Визначення харчового статусу
Стан харчування людини оцінюють за харчовим статусом. Під цим розуміють відповідність фактичної маси тіла віку і статі, ступеню розвитку підшкірної жирової основи, а також відсутність ознак аліментарних захворювань. Таким чином, оцінити харчовий статус можна за трьома основними ознаками: маса тіла, товщина шкірно-жирової складки, ознаки аліментарних захворювань (див. табл. нижче).
Таблиця 21. Нормальна маса тіла (кг) у віці 25–30 років з урахуванням типів будови тіла
Зріст, см |
Чоловіки |
Зріст, см |
Жінки |
||||
Тип будови |
Тип будови |
||||||
І |
ІІ |
ІІІ |
І |
II |
ІІІ |
||
155 |
49,0 |
56,0 |
62,0 |
150 |
47,0 |
52,0 |
56,5 |
160 |
53,5 |
60,0 |
66,0 |
155 |
49,0 |
55,0 |
62,0 |
165 |
57,0 |
63,5 |
69,5 |
160 |
52,0 |
58,5 |
65,0 |
170 |
60,5 |
68,0 |
74,0 |
165 |
55,0 |
62,0 |
68,0 |
180 |
69,0 |
75,0 |
81,0 |
175 |
60,0 |
66,5 |
72,5 |
На кожне наступне вікове десятиліття додають 1 кг маси тіла.
Для визначення ідеальної маси тіла осіб віком 25– 30 років можна користуватись спрощеною формулою: зріст у сантиметрах (Р) мінус індекс Брока. Для осіб зростом 155–165 см цей індекс дорівнює 100 і формула така: Р–100; при зрості 165–175 см індекс дорівнює. 105, формула – Р–105, при зрості 175–185 см індекс дорівнює 110, формула – Р–110.
Визначити ідеальну масу можна і за формулою Купера, яка враховує різницю статі. Для чоловіків ця формула така:
Для жінок формула має такий вигляд:
При оцінці харчового статусу виділяють кілька його різновидностей: звичайний, оптимальний, надлишковий, недостатній. Під звичайним розуміють статус, при якому є відповідність наведеним вище критеріям, маси тіла при відсутності ознак аліментарних захворювань. Під оптимальним слід розуміти такий статус, коли перевищення оптимальної маси тіла наступає за рахунок добре розвинутих м'язів. Під надлишковим статусом розуміють такий стан організму, коли збільшення маси тіла настає за рахунок інтенсивного накопичення жиру. Недостатній статус зумовлений відставанням маси тіла від оптимальної величини для свого віку і статі та наявністю ознак аліментарних захворювань.
Лікувальне харчування
Лікувальне харчування (дієтотерапія) – це застосування з лікувальною чи профілактичною метою спеціально складених раціонів харчування і режиму прийому їжі. Як правило, лікувальне харчування не є самостійним методом лікування, а призначається в комплексі з лікарськими препаратами та іншими лікувальними заходами.
Основними принципами лікувального харчування є: індивідуальний підхід до визначення раціону харчування, режиму прийому їжі і способу її кулінарної обробки, кількісна і якісна відповідність раціону характеру патологічного процесу, стану хворого та індивідуальним особливостям його організму, складання збалансованих і фізіологічно повноцінних раціонів лікувального харчування у випадках, коли стан хворого вимагає виключення або обмеження якихось поживних речовин чи харчових продуктів.
Повним людям дуже корисні овочі й фрукти, які сприяють поліпшенню перистальтики і випорожнення кишок, забезпечують організм вітамінами і мінеральними солями. Не можна повністю виключати з раціону жири, оскільки вони довше, ніж інші поживні речовини, затримуються в шлунку і знижують збудливість травного центру. Однак більшу частину добової потреби в жирах повинні складати рослинні жири, які мають антисклеротичну здатність. Ні в якому разі не варто зменшувати надходження в організм білків, які посилюють обмін речовин і викликають відчуття ситості. Особливо важливо вводити в раціон сири, які зменшують жирову інфільтрацію тканин внутрішніх органів. Рекомендуються м'ясо і риба нежирних сортів. Слід, однак, пам'ятати, що споживання надмірної кількості продуктів, багатих на білки, скорочує тривалість життя і збільшує токсичність деяких хімічних речовин в організмі. Обмеження в раціоні солі до 5–7 г на добу сприяє зменшенню спраги і виведенню з організму надмірної кількості рідини. Запобігти ожирінню можна завдяки раціональному харчуванню в поєднанні з фізичними вправами.
Для зменшення надлишкової маси тіла рекомендується: 1) забезпечити калорійність денного раціону не менше ніж 1200 ккал для дорослої людини середньої маси тіла; 2) забезпечити від'ємний калорійний баланс на 500–1000 ккал в день від збалансованого, що приведе до поступового зменшення маси тіла без порушення обміну речовин; зниження маси тіла протягом тижня не повинно перевищувати 1 кг; 3) включати фізичні вправи, які підвищують витривалість організму, 2–3 рази на тиждень тривалістю 20–30 хв з мінімальною інтенсивністю не нижчою, ніж 60% від максимальної ЧСС.
У лікувальному харчуванні широко використовуються кількісні зміни харчового раціону – збільшення чи обмеження, так звані розвантажувальні дні, якісні обмеження шляхом призначення легкозасвоюваних харчових продуктів, зміни режиму прийому їжі, застосування спеціальних методів кулінарної обробки.
Контрастні (розвантажувальні) дні призначають з лікувальною метою для часткового голодування, поліпшення обміну речовин і виведення шлаків із організму. Вони є необхідними при ожирінні і подагрі. Їх призначають на 1–2 дні періодично, 2–5 разів на місяць залежно від захворювання. Такі дні значно підвищують ефективність лікування і поліпшують загальний стан хворих (Див. таблицю ниже).
Таблиця. Розвантажувальні дієти
Назва дієти |
Добова кількість продуктів |
Кратність прийому їжі |
Компотний день |
1,5 кг яблук, 150 г цукру, 800 мл води |
5 прийомів |
Сирний день |
600 г сиру, можна зі сметаною |
3 прийоми |
Молочний день |
б склянок молока |
б прийомів через 2 год |
Яблучний день |
1,5 кг яблук |
5 прийомів |
Моркв'яний день |
1,5 кг моркви |
5 прийомів |
Спеціальна розвантажувальна дієта |
1 склянка кави з грудочкою цукру |
о 9 год |
Круте яйце |
об 11 год |
|
2 яблука |
о 13 год |
|
100 г нежирного сиру |
о 15 год |
|
200 г вареного нежирного м'яса |
о 17 год |
|
1 склянка кефіру |
о 19 год |
|
М'ясна (рибна) дієта |
360 г нежирного відвареного м'яса (риби) |
5 прийомів |