2. Класифікація систем фінансування проектів

Класифікаційні ознаки, які є базою для систематизації, сформовано на основі атрибутивних характеристик систем фінансування. Атрибутами таких систем є:

• продукт (інвестиційний товар, інвестиційний проект);

• форма організації управління інвестиційним проектом;

• джерело ресурсів,

• схема руху фінансових ресурсів;

• методи організації фінансування;

• форма існування (організаційна форма) тощо.

За продуктом системи поділяються на:

• системи фінансування, які забезпечують створення інвестиційних товарів (для продажу);

• системи фінансування інвестиційних проектів (у рамках прийнятої стратегії розвитку бізнесу).

Певні особливості систем фінансування пов’язані і з організаційними формами управління проектами. Так, проект може реалізовуватися у рамках існуючої або новоствореної організації (створеної виключно для виконання певного проекту). У першому випадку всі проблеми управління потоками фінансових ресурсів (акумулювання, залучення, обслуговування, рух) покладаються на існуючу організацію, яка може виконувати проект власними силами, передавати його частини чи окремі роботи на субпідряд, замовляти проект «під ключ». Варто зауважити, що при описаній ситуації, підприємство-власник повинно, окрім виконання проекту, здійснювати свою поточну діяльність, що дає можливість (у разі успішності останньої) використовувати вільні кошти для фінансування інвестицій. У другому випадку необхідно, насамперед, зареєструвати юридичну особу та сформувати власний капітал такої організації. Однією із форм новостворених організацій може бути консорціум, капітал якого, призначений виключно для реалізації проекту, формується внесками учасників.

Класифікація систем фінансування за джерелами фінансових ресурсів та організаційними формами фінансування не потребує додаткових пояснень. Вказане стосується і групування систем за формами власності.

За схемою фінансування (моделлю руху фінансових ресурсів) системи поділяють на прості і розширені. Останні із названих – це ті, які передбачають участь посередників. До посередників відносять операторів ринків підрядних робіт, об’єктів будівництва, об’єктів нерухомості, а також операторів ринків капіталів – фінансових та фондових, первинних і вторинних. Фінансові посередники забезпечують мобілізацію, акумулювання і рефінансування коштів, необхідних для здійснення капіталовкладень.

Методи організації фінансування інвестиційних проектів можуть об’єднуватися у дві групи:

1. здійснення проекту як єдиного цілого, використовуючи наявні у підприємства фінансові ресурси, різні види позик чи позикових коштів; крім того можуть бути використані основні фонди компанії – власника проекту, включаючи нові об’єкти, які будуть побудовані в результаті реалізації проекту;

2. розподіл процесу реалізації проекту на цільові підпроекти, виконання та фінансове забезпечення яких здійснюється поетапно.

Використання першої схеми пов’язано, як правило, з реалізацією невеликих проектів, а також проектів, які з тих чи інших причин неможливо поділити на підпроекти (або це є недоцільним). Другий метод фінансування застосовується для складних проектів, реалізація яких розрахована на період, що перевищує типові терміни кредитування проектів учасниками інвестиційного ринку. Перевагами такого методу є можливість:

• залучати до фінансування та реалізації окремих підпроектів різноманітні організації, що можуть виявити інтерес до конкретних об’єктів, що є результатом виконання лише цих підпроектів;

• використовувати результати реалізації окремих підпроектів як гарантійні інструменти забезпечення повернення позикових коштів на наступних етапах проекту, а амортизаційні відрахування від цих проектів — для фінансування наступних етапів проекту. Кредитна підтримка в такому разі надається на коротший термін та на менш жорстких умовах, ніж довгостроковий кредит на реалізацію проекту в цілому, що може у свою чергу полегшити повернення довгострокової позики чи виплату лізингових платежів;

• ефективно застосовувати весь спектр позикових інструментів, а саме корпоративних та трастових інструментів з різним ступенем участі та/чи контролю з боку кредиторів. Можуть використовуватися облігації, наприклад із зобов’язанням за певних, обумовлених заздалегідь умов купити проект чи облігації (зобов’язання) за проектом;

• використовувати переваги періоду податкових пільг через зменшення ставок оподаткування чи передачі третій стороні, капіталізації коштів від зменшення амортизаційних податкових виплат;

• підвищити ціну акцій самого підприємства, використовуючи об’єкти, продукцію чи послуги, що є результатом окремих підпроектів. Під їх заставу може бути отримано кредит від вітчизняних та іноземних комерційних банків.

