- •Розділ 1 суть та поняття стандартизації товарів та послуг
- •1.1. Поняття та основна мета стандартизації. Сутність параметричної стандартизації
- •1.2. Принципи та методи стандартизації
- •1.3. Техніко-економічна ефективність стандартизації
- •1.4. Нормативно-правове забезпечення галузі стандартизації
- •Розділ 2 показники та методи управління якістю товарів та послуг
- •2.1. Системні показники якості продукції
- •2.2. Цілі і принципи управління якістю продукції
- •2.3. Системний підхід до управління якістю
- •2.4. Комплексні системи управління якістю
- •2.5. Метод управління якістю процесів і продукту
- •2.6. Нормативно-правові засади забезпечення якості продукції
- •2.7. Контроль та регулювання якості
- •2.8. Ефективність управління якістю
- •Розділ 3 процес здійснення сертифікації товарів та послуг
- •3.1. Основні поняття, цілі і об’єкти сертифікації
- •3.2. Процес здійснення сертифікації в Україні.
- •3.3. Роль сертифікації в забезпеченні якості продукції та її конкурентоспроможності
- •Розділ 4 метрологічна діяльність в україні
- •4.1. Сутність метрологічної діяльності
- •4.2. Діяльність Комісії з метрології
- •4.3. Державний метрологічний контроль
- •Розділ 5 суть та форми міжнародного співробітництва в україні
- •5.1. Міжнародне виробниче співробітництво: сутність та види
- •5.2. Форми міжнародного співробітництва
- •Стандартизація і сертифікація товарів та послуг конспект лекцій
Розділ 5 суть та форми міжнародного співробітництва в україні
5.1. Міжнародне виробниче співробітництво: сутність та види
Усе більш важливу роль у світових господарських зв’язках відіграє обмін продукцією науково-технічної сфери.
Міжнародне науково-технічне співробітництво – це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, що закріплені у міжнародних економічних договорах та угодах.
Структура міжнародного науково-технічного співробітництва включає:
створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень;
міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями;
міжнародний інжиніринг, співробітництво з приводу проведення і складання проектів, консультації при їх виконанні;
співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів;
проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів;
розробка науково-технічних прогнозів та ін.
Жодна країна світу, яким би значним потенціалом в галузі науки і техніки вона не володіла, неспроможна повністю задовольнити свої потреби у передовій техніці і технології, випускати усю широку номенклатуру наукомісткої продукції, що постійно удосконалюється на розширюється. Не випадково міжнародне науково-технічне співробітництво, обмін науково-технічними знаннями, досягненнями цієї продукції є найважливішим сектором сучасних міжнародно-економічних відносин, що сприяє розвиткові спеціалізації та кооперування виробництва.
Серед видів міжнародного співробітництва розрізняють також співробітництво у розв’язанні глобальних проблем.
Глобальні проблеми – це всезагальні проблеми, що відзначаються загальнопланетарним за своїми масштабами і значенням характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю для всього людства і можуть бути вирішені спільними діями всіх країн світу.
Серед глобальних проблем найчастіше фігурують проблеми миру та роззброєння, економічна, демографічна, енергетична, сировинна, продовольча, подолання бідності та відсталості. У міру розвитку людської цивілізації можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми. Так, до групи глобальних проблем стали відносити проблему освоєння та використання ресурсів Світового океану, освоєння та використання космосу.
55
Світова спільнота розробляє заходи щодо розв’язання глобальних проблем. Це можливе зробити, лише об’єднавши зусилля та ресурси всіх країн світу Для вирішення глобальних проблем потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв’язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВГО, регіональні і галузеві організації, які мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.