2.6. Нормативно-правові засади забезпечення якості продукції

Система забезпечення якості продукції базується на стандартизації. Обов'язкові вимоги до якості включені в державні стандарти - стандарти на продукцію. Номенклатура показників якості однорідної продукції встановлюється у державних стандартах Системи показників якості (СПЯ).

Загальноприйнятим документом, що підтверджує якість продукту, є сертифікат. Сертифікат засвідчує, що виріб відповідає певному стандарту якості або іншому нормативно-технічному документу.

Нормативна документація являє собою документи, що містять правила, загальні принципи і характеристики, що мають відношення до певних видів діяльності або їх результатів і доступні широкому колу користувачів. У першу чергу, до таких документів відносяться так звані стандарти.

Категорії стандартів:

• ОСТ – галузевий стандарт;

• ТУ - технічні умови;

• СТП - стандарти підприємств і об'єднань (спілок, концернів, акціонерних товариств та ін.);

• СТО - стандарти науково-технічних та інженерних товариств;

• ·ГОСТ - державний стандарт СНД;

• ІСО (ISO) - міжнародний стандарт.

Стандарт загальних технічних умов містить наступні розділи:

• класифікація, основні параметри і (або) розміри;

• загальні технічні вимоги;

• вимоги безпеки;

• вимоги охорони навколишнього середовища;

• методи контролю;

• правила приймання;

• транспортування та зберігання;

• вказівки з експлуатації (ремонту, утилізації);

• гарантії виробника.

Вимоги до якості продукції можна знайти в розділі «Загальні технічні вимоги», який містить такі підрозділи:

1. Характеристики (показники) якості.

2. Вимоги до сировини, матеріалів, закупівельних виробів.

3. Комплектність.

4. Маркування.

5. Упакування.

Міжнародна стандартизація сприяє:

• забезпеченню взаємозамінності елементів складної продукції;

• наближенню рівнів якості товарів, вироблених у різних країнах;

• пришвидшенню взаємного обміну науково-технічною інформацією;

• розвитку міжнародної торгівлі;

32

• прискоренню науково-технічного прогресу учасників міжнародних організацій.

Сертифікація представляє собою діяльність органів з сертифікації підтвердження відповідності об'єктів вимогам технічних регламентів, положенням стандартів або умовам договорів.

Зазвичай у практиці виробництва беруть участь три сторони – виробник товару, посередник і споживач. Сертифікація – це дія третьої сторони, яка шляхом акредитації отримала від держави право засвідчувати якість продукції.

Позитивним результатом сертифікації є документ, званий сертифікатом відповідності, який підтверджує відповідність об'єкта сертифікації всім мінімальним вимогам, встановленим національним законодавством. Цей документ практично означає допуск товару (послуги) на ринок.

Сертифікація може проводитися за двома основними схемами: обов'язкової і добровільної.

Обов'язкова сертифікація є засобом державного контролю над безпекою продукції. Об'єктом обов'язкового підтвердження відповідності може бути тільки продукція, що випускається в обіг на обов’язкових засадах. В Україні обов'язковій сертифікації підлягають, наприклад, товари, призначені для особистих побутових потреб, засоби виробництва, зброя, транспортні засоби і т. д.

Добровільна сертифікація проводиться за ініціативою юридичних осіб та громадян на основі договору між заявником та органом з сертифікації. За кордоном не існує розподілу сертифікації на обов'язкову і добровільну.