Основними критеріями, якими слід керуватися при виборі методу організації фінансування інвестиційного проекту, виступають:

1. отримання фінансових ресурсів за меншою ефективною вартістю;

2. досягнення найбільшого ефекту від кредитів та податкових пільг у ті періоди, коли вони діють;

3. оптимізація отриманих доходів, що забезпечується ефективним урахуванням особливостей чинного податкового (правового) середовища;

4. підтримання гнучкості та мінімізації витрат на заробітну плату та інші соціальні виплати;

5. мінімізація негативних наслідків від взаємних зобов’язань, що містяться у формах та методах, які використовуються та пов’язані з виплатами чи передачею власності;

6. зменшення витрат фінансових коштів і ризику проектів за рахунок відповідної структури та джерел фінансування і певних організаційних заходів, у тому числі податкових пільг, гарантій, використання різних форм участі.

За механізмом управління ризиками слід вирізняти трансфертні та диверсифікаційні системи. Перші із них передбачають розподіл ризиків між суб’єктами процесу фінансування, а другі – управління ризиками шляхом диверсифікації джерел та організаційних форм фінансування.

Системи фінансування можна згрупувати за ознаками унікальності та універсальності. До універсальних систем відносять ті, які ефективно використовуються не лише для фінансування інвестиційних проектів.

Таблиця 2.1

Класифікація систем фінансування проектів

Класифікаційна ознака	Види систем
Продукт проекту	Системи фінансування, які забезпечують створення інвестиційних товарів (для реалізації) Системи фінансування інвестиційних проектів (у рамках прийнятої стратегії розвитку бізнесу)
Форма організації управління проектом	Системи фінансування виконання проектів у рамках існуючих підприємств (організацій) виконання проектів на замовлення (у тому числі - «під ключ») створення нових суб’єктів господарювання для виконання проекту
Джерела фінансування	Системи, які передбачають використання: власних, акумулюваних у результаті поточної діяльності, коштів власних, залучених із зовнішніх джерел, коштів позикових коштів
Організаційна форма фінансування	Самофінансування за рахунок внутрішніх ресурсів, у тому числі корпоративне фінансування Фінансування за рахунок залучення власних ресурсів із зовнішніх ресурсів акціонування додаткова емісія прямі інвестиції пайові внески участь у капіталі Боргове фінансування банківський інвестиційний кредит іпотечні позики державний кредит розміщення боргових зобов’язань позики міжнародних кредитно-інвестиційних інституцій та іноземних банків Спільне фінансування, у тому числі фінансування у рамках стратегічних альянсів проектне фінансування (проектне кредитування); фінансування на консорціумних засадах; концесійне фінансування Бюджетне фінансування Пільгове фінансування прямі позики гарантовані позики субсидування прямі дотації
Схема фінансування	Прості Розширені
Метод організації фінансування	Система спільного фінансування - паралельного чи синдикованого - фінансування (фінансування проекту як єдиного цілого) Система послідовного фінансування (організація фінансування шляхом розподілу процесу реалізації проекту на цільові підпроекти, які реалізуються поетапно)
Механізм управління ризиками	Трансфертні Диверсифікаційні
Міра унікальності	Універсальні Специфічні

Варто зауважити, що у реальній дійсності системи фінансування проектів поєднують множину ознак.

Вибір системи фінансування здійснюється з урахуванням можливостей власника щодо мобілізації власних внутрішніх ресурсів, залучення зовнішніх та отримання позикових. При виборі системи оцінюють ризики, витрати, ефективність, а також стратегічні цілі фінансової політики власника і учасників проекту.

Залучення фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів здійснюється у визначеному порядку, закріпленому чинною нормативно-законодавчою базою. Порядок отримання коштів для фінансування інвестиційних проектів залежить від джерел фінансових ресурсів, видів проектів, методів бухгалтерського обліку, форм участі фінансово-кредитних установ у фінансуванні, ступеня ризику кредитора. Ці ознаки організації фінансування проектів визначають види проектного фінансування. Так, за джерелами мобілізації фінансових ресурсів проектне фінансування можна розрізняти як таке, що реалізується за рахунок:

1. власних коштів підприємства;

2. запозичених коштів (як правило, інвестиційних кредитів та іпотечних позичок);

3. залучених коштів (акціонерів, компаньйонів, пайових внесків тощо);

4. коштів державного бюджету;

5. інших внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

EMBED Word.Picture.8

Рис. 2.2. Види проектного фінансування []

Якщо інвестиційний проект реалізується за рахунок власних коштів підприємства, то основними джерелами його фінансування виступають амортизаційні відрахування та нерозподілений прибуток. Такий вид проектного фінансування має назву — корпоративне проектне фінансування.

