- •Як описуються цілі числа?
- •Порядкове читання вводу.
- •Що робить функція-член get ()?
- •Клас string.
- •Створення структури.
- •Що робить оператор enum?
- •Як робиться перерахування значень?
- •1. Змінна і змінна показника.
- •Копіювання рядка із масиву.
- •Використання операцій new та delete.
- •13. Отримання простору пам’яті.
- •Комбіновані операції присвоювання
- •Вирази відношень
- •Аналіз умови циклу:
- •Логічні оператори.
- •Простий файловий ввід-вивід символьної інформації.
- •Деякі основні факти, що використовують cout у консольному виводі.
- •Файловий ввід.
- •Як вказати діапазон елементів у масиві?
- •Як зробити передачу адреси замість передачі самої структури?
- •Використання посилальних аргументів.
- •Аргументи, що визначаємо за замовчуванням.
- •Перевантаження функції.
- •Моделі пам’яті і простір імен - Окрема компіляція програм
- •Директива #include.
- •Об’ява структур.
- •Довгочасність існування області зберігання, області видимості та компоновки.
- •Область видимості і зв’язування.
- •Автоматична довгочасність збереження.
- •Автоматичні змінні та стек.
- •Регістрові змінні.
- •П’ять видів змінних
- •Мовне зв’язування, котре дотикається функції.
Простий файловий ввід-вивід символьної інформації.
Спробуємо іншій варіант вводу для типу символьного масивe:
char word [50];
cin.getline (word, 50) ;
Зараз cin читає до символу нового рядка. Усі символи до розміщуються у масиві word, і до них додається нульовий символ-обмежувач. Символ нового рядка відкидається, і наступний символ у вхідній черзі буде першим символом після переведення рядка. Також ніяких перетворень не треба робити.
Кожний ввід починається з тексту. Файловий еквівалентний консольний ввід – це текстовий файл, у якому кожний байт зберігає код деякого символу. Не всі файли є текстовими. Щоб створити текстовий файл, використовують текстові редактори. Аналогічно використовують текстові редактори для перегляду файлів, які створені текстовим виводом.
Деякі основні факти, що використовують cout у консольному виводі.
Треба включати заголовочний файл iostream.
Заголовочний файл iostream визначає клас ostream для обробки вивода.
Заголовочний файл iostream оголошує зміну ostream, або об’єкт, по імені cout.
Повинні приймати до уваги простір імен std; наприклад, можна використовувати директиву using або префікс std:: для таких елементів, як cout або end1.
Можна використовувати cout з операцією << для читання даних різних типів.
Файловий вивід є дуже аналогічним:
Треба включати заголовочний файл fstream.
Заголовочний файл fstream визначає клас ofstream для обробки вивода.
Повинні оголосити один або більш змінних типу ofstream, або об’єктів, котрі можна іменувати за своїм смаком, поки враховуєте прийняті для цього угоди.
Повинні враховувати простір імен std; наприклад, можна використовувати директиву using або префікс std:: для таких елементів, як ofstream.
Повинні асоціювати конкретний об’єкт ofstream з визначеним файлом; одним із способів зробити це є застосування методу open ().
По закінченню роботи з файлом треба використати метод close () для закриття файлу.
Можна використовувати ofstream з операцією >> для читання даних різних типів.
Слід зазначити, що хоча заголовочний файл iostream представляє визначений об'єкт ostream по імені cout, то ви повинні оголосити свій власний об’єкт ofstream, вибираючи для нього ім’я і асоціюючи з файлом.
Основні кроки, котрі потрібно пройти, щоб використовувати файловий вивід.
Включати заголовочний файл fstream.
Створити об’єкт ofstream.
Асоціювати об’єкт ofstream з файлом.
Застосувати об’єкт ofstream у тій ж манері, як використовували cout.
ЛЕКЦІЯ 19.
Читання текстового файлу.
Файловий ввід базується на консольному вводі, який має багато елементів, котрі зараз перерахуємо:
Треба включати заголовочний файл iostream.Заголовочний файл iostream визначає клас istream для обробки ввода.
Заголовочний файл iostream оголошує зміну ostream, або об’єкт, типу istream по імені cin.
Повинні приймати до уваги простір імен std; наприклад, можна використовувати директиву using або префікс std:: для таких елементів, як cin.
Можна використовувати cin з операцією << для читання даних різних типів.
Можна використовувати cin методом get () для читання індивідуальних символів і метод getline () для читання цілих рядків символів за раз.
Можна використовувати cin такими методами, як eof (0 і fail (), щоб відслідковувати успішність спроб вводу.
Сам об’єкт cin, коли присутній у перевірочних умовах, перетворюється у бульове значення true, коли остання спроба була успішною, і false – у протилежному випадку.
