7. Характеристика професії та умов праці робітників сільськогосподарського виробництва

До професій сільськогосподарського виробництва, що близькі за своїм характером до професій промислових робітників, але в той же час зберігають свою специфіку, належать водії автотранспорту, механізатори, рільники, тваринники. Серед механізаторів найбільш чисельними є професії тракториста, комбайнера, тих, хто працює на інших самохідних посівних та ґрунтообробних сільгоспмашинах, а також причіпних та навісних агрегатах; серед рільників - тих, хто працює на вирощуванні зернових культур, цукрового буряку, картоплі; серед тваринників - оператори машинного доїння.

7.1. Водій автотранспорту

Характеристика професії та умов праці. Найбільш поширеною серед робітників автотранспорту є професія водія автомобіля.

На водія автомобіля впливає комплекс факторів, зокрема: нервово-емоційне напруження, токсичні речовини і запиленість повітря у кабіні, шум, вібрація, умови мікроклімату та інші. Ці фактори певною мірою залежать від стану навколишнього середовища, якості автомобільних доріг. Першочергове значення належить такому фактору, як нервово-емоційне напруження. Величина напруження пов'язана з кількістю та характером інформації, що надходить, відповідальністю за життя учасників руху та збереження їх здоров'я, за збереження матеріальних цінностей, а також залежить від індивідуальних особливостей водія.

Інформаційний потік, що надходить до водія автомобіля, за певних умов може викликати стан монотонії та засинання під час руху. Це спостерігається під час поїздок в транспортному потоці, що рухається з рівномірною швидкістю, і підсилюється за умов одноманітності шляху, низької інтенсивності руху. Разом з тим нервово-емоційне напруження залежить від певних ситуацій у реальних дорожніх умовах: різке гальмування, обгін та ускладнений проїзд нерегульованого та регульованого перехрестя, вхід в транспортний потік та вихід з нього тощо.

До несприятливих виробничих факторів в кабінах водіїв належить шум. Основними його джерелами є двигун з вентилятором, система охолодження і випускні трубопроводи, ходова частина, кузов та вантаж. Потрібно також враховувати наявність шумового фону середовища руху.

Результати багатьох досліджень показали, що в кабінах великовантажних автомобілів шум досягав 104 дБА з максимумом енергії в октавах 31,5-2000 Гц, в кабінах автомобілів середньої вантажопідйомності його рівні коливалися при різних режимах експлуатації від 80 до 120 дБА. У легковому автомобілі рівні шуму значно нижчі - 80-85 дБА і лише у певних випадках перевищують гігієнічні нормативи. В сучасних автобусах рівень шуму становить 71-75 дБА з максимумом енергії в октавах з частотами 31,5-125 Гц. Відзначається збільшення рівня шуму із збільшенням швидкості руху та зносу автомобіля.

Поряд з шумом на організм водіїв впливає вібрація.

Основними джерелами локальної (місцевої) вібрації, що передається через органи управління автомобілем, є двигун і трансмісія. Рівень загальної вібрації залежить від швидкості руху, конструктивних особливостей сидіння та ходової частини, якості дорожнього покриття. Вібрація на робочих місцях водіїв автомобілів є широкосмуговою, максимальне значення вібрації сконцентровано у діапазоні частот від 1 до 125 Гц, особливо - 2-8 Гц. Найвідчутніша дія вібрації у вантажних автомобілях.

У повітря кабіни надходять також токсичні речовини. Головним джерелом, що забруднює повітря кабіни, є відпрацьовані гази двигуна, склад яких залежить від виду палива. Серед різноманітних речовин оксиди вуглецю (II) і (IV), компоненти палива та продукти їх окислення, оксиди азоту, свинець, формальдегід. У ряді випадків концентрація цих речовин у повітрі кабіни перевищує ГДК для виробничих приміщень. Спеціальними дослідами встановлено факт збільшення до кінця дня рівня карбоксигемоглобіну у крові всіх без винятку обстежених водіїв. Його концентрації, що перевищують 2,5%, можуть викликати порушення психофізіологічних реакцій організму.

Оздоровчі заходи. З метою зниження та усунення впливу токсичних речовин на організм водіїв необхідно здійснити цілий ряд заходів, до яких належать: зниження токсичності відпрацьованих газів і забрудненості придорожньої зони токсичними речовинами, попередження їх надходження у кабіну автомобіля з усіх можливих Джерел, ефективне вилучення токсичних речовин з кабіни.