Фінансування, що здійснюється за рахунок залучених коштів, пов’язане з емісією та розміщенням акцій, коштів компаньйонів, пайових внесків тощо. Такий механізм фінансування передбачає участь інвестора в управлінні інвестиційним проектом у разі придбання контрольного пакета акцій. Акціонерний капітал може створюватися у вигляді грошових вкладень, майна, а також у формі економічного обґрунтування проекту чи права використання природних ресурсів, якщо таке право надане державними чи муніципальними органами. Привабливість такого виду фінансування пояснюється тим, що значний обсяг фінансових чи інших ресурсів акумулюється на початку реалізації проекту, що дає змогу перенести виплату основних сум боргу на більш пізні терміни, коли зростає здатність проекту генерувати доходи, а прогнозовані капітальні витрати та вимоги до фінансування будуть більш зважені. Для фінансування великих проектів, що вимагають значних обсягів інвестицій, випуск акцій може суміщатися з іншими залученими або запозиченими ресурсами.

Загалом доволі рідко підприємство, що планує реалізувати капіталомісткий інвестиційний проект, спроможне фінансувати його лише за рахунок власних коштів. Тому з метою отримання необхідних йому ресурсів використовуються позикові джерела фінансування, до яких відносять:

• кредити банків та інших фінансових інститутів;

• позики під заставу нерухомості;

• облігаційні позики;

• комерційні кредити (відстрочка платежу за контрактами, наданими постачальниками машин та обладнання і підрядниками);

• вексельні кредити;

• лізинг, факторинг, форфейтинг та інші

Якщо у процесі реалізації інвестиційного проекту єдиним або переважним джерелом фінансування виступають банківські кредити, то йдеться про банківське проектне фінансування (інвестиційне кредитування), що реалізується у закріплених законодавством формах кредитів.

Кредитування суб’єктів господарювання здійснюється під заставу нерухомості, обладнання, акцій або за гарантіями чи поручництвом.

Одним з важливих джерел фінансування проектів виступають позики під заставу нерухомості (іпотека), що існують у кількох видах:

• стандартна іпотечна позика (погашення боргу та виплата відсотків здійснюються рівними частками за весь період кредиту);

• позика зі зростанням платежів (на початковому етапі внески збільшуються з певним постійним темпом, а далі сплачуються постійними сумами);

• іпотека зі змінною сумою виплат (у пільговому періоді сплачуються лише відсотки, а основна сума боргу залишається незмінною);

• іпотека із заставним рахунком (відкривається спеціальний рахунок, на який боржник вносить визначену суму як заставу на першому етапі здійснення проекту для забезпечення подальшого фінансування);

• позика за зменшеною ставкою (заставу забезпечує постачальник обладнання першою поставкою, тобто гарантує подальше постачання за проектом).

Важливим кредитним механізмом, за допомогою якого кошти акумулюються та спрямовуються до інвестиційних проектів, виступають облігаційні позики. Основна мета проектного фінансування, що здійснюється за рахунок таких позик, — організація фінансування довгострокових інвестиційних проектів, у тому числі фінансування угод, пов’язаних зі злиттям та поглинанням компаній. Окремим різновидом проектного фінансування за рахунок запозичених коштів є таке, що ґрунтується на використанні механізму лізингу.

За методом бухгалтерського обліку розрізняють позабалансове та балансове проектне фінансування. За умови використання позабалансового проектного фінансування вся фінансова заборгованість інвестора відображається на балансі створеної проектної компанії і тим самим не впливає на оцінку платоспроможності, отже, не може погіршувати фінансовий стан позичальника. Якщо ж для реалізації проекту не створюється новий суб’єкт господарювання, то у балансі власника проекту відображаються незавершені інвестиції за умови прийняття (підтвердженого відповідним актом) та розрахунків за виконані роботи чи поставлене обладнання. До вказаного моменту витрати на виконання робіт відображаються у документах виконавців (підрядників).

За формами участі у проектному фінансуванні виділяють спільне проектне фінансування і послідовне проектне фінансування.

Застосовуються дві форми спільного проектного фінансування:

• паралельне фінансування, за якого проект ділиться на складові, що фінансується різними незалежними між собою кредиторами у межах установленої для них квоти;

• синдиковане фінансування, за якого всі кредитори надають кошти в ході виконання проекту. Така форма фінансування може реалізуватися через консорціум.

Послідовне проектне фінансування має місце, коли потужна фінансова інституція виступає лише ініціатором кредитних операцій, переуступаючи право вимагати сплату заборгованості позичальника іншим банкам. Проте за оцінку інвестиційного проекту, розроблення кредитної угоди та видачу позики банк отримує комісійну винагороду. Основною причиною такого механізму здійснення фінансування є обмежені фінансові можливості великих банків відповідно до значної кількості інвестиційних пропозицій.

Фінансування інвестиційного проекту повинне здійснюватися при дотриманні наступних умов:

• динаміка інвестицій повинна забезпечувати реалізацію проекту відповідно до існуючих фінансових обмежень;

• зниження витрат фінансових коштів і ризику проекту повинне забезпечуватися за рахунок відповідної структури і джерел фінансування і визначених організаційних заходів, у тому числі: податкових пільг, гарантій, різноманітних форм участі.