Розділ 3 процес здійснення сертифікації товарів та послуг
3.1. Основні поняття, цілі і об’єкти сертифікації
Сертифікація – це форма, яка здійснюється спеціальним органом і забезпечує строгу відповідність вимог технічних регламентів, положенням стандартів або посилаються на ці регламенти (нормативні документи).
Сертифікація продукції та послуг-головний напрямок забезпечення високої якості продукції, підвищення науково-технічного та торгово-економічного співробітництва між державами та укріпленням довіри між ними.
У сертифікації приймають участь, як правил, три сторони:
перша сторона – виробник продукції (виконавець послуг);
друга сторона – споживач продукції (клієнт, що користується послугами);
третя сторона – організація, незалежна від перших двох сторін, яка контролює відповідність нормативних документів щодо відношень цих сторін.
Основним документом діяльності незалежного органу сертифікації (третьої сторони) є оцінка відповідності, яка регламентує основні вимоги до об’єкту.
Оцінка відповідності відтворюється у формі підтвердження відповідності: сертифікату чи знаку відповідності.
Сертифікація продукції базується на широкомасштабних випробуваннях зразків продукції, виробництві та наглядом за технологіями виробництва, транспортування, збереження і споживання. Можливість поєднання всіх цих способів виконання операцій дає основу забезпечення надійного рівня доказу наявності відповідності.
Основні цілі сертифікації сформульовані в настановах ISO/IEC 2 (1991р), до яких відносять:
свідчення відповідності продукції, процесів виробництва, експлуатації, збереження, транспортування, реалізації та утилізації, робіт чи послуг, або інших об’єктів, технічним регламентом, стандартом та ін.;
спільну діяльність із споживачами в компетентному виборі продукції, робіт чи послуг на українському та міжнародному ринках;
утворення умов для вільного переміщення товарів по території України та зонах міжнародного співробітництва.
Сертифікація продукції – це процес підтвердження відповідності продукції регламентованим вимогам, що здійснюється за встановленими правилами.
3.2. Процес здійснення сертифікації в Україні.
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.
37
Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:
Визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні.
Затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження.
Призначає органи з сертифікації продукції.
Встановлює правила визнання сертифікатів інших країн.
Розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції.
Веде Реєстр державної системи сертифікації.
Організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
До обов’язкової сертифікації пред’являється ряд вимог, а саме:
Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.
Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань. Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-
38
санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності [1].
Графічні позначення, що підтверджують проходження продукцією процесу сертифікації наведено на рис. 3.1.
Рис.3.1. Маркування сертифікованої продукції
а) при обов’язковій сертифікації б) при добровільній сертифікації
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом.
Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.
Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі:
декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів;
сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.
Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи
39
свідоцтва про визнання відповідності, виданого або визнаного центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.
Щодо оплати робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, то:
оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації.
кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.
вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України [1].
Перелік товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні визначається «Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні». Згідно цього переліку обов’язковій сертифікації підлягають наступні групи товарів, дійсні станом на 2013 р. [2]:
Спеціальні засоби самозахисту.
Мийні засоби.
Трактори малогабаритні.
Зварювальне обладнання.
Велосипеди, коляски дитячі.
Засоби охоронного призначення.
Посуд з чорних та кольорових металів, фарфору, фаянсу та скла.
Побутова апаратура, що працює на твердому, рідкому та газоподібному паливі.
Продукція протипожежного призначення.
Дорожні транспортні засоби, їх складові частини та приладдя.
Техніка сільськогосподарська.
Товари легкої промисловості.
Харчова продукція та продовольча сировина.
Нафтопродукти.
Будівельні матеріали, вироби та конструкції.
Труби та балони.
Хімічні джерела струму.
40
Техніка радіаційна.
Зброя вогнепальна мисливська та спортивна.
Арматура трубопровідна.
Здійснюючи активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту підприємства взагалі та системи управління якістю виступає сертифікація продукції. Для того щоб вигідно продавати товари на світовому ринку кожен товар підприємства повинен бути сертифікованим. Тобто у підприємства повинні бути документи, що засвідчують високий рівень якості продукції та відповідність вимогам міжнародних стандартів. Набутий вітчизняними підприємствами досвід у сфері зовнішньоекономічної діяльності показує, що на міжнародному ринку не сертифікована продукція оцінюється в 3-4 рази дешевше ніж сертифікована, що безпосередньо відображається на прибутках підприємств від зовнішньоекономічної діяльності.