VII. Психологія особистісиого розвитку в юнацькому віці

2О5

Соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці - ситуація вибору жит­тєвого шляху. Починається реалізація планів - вдала, яка приносить задо­волення, чи невдала, що супроводжується розчаруваннями, розгубленіс­тю чи зміною життєвих цілей (Бондар Н. Є., Тисячник І. В).

Можна виділити дві категорії випускників школи: перші надіються на допомогу батьків і не втрачають душевної рівноваги; інші розраховують лише на власні сили і тому знаходяться у більш стресогенній ситуації. Тим, хто тяжко переживає кризу 17 років, притаманні різні страхи. Од­на лише відповідальність за власний вибір подальшого життєвого шляху (робота, навчання, армія, міжособистісні стосунки), перш за все профе­сійного, є тяжким психологічним переживанням. Висока тривожність і виражений страх можуть призвести до виникнення невротичних реакцій та психофізіологічних порушень (хронічні захворювання). Нова життє­ва ситуація: зміна звичного способу життя, включення в нові види ді­яльності, активне спілкування з новими людьми, викликають значну на­пругу і вимагають адаптації. Допомагають входженню в нову соціальну ситуацію почуття компетентності, підтримка сім'ї, тощо. Як вже говори­лося вище, вік - категорія конкретно-історична, тому 18-20 річні юнаки основні труднощі свого життя пов'язують з відповідальністю, якої вони не відчували раніше, хоча, разом з тим, бачать переваги свого віку, який разом з проблемами приніс і більш широкі можливості (Савчин М. В.).

За даними вітчизняних психологів, на початку 90-х років минулого століття в країні різко знизилась цінність та престижність освіти як мож­ливість матеріально забезпечити себе в майбутньому. З кінця 90-х років освіта знову ввійшла в систему цінностей молоді (Бех І. Д.). Навчання юнаків у вузі поєднується з тими чи іншими видами трудової діяльності у позанавчальний час, окрім того, у студентів старших курсів воно, як правило, має професійну спрямованість і забезпечує набуття практичних навичок для більш успішного оволодіння майбутньою спеціальністю.

Випускники школи, які не вступили до ВНЗ чи осмислено виріши­ли піти працювати, стикаються з не менш різноманітними труднощами. Часто вони не мають ясної цілі в пошуках роботи, або коли й бачать її, то не так легко знайти відповідне місце роботи. Навіть коли робота знайде­на, то необхідно адаптуватися до трудового колективу, набути необхідних трудових навичок, що є досить непростим завданням для юнаків і дівчат з різним інтелектом та властивостями характеру. Проблема самопрезен-тації та самореалізації загострюється через відсутність досвіду, впевне­ності в собі чи надмірного юнацького натиску (максималізму).

Окрім того, юнаки, які не вчаться у ВНЗ, призиваються на військову службу, що є ще однією різкою зміною способу життя, яка передбачає досить жорсткий режим, значне фізичне навантаження, безумовне підко­рення старшим за званням, що для багатьох стає тяжким випробуванням.

Проте, з іншого боку, певній частині таких юнаків простіше, оскільки жорстка регламентація способу армійського життя ніби знімає їх відпо­відальність за власні дії і їх наслідки.

Певна частина юнаків і дівчат можуть вибрати ще один напрям жит­тєвого шляху - це „втеча" від проблем дорослого життя в алкоголь, нар­котики, кримінальні угрупування, релігійні секти або у нарцистичну за-нуреність в себе, що може привести до межових психічних станів. Такий вибір може бути як наслідком ряду життєвих невдач, дезадаптованості у новій соціальній ситуації розвитку, соціально-психологічного вакууму, що утворився навколо молодої людини, так і певних вікових та особис­тіших особливостей юнаків - максималізму, відсутності твердих пере­конань та морально-нормативних принципів, бездіяльністю, апатією, схильністю до ризику, жагою нових вражень тощо (Ремшмидт X.).

Таким чином, життєвий вибір, зроблений у юнацькому віці, буде за­лежати від спрямованості особистості, базових ціннісних орієнтацій, до­мінуючої мотивації, тощо і, в свою чергу, визначатиме подальший життє­вий успіх і спрямованість дорослої особистості.

Юність не є усталеним періодом онтогенезу, тому можливі індиві­дуальні варіанти розвитку. Окрім того, ранній юнацький вік (старший шкільний), як ніякий інший період, відрізняється суттєвою нерівномір­ністю розвитку як на міжіндивідуальному, так і на внутрішньоіндивіду-альному рівні (не співпадіння біологічної, соціальної, когнітивної, емо­ційно-вольової та моральної зрілості). При цьому перехід від ранньої юності до пізньої відзначається зміною акцентів розвитку: період попе­реднього самовизначення завершується й здійснюється перехід до само­реалізації.

Отже, підлітковий і юнацький вік становлять той критичний пере­хідний період, протягом якого дитина перетворюється на дорослого. Ви­рішення багатьох проблем, з якими стикаються юнаки і дівчата, у тому числі проблем, що стосуються сексуальності, кохання, дружби, моралі, вибору професії тощо, визначить характер всього їх подальшого життя. Вони перебувають в унікальній ситуації, яка дає їм можливість аналізу­вати свою поведінку в минулому, інтегрувати її в реальність сьогодення й прогнозувати, планувати та подумки переноситися у власне майбутнє (Т.М. Титаренко).

3. Проблема провідної діяльності в юнацькому віці

В психологічних періодизаціях вікового розвитку, запропонованих Д.Б. Ельконіним та О.М. Леонтьєвим, провідною діяльністю юнацько­го віку визнається учбово-професійна діяльність. Учбова діяльність старшокласника повинна набути нового спрямування і нового змісту,

2О6

Вікова і педагогічна психологія