XI. Психологія вихованні

373

. Відносини дітей характеризуються такими особливостями: вони не ґрунтуються на осмислених, конкретних і системних знаннях; ставлення дітей виступають тим яскравіше і тим швидше визначаються, чим ближ­чі до їх життєвого досвіду вчинки людей, про які вони чують, чим вони їм зрозуміліші і привабливіші, ставлення дітей часто поверхове, нестій­ке; відносини дітей полярні і безапеляційні; прямолінійність оцінних су­джень - характерна риса відносин молодших школярів. Ставлення, що визначилося - необхідна умова існування моральних вчинків. Проте дії молодших школярів ще залишаються імпульсивними. Навіть знаючи їх, правильно визначаючи своє ставлення до доброго чи поганого, діти часто не діють відповідно до наявних у них знань і сформованих відносин.

Основна причина «розбіжності» знань, відносин і дій полягає в тому, що діти ще не вміють керувати своєю поведінкою, «переводити» думки і почуття в дії. Тільки практикування, вправляння дітей у відповідних ді­ях може перетворити ці дії в звичку, в образ дії, що відповідає поняттям і моральним відносинам, які формуються в дітей. Звички як сформовані стереотипні дії, що відповідають зміцнілим потребам дітей, дають змогу маленьким школярам без великого нервового напруження виконувати дії, які відповідають засвоєним знанням і оцінним відносинам, що склалися. Лише через вироблення звичок моральної поведінки, в основі яких ле­жать доступні дітям моральні поняття і моральні почуття та відносини, що їх передають, можна виховати довільну поведінку дітей, які знають моральні вчинки і здатні до них за будь-яких життєвих обставин.

Найбільш повно і переконливо ступінь морального розвитку школя­ра виявляється в його вчинках і провинах. На відміну від простих дій, вчинок, як і провина, є такою дією, яка спрямовується певними цілями і мотивами і передає ставлення людини до інших людей (і до самої себе). В основі вчинку лежить підкорення людиною своєї дії певній суспільній вимозі; в основі провини — порушення встановлених в суспільстві пра­вил. Значно складніші провини дітей молодшого шкільного віку. Приро­да їх розкривається лише тоді, коли вони повторюються, що свідчить вже про щось стійке, про певні причини, які порушують дисципліну. У таких провинах дитини виявляються негативні риси її характеру.

Молодший шкільний вік

Забезпечення ефективного розвитку моральних знань і емоційно-мо­ральних ставлень молодших школярів, як важливої передумови станов­лення моральних переконань з необхідністю, передбачає врахування у навчально-виховному процесі ряду особливостей емоційно-когнітив-ної сфери у молодших школярів (М.Й. Боришевський, Л.І. Пилипенко, 1985).

Важливою умовою розвитку моральних знань молодших школярів є позитивні зміни в їх мисленні. В цей період формуються операції мис­лення - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Поняття, судження, умовисновки мають якісно іншу будову (С.Л. Рубінштейн, 1946). Все це має позитивний вплив на формування моральної свідомості молодших школярів. Разом з тим, враховуючи особливості моральної свідомості мо­лодших школярів, особливо ті, які зумовлені обмеженістю морального досвіду, потрібно спеціально формувати у дітей прийоми аналізу і синте­зу, порівняння і узагальнення моральних явищ.

Тому, крім аналізу, природних моральних ситуацій, що виникають у спілкуванні з дорослими і однолітками, необхідна цілеспрямована вихов­на робота. При цьому важливі такі форми роботи, як колективне читан­ня і обговорення оповідань з моральним змістом, створення на уроках спеціальних проблемних ситуацій, в яких ставиться завдання навчити ді­тей аналізувати поведінку і почуття героїв, порівнювати представлену в літературному творі моральну ситуацію з аналогічними життєвими си­туаціями. Завдяки цьому школярі вчаться здійснювати «перенос» безпо­середньо даного в оповіданні морального змісту на моральні явища із реального життя дітей.

Процес засвоєння моральних знань молодшими школярами суттє­вим чином залежить від навчання їх правильному сприйманню мораль­ної ситуації, адекватній оцінці моральних вчинків, розумінню мораль­них мотивів. Поряд з цим необхідно виховувати органічну єдність між правильним розумінням моральної ситуації і вмінням школярів співпе­реживати, співчувати, тобто виховувати особистісне ставлення до тих чи інших моральних явищ, вчинків. Це, в свою чергу, є необхідною умовою виховання у дитини одного із важливих механізмів переконань - моральної потреби певним чином діяти відповідно до засвоєних мо­ральних норм і принципів.

Таким чином, ефективність процесу засвоєння моральних знань молодшими школярами, поряд із формуванням відповідних уявлень і понять, передбачає цілеспрямовану роботу, що сприяє формуванню в учнів:

• вміння правильно сприймати моральну ситуацію, представлену в літературному творі або виділену із реального життя;

• вміння дати оцінку, адекватну модальності ситуації, що аналізу­ ється;

• вміння правильно визначати мотиви морального вчинку;

• вміння співпереживати, співчувати іншій людині;

• особистісне ставлення до тих чи інших моральних ситуацій;

• моральної потреби діяти певним чином відповідно до засвоєних моральних знань.

374

Вікова І педагогічна психологія