та реконструкції виробничої бази. Використання фінансового ринку дає змогу керувати значно більшими обсягами знеособлених продуктивних інвестицій дрібних акціонерів (у тому числі іноземних) порівняно з механізмом створення спільних підприємств.