^ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………….3-5 ст.

1. Теоретична частина…………………………………………………..6-15 ст.

2. Аналіз техногенної безпеки об’єкта

2.1. Ідентифікація потенційно небезпечного об’єкта із складанням Повідомлення…………………………………………………………………………15-20 ст.

2.2. Ідентифікація для виявлення об’єктів підвищеної небезпеки, яким слід розробляти Декларацію безпеки…………………………………………….20-21 ст.

2.3. Прогнозування і оцінка стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайної ситуації………………………………………………………………………..21-29 ст.

Висновок. ………………………………………………………………29 ст.

Список використаних джерел літератури…………………………….30 ст.

Вступ

Кількість пожеж, що виникають у резервуарах порівняно невелике і не перевищує 15% від пожеж, які мають місце на об'єктах хімії і нафтохімії. Але це найскладніші пожежі, які мають небезпеку обману комунікацій, суміжних споруд, і навіть учасники гасіння. Небезпека цих пожеж обумовлена можливістю рідин розтікатися великий площі із швидкістю поширення полум'я.

Пожежі в резервуарах характеризуються складними процесами розвитку, носять затяжного характеру і вимагають їхнього ліквідації великої кількості зусиль і коштів.

Основним засобом гасіння пожеж в резервуарах залишається воздушно-механическая піна (>ВПМ) середньої кратності, подана на поверхню займистою рідини. Проводиться робота з заміні біологічно жорстких пенообразователей на біологічно м'які в умовах вимог екології. Тому з завдань служби пожежогасіння є розробка й забезпечення нормативної інтенсивності подачі розчинів нових типівпенообразователей.

 Pезервуарний парк є одним з найбільш дорогих об'єктів, тому дуже важливо вміти правильно визначати обсяг резервуарного парку з урахуванням церспектівного його розвитку в майбутньому. Pезервуарний парк не повинен мати зайвого об'єму, але в той же час не повинно бути і недоліку його, так як це призводить до простою транспорту і порушення технологічного режиму. Обсяг парку залежить від її типу, вантажообігу, умов завезення і вивозу. Якби завезення і вивіз проводився синхронно, то теоретично резервуарів на такий можна було б не мати. У реальних умовах завезення і вивіз не збігаються, тому і потрібні резервуари.

Резервуарний парк – комплекс взаємопов’язаних окремих або груп резервуарів, які зосереджені в одному місці і призначені для зберігання та накопичення рідинних продуктів (нафти, нафтопродуктів, рідких вуглеводнів, води тощо). Р.п. обладнується технологічними трубопроводами, запірною арматурою, насосними установками для внутрішньопаркових перепомповувань, системами зменшення втрат продуктів, безпеки, пожежогасіння та засобами автоматизації. Р.п. забезпечують рівномірне завантаження магістральних трубопроводів, компенсацію пікових та сезонних нерівномірностей споживання нафти, нафтопродуктів і води промисловими районами та містами, накопичення запасів аварійного та стратегічного резерву, для технологічних операцій із змішування, підігрівання та доведення продуктів до певної кондиції і можуть використовуватися в ході товарно-комерційних операцій для вимірювань кількості продуктів. Р.п. забезпечують підвищення надійності систем нафтопостачання господарства в цілому. За способом розміщення резервуарів розрізняють Р.п. надземні, наземні, напів-підземні, підземні та підводні. Класифікація резервуарів і резервуарних парків.

Для зберігання нафти і нафтопродуктів на вітчизняної практиці застосовуються резервуари металеві, залізобетонні, земляні, з синтетичних матеріалів,льдогрунтовие.

Найпоширеніші, як ми країни, і там, сталеві резервуари. Застосовуються такі типи сталевих резервуарів:

• вертикальні циліндричні резервуари зі стаціонарної конічній чи сферичної дахом місткістю до 20000 м³(при зберіганніЛВЖ) і по 50000 м³ (при зберіганніГЖ);

• вертикальні циліндричні резервуари зі стаціонарної дахом і плаваючим понтоном місткістю до 50000 м³;

• вертикальні циліндричні резервуари з плаваючою дахом місткістю до120000 м³.

Протягом 2013 року в Україні зареєстровано 143 надзвичайних ситуацій. Відповідно до Національного класифікатора "Класифікатор надзвичайних ситуацій" ДК 019:2010 їх розподілено на:

• НС техногенного характеру - 75;

• НС природного характеру - 56;

• НС соціального характеру - 12.

Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинула 253 особа (з них 34 дітей) та 854 - постраждала (з них 192 дітей).

За масштабами надзвичайні ситуації розподілилися на:

• державного рівня - 1;

• регіонального рівня - 11;

• місцевого рівня - 58;

• об'єктового рівня – 73.

Надзвичайних ситуацій техногенного характеру

Протягом 2013 рку зареєстровано 75 надзвичайних ситуацій техногенного характеру, що на 37,5% менше ніж у 2012 році(120 пожеж) .

За масштабами HC техногенного характеру, які сталися протягом звітного періоду, розподілено на:

• НС державного рівня - 1;

• НС регіонального рівня - 4;

• НС місцевого рівня - 33;

• НС об'єктового рівня - 37.

Вихідні дані згідно варіанту

Об’єми резервуарів (м3)					Речовина
Є-1	Є-2	Є-3	Є-4	Є-5		Є-1-3	Є-4-5
5000	4000	2000	4000	2000		ацетон	уайт-спірит
Ступінь заповнення резервуарів, k					0,95
Віддаль до місце скупчення людей L1, м					175
Маса зрідженого газу (пропан), т					12,0
Віддаль до адмін. корпусу L2, м					200
Віддаль до резервуарів L3, м					155
Сценарій розвитку аварії					При видачі з резервуара

Розділ 1. Теоретична частина

1. Виробництва, де існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження.

Джерела небезпеки виникнення НС техногенного характеру

• потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки;

• транспортні засоби під час транспортування небезпечних речовин та біологічних препаратів;

• будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації;

• промислові підприємства з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов їх експлуатації;

• ядерні установки з порушенням умов експлуатації;

• наслідки терористичної діяльності;

• гідротехнічні споруди;

• неконтрольоване ввезення в Україну, зберігання і використання техногенно небезпечних технологій, речовин, матеріалів;

• надмірне та неврегульоване накопичення побутових і промислових відходів, непридатних для використання засобів захисту рослин;

• негативні наслідки військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;

• об’єкти виробництва, зберігання та утилізації вибухонебезпечних предметів;

• об’єкти життєзабезпечення населення з порушенням умов експлуатації;

інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Найбільшу небезпеку у техногенній сфері становлять:

• транспортні аварії;

• вибухи і пожежі;

• радіаційні аварії;

• аварії з викиданням хімічних і біологічно небезпечних речовин;

• гідродинамічні аварії;

• аварії на енергосистемах;

• аварії на очисних спорудах.

Причинами виникнення техногенних аварій може бути вилив зовнішніх природних чинників, проектно-виробничі дефекти споруд, порушення технологічних процесів виробництва, правил експлуатації транспортних машин, обладнання, механізмів. Однак, найбільш розповсюдженою причиною техногенних катастроф є помилкові дії людини, порушення технологічного процесу, інструкцій та правил техніки безпеки.

Найбільш характерними ознаками аварій, що призводять до тяжких наслідків є вибухи, пожежі, забруднення атмосфери та місцевості хімічно небезпечними речовинами (ХНО), радіоактивними речовинами (РР) та ін.

Вибухи, і як наслідок, пожежі бувають на об'єктах, які виробляють або зберігають вибухонебезпечні та хімічні речовини в системах і агрегатах під великим тиском (до 100 атм.), а також на газо- і нафтопроводах. У процесі виробництва при певних умовах стають небезпечними і легко займаються деревинний, вугільний, торф'яний, алюмінієвий, борошняний та зерновий пил, пил з бавовнику та льону.

• Особливо небезпечні нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, склади нафтопродуктів, цехи з виготовлення та транспортування вугільного пилу, дерев'яного борошна, цукрової пудри, лісопильні, деревообробні, столярні, модельні та інші виробництва. Під час аварій ці об'єкти зазнають значних збитків і гинуть люди.

• Техногенні пожежі і вибухи, які виникають на об'єктах, призводять до виникнення таких факторів ураження, як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають наступні показники:

- кількість, тип і категорія вибухових і пожежонебезпечних речовин;

- вогнестійкість будівель і споруд;

- пожежна небезпека виробництва;

- стан систем пожежогасіння;

- метеорологічні умови та інші.