Сьогодні велику увагу приділяють газовому паливу, використання якого, у порівнянні з бензином, дає можливість значно знизити концентрацію основних токсичних речовин у відпрацьованих газах автомобіля, а відповідно і у повітряному середовищі кабіни. Вирішення проблеми усунення забрудненості кабіни автомобіля токсичними речовинами потребує подальших зусиль, які повинні бути спрямовані на удосконалення конструкції автомобілів, більш повне згоряння палива, зниження токсичності відпрацьованих газів, використання більш екологічно виправданих джерел енергії для автотранспорту, зниження забрудненості повітря придорожньої зони, удосконалення технологічного обладнання та контролю за станом автомобіля, вивчення водіями правильних прийомів керування автомобілем та догляду за ним.

Враховуючи напружений характер праці водія, мікроклімат повинен відповідати оптимальним характеристикам і так впливати на організм водія, щоб допомагати підтримувати його високу працездатність та гарне самопочуття. Такий мікроклімат може підтримуватися лише за допомогою приладів кондиціонування повітря.

Дуже важливо, щоб всі нормовані параметри встановлювалися в кабіні якнайшвидше, протягом 20-30 хв. після початку безперервного руху автомобіля з своєчасно прогрітим двигуном. При цьому температура внутрішніх поверхонь кабіни і органів керування не повинна перевищувати температуру кабіни більше, ніж на 3°С, рівень остаточного теплового опромінення водія від стін та стелі кабіни не повинен перевищувати 35 Вт/м², а вікон - 100 Вт/м². • Система вентиляції, герметизація кабіни повинні забезпечувати захист водія від впливу пилу, концентрації якого у кабіні не повинні перевищувати гранично допустимі. Велике значення належить психофізіологічному професійному відбору водіїв, запровадження якого дає змогу у 2-3 рази знизити витрати на освоєння професії, зменшити плинність кадрів та кількість аварій.

Автотранспортні підрозділи підприємства повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями, приладами та приміщеннями для лікувально-профілактичних заходів залежно від характеру та виду робіт, що виконуються.

Для дотримання правил особистої гігієни водій повинен мати в автомобілі (відповідно діючих галузевих нормативів, з урахуванням специфіки автомобіля, виду палива, умов перевезень тощо) миючі

засоби (поверхнево-активні, придатні для вживання на шкіряних покровах - типу "Раллі" та ін.), щітку для миття рук, рушник, ганчір'я для витирання рук від паливно-мастильних матеріалів (ПМР). Водії, які мають контакт (забруднення рук) з різними ПМР, маслами, лакофарбовими матеріалами і т. п. (перевезення зазначених речовин, виконання ремонтних робіт), повинні забезпечуватися захисними мазями та пастами згідно з ГОСТ 12.4.068-83.

Адміністрація автотранспортного підрозділу підприємства повинна вживати заходів щодо забезпечення умов харчування водіїв, що відповідають рекомендаціям діючих санітарних правил.

З метою виявлення хворих водіїв та водіїв, які знаходяться у стані алкогольного сп'яніння, з наступним усуненням їх від керування автомобілем, вони проходять щоденні передрейсові медичні огляди. Адміністрація підприємства, що має транспорт, повинна забезпечити проходження водіями обов'язкових попередніх та періодичних медичних оглядів. Керівники підприємств повинні організовувати та проводити за участю територіальних органів охорони здоров'я гігієнічне навчання водіїв, а також повний курс підготовки за програмою надання першої медичної допомоги під час дорожньо-транспортних подій.

Адміністрація підприємства повинна запроваджувати заходи, спрямовані на зниження нервово-психічного напруження та виробничої втоми працюючих (ввідна гімнастика, фізкультурна хвилинка, фізкультурна пауза, психологічне розвантаження та ін.). Для водіїв вантажних автомобілів та автобусів, які працюють на регулярних лініях, після роботи, яка тривала чотири з половиною години, повинна бути надана можливість зробити перерву хоча б на 45 хв. Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше як 15 хв. кожна, які розподілені на весь період роботи. У другій половині робочої зміни слід робити перерви на 10 хв. після кожних двох годин роботи. Протягом цих перерв водій не повинен виконувати іншої роботи.

Більш детально гігієнічні вимоги щодо умов праці водіїв викладено в "Спеціальних санітарних правилах" № 4616-88 від 05.05.88 